WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Суспільно-історична роль “Руської трійці” у національному відродженні - Реферат

Суспільно-історична роль “Руської трійці” у національному відродженні - Реферат

західно-українських землях"[М. Вальо, ст.147]. Шашкевич, Вагилевич і Головацький своєю " Русалкою" впроваджували ідеали Романтизма.
Найяскравіше їхні романтичні погляди відбилися у їх ліричній поезії. У розумінні суспільних явищ "Трійця" значною мірою відштовхувалась від позицій Просвітництва, але на діалектику людини і світу суб'єкта і об'єкта, часу і вічності, індивідуума і природи вони вже мали яскраво виражений романтичний підхід. У своїх творах вони пропагували цей підхід до тих явищ, які зображували. Їхня поезія, зокрема Шашкевича, значною мірою вплинула і спонукала до подальшого розвитку усю наступну західноукраїнську поезію, збагативши її новими елементами. У поезії Вагилевича відчувається вплив на нього польського, а можливо і німецького романтизму періоду "Бурі й натиску" через свою поезію діячі "Руської Трійці" знайомили своїх земляків з кращими надбаннями романтизму західного і східного. Все, що вони пропонували, було новим і незвичним: їхня історична концепція, орієнтація на фольклор, використання у творах народної мови, обстоювання народності мистецтва, - але виявилось прогресивним для подальшого розвитку літератури у Західній Україні. Це була нова література на народній основі, і нерідко її героєм виступав сам народ, або його представник. Наприклад, ватажок народного повстання. "У творчості "Руської трійці"(найвиразніше у Шашкевича) втілено три основних типи героя: романтично-історична постать ватажка народних мас; романтично-психологічний тип непересічної індивідуальності, яка страждає у пошуках особистого щастя, і просвітительсько-романтичний тип сучасної освіченої молодої людини, яка прагне служити національно-культурному відродженню рідного народу"[Нахлік, ст.336].
Вони вболівали за долю рідного народу і піклувались його освітою, що їх самих робило схожими на романтичних героїв, беззастережно відданих своїй справі. Недаремно цю трійцю називають "будителями Галичини".Їхня діяльність була спрямована на розв'язання багатьох суспільно-політичних та культурних проблем, зокрема поширення освіти народною мовою серед народу. Проте вони не були піонерами у цій сфері діяльності. Вони могли користуватися значним теоретичним матеріалом, накопиченим їхніми попередниками, - М. Левицьким, І. Могильницьким, І. Снігурським. Романтичне розуміння народної літератури Шашкевич висвітлив у статті "Азбука і Abekado", якою він вступив у т. зв. "азбучну війну", що розгорілася в Галичині після появи у додатку до "GazetyLwowskie" "Rozmaitosciach" за 1834р. статті "Про запровадження польського абецадла у письменство руське" українського фольклориста і мовознавця Й. Лозинського. Свою позицію Шашкевич аргументував найбільшою відповідністю кирилиці до передачі фонетичних і граматичних особливостей української мови і, навпаки, - цілковитої непридатності для цього польського чи іншого латинського алфавіту. Шашкевич виступав на захист заокругленої кирилиці, яка мала поступово трансформуватися у "цивільний" шрифт. В цій статті він яскраво засвідчив своє ставлення до літератури: "Література будь-якого народу є образом його життя, його способу мислення, його душі; повинна вколоситися, вирости з власного народу і розквітнути на тій же самій ниві […], якщо будемо впроваджувати до слов'янської літературичужі звороти і чужий спосіб висловлення […], то будемо втручатись в тіло, що має свою душу, іншою, чужою душею, яка не прихилиться до народу". Це був перший відвертий виступ на захист народності літератури на Галичині.
Виступи М. Шашкевича, Й. Левицького та деяких інших діячів припинили домагання ввести в українську мову латинський алфавіт. Я. Головацький писав: "Коли б в 30'х роках прийняли польське абецадло - пропала б руська індивідуальна народність, пропав би руський дух і з Галицької Руси зробилась би друга Холмщина".
5. Суспільно-історична діяльність "Руської трійці"
на тлі Галицького відродження
У 1836 р. М. Шашкевич уклав першу в Україні "Читанку для малих дітей, яка протягом багатьох років служила єдиним підручником для навчання дітей у сільських школах грамоті рідною мовою.
І. Вагилевич у 1845 р. написав і опублікував "GrammatykujezykamaloruskiegowGalicji". Яків Головацький склав і видав 1849 р. "Граматику руської мови". Йому також належить один з перших нарисів з історії освути в Галичині "Про перший літературно- розумовий рух русинів у Галичині" [Кирчів, ст. 29- 30].
Значний внесок був зроблений діячами "Руської трійці" в розвиток етнографії та фольклористики на західноукраїнських землях. На їх етнографічну діяльність значною мірою вплинули твори західних та східних етнографів та фольклористів.
Серед них чеські збірки: "Краледворський рукопис"(1818) та "Зеленогорський рукопис"(1819) (чеські підробки під народну поезію) В.Ганки та Й.Лінди (Шашкевич і Вагилевич переклали окремі уривки українською мовою) та збірки російського фольклору К.Данилова, М.Чуркова, М.Попова та ін. М.Шашкевич ативно збирав зразки народнопоетичної творчості, кілька його записів увійшли до збірки В.Залеського.
І.Вагилевич займався дослідженням карпатських етнічних груп - бойків, гуцулів та лемків. Йому належать фольклорно-етнографічні та історичні розвідки, присвячені зокрема українській міфології та символиці. А також збірка легенд і оповідань під назвою "KronikaLuduzdemologiislowianskiej". Їх третій товариш, Яків Головацький, був насамперед ученим-славістом - фольклористом, етнографом, літературознавцем, істориком, мовознавцем, бібліографом.
Йому належать такі праці як "Поділ часу у русинів", "Слова вітання, благословенства, чемності і обичайності у русинів", "Очерк старославянского баснословия, или Мифологии". Разом з Вагилевичем він також заклав основи українського карпатознавства.
6. Зв'язки "Руської Трійці" з іншими слов'янськими діячами.
Навчаючись в університеті, діячі "Трійці" активно знайомились з творами європейського відродження. Львів у той час був одним із центрів слов'янської літератури та наукового взаємообігу. До їх послуг була бібліотека Інституту Оссолінських, читальний зал якої відкрився у 1832 р., та приватні колекції. Яків Головацький так писав про молоді роки Шашкевича: "Книгохранилища університетские і Оссолинського достарчали не мало поживи для єго все больше лакнучого духа". Там вони мали змогу ознайомитись з творами Й. Добровського, П. Шафарика, Ф. Челаковського, Ф. Палацького й П. Шафарика. Особливо на їхню творчість вплинула романтична поема останнього "Дочка Слави", з якої Вагилевич переклав українською мовою окремі сонети, та стаття того ж таки автора "Про літературну взаємність між слов'янськими племенами і говірками" (1836), на яку в свою чергу сильно вплинули преромантичніпогляди Гердера. Шашкевич, Вагилевич і Головацький цікавилися історичними, етнографічними, філологічними творами сербських, чеських, польських, російських та ін. дослідників. Окрім цього їх також значною мірою цікавила література: творчість "української школи" у Польщі (Шашкевич переклав українською мовою уривок з поеми С.Гощинського "Канівський замок"), творчість Котляревського, Квітки-Основ'яненко, а також літературно-етнографічні збірки, які в той час видавалися на Східній
Loading...

 
 

Цікаве