WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Марко Кропивницький (1840-1910) – письменник, драматург, композитор, театральний діяч - Реферат

Марко Кропивницький (1840-1910) – письменник, драматург, композитор, театральний діяч - Реферат

випадку". Драматург малює зловісну картину морального звиродніння людей під впливом жадоби багатства, заради якого дружина не жаліє чоловіка син - батька. У вузьких межах родинного життя відбито градації руйнування людини безпосередньо залежних від масштабів матеріальних інтересів.
Несмішної комедії Кропивницького належать до теологічного ряду творів які у свій час дали підстави О. Скабичевському визначити своєрідність російської комедії насамперед - Островського. На відміну від європейської комедії звичаїв, зокрема Мольєра, заважував критик, в російській комедії персонажі, що є носіями протилежних моральних норм, ведуть бесіду не помічаючи, що вони говорять зовсім різними мовам, про різні предмети, не розуміючи от одного. Це стосується як основного конфлікту творів Кропивницького, так побічних. Людьми різних світів виявляється просвітителька Надежда в покруч Микола, а також ті селяни, які всерйоз вважають її відьмою ("Супротивні течи"), пани відживаючі й прийдешні-Смородина і Шклянка ("На руїнах") навіть члени цієї сім'ї ("Чмир", "Мамаша", "Дійшло до розуму" й ін.).
У зображені сімейних конфліктів через які як їх справжня першопричина виразно просочують актуальні соціальні проблеми, Кропивницький найближче підходить до новітньої драми, хоч і у виборі матеріалу, із засобах розгортання конфлікту, тобто в зовнішньому вияві внутрішньої думки твору, він лишається вірним традиції. Ці особливості творчості письменника вводять її в контекст європейської драматургії, де саме в 70-90-ті рр. на перший план висуваються соціальні та моральні проблеми: викривальне реалістичне зображення дійсності у творах.
Не випадково, отже, що до найгостріших, найдосконаліших при їх виразній тенденційності, творів Кропивницького належать драми "Глитай, або ж павук", "Дві сім'ї", "Олеся". Франко вважав найкращими його творами "Дві сім'ї" де "без театральної інтриги розвивається акція драми дуже природно і з поетичною правдою, основаною на різнорідної характерів" (41, 398), та "Зайдиголова" - "талановито написану студію з народного життя, де театральну інтригу заступає дійсний конфлікт різнорідних характерів... і де акція без штучної підмоги розвивається натурально від початку до кінця творячи при тім ряд театрально ефектових сцен" (41, 397). Відзначеної критиком гармонії природності й сценічності драматург досягав щоразу заново, наполегливо відстоюючи принцип правдивості, каючи зберігати при тому почуття міри, за яке йому часом доводилось вести боротьбу не тільки з посередніми акторами, а й з видатними.
Драми Кропивницького "Глитай або ж павук", "Дві сім'ї", "Олеся", "Зайдиголова". "Доки сонце зійде...", "Замулені джерела", "Перед волею", "Розгардіяш", "Супротивні течії" дають різностороннє уявлення про долю жінки різних суспільних станів - від часів кріпаччини до початку ХХ ст. Безправність її становища підсилювану безліччю умовностей і жорстоких традицій, драматург майстерно показав У різних суспільних прошарках. Беззахисними жертвами цих антигуманних умов нестримного свавілля тих, від кого так чи інакше залежить доля героїні, стають селянки-біднячки Оксана ("Доки сонце зійде...") й Олена ("Глитай, або ж павук") заможна міщанка Зінька ("Дві сім'ї") дочки поміщиків - емоційна, поривчаста Орися ("Перед волею") та освічена розсудлива Женя ("Замулені джерела" Активну боротьбу ведуть і зрештою перемагають Олеся ("Олеся"), Домаха ("Зайдиголова"), Катря ("Розгардіяш")
Драматург роздумує над трагедією жінки й у тих творах, де вона виступає як Другорядний персонаж,- незалежно від жанру. Слова "отут ще живе місце" говорять своїм чоловікам, які катують їх, і позасценічна героїня водевілю "Дійшов до розуму", і Зінька у трагедії "Дві сім'ї". У веселій "комедії з співами" "Джиґун" спокійно, майже з усмішкою, як про щось цілком буденне, розповідає чоловік, як він бив свою жінку: "...так оддубасив, що більш тижня вилежала; аж втомився, б'ючи!.." І про інших мова йде: "Недзя, брат, їх не бить - такий закон!.. Закон недзя не сповнять..."
Інтенсивна артистична (як правило, не менше ста вистав на рік) й організаторська діяльність Кропивницького, розгалуженість, театральних маршрутів - не тільки гастрольних, а й тих, що були зумовлені відсутністю стаціонарного театру (численні міста України, Росії, Молдавії, Закавказзя, Польщі, Білорусії),- лишали небагато часу для літературної творчості. Але настійна потреба у повноцінному репертуарі, відданість улюбленому мисте-цтву, різностороння обдарованість породжували величезний ентузіазм, який давав змогу Кропивницькому долати і всі труднощі "акторського напівциганського життя", і тимчасові (іноді навіть конфліктні та тривалі за часом) розходження з однодумцями. Він написав більше сорока п'єс різних жанрів, включаючи переробки та інсценізації, перекладав Шекспіра, деякі твори російської драматургії.
Навіть в останні роки життя, змушений через різке погіршення стану здоров'я оселитись на хуторі Затишок, Кропивниць-кий досить часто виїжджав брати участь у спектаклях, продовжував писати п'єси, намагаючись порушувати найзлободенні-ші, найгостріші теми тогочасного життя. Його хвилюють події 1905 р.; в одному з листів він мріє про ті часи, коли правда здолає кривду і можна буде "хоч разочок дихнуть вільним повітрям, почути вільний спів "Марсельєзи"" (б, 503). Кропивниць-кий клопочеться про організацію школи для селян та їхніх дітей, створює дві дитячі п'єси та працює над їх постановкою в себе на хуторі.
Помер М. Л. Кропивницький 21 квітня 1910 р. по дорозі з Одеси, де був на гастролях; поховано його в Харкові.
Творчо розвиваючи традиції Котляревського, Шевченка, Гоголя, Островського, Некрасова, Кропивницький зробив свій внесок у літературу критичного реалізму зображенням запеклої класової боротьби в українському селі другої половини XIX ст. Істотної еволюції зазнали його позитивні герої: від довготерпіння й пасивного протесту до здатності аналізувати обстановку, усвідомлення себе як особистості, до соціальної активності. Цілий ряд драм і комедій Кропивницького є своєрідним аналогом "ідеологічних" повістей І. Нечуя-Левицького, Б. Грінченка, О. Кониського, які І. Франко назвав "першими пробами" малювання нових суспільно-політичних течій нашої суспільності.
Визначальними рисами художнього мислення письменника є інтерес до найгостріших моральних та політичних проблем сучасності, що знаходив вияв у публіцистичній загостреності, сатиричній спрямованості багатьох його п'єс. Твори драматурга утверджували реалізм розробкою народних характерів у типових життєвих обставинах. Забезпечуючи український театр поточним репертуаром, у якому переважала традиційна поетика, Кропивницький чуйно сприймав нові життєві явища, події (зокрема, наростання революційної боротьби нарубежі XIX-XX ст.), що й зумовило пошук ним нових драматургічних форм.
Loading...

 
 

Цікаве