WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Котляревський І.П. - Реферат

Котляревський І.П. - Реферат

примат у суспільних відносинах "природного" і раціонального начал, абстрактних морально-етичних цінностей. Певною мірою це пов'язане і з тим, що в "Наталці Полтавці" додержується класицистичний принцип трьох єд-ностсй. І Тетерваковський, і Финтик "перевиховуються" і тим самим втрачають свої типові соціальні риси. (На самому факті морального "переродження" возного позначився і вплив сентименталізму.) У Котляревського, насамперед у сфері творення характерів, немає ще органічного злиття типового з індивідуальним, вираження типового через індивідуальне. Це особливо яскраво виявляється призмалюванні образів героїв, які представляють у тих чи інших ситуаціях позитивне начало. Так, позитивні риси Енея, Дідони, Ганни, Лавінії, Наталки, Петра, Миколи, Тетяни І а матері Финтика варіюються в одному колі синонімічних ознак: моторний, гарний, проворний, хоч куди козак (Еней); гарна, весела, моторна, розумна, працьовита (Дідона); гарна, проворна, чепуруха, дівка хоч куди (Ганна); гарна, проворна, приступна, добра, не спесива, красива, молода (Лавінія); красива, розумна, нртор-на, проста, до всякого діла дотепна, з добрим серпом, не спесива, весела і жартівлива (Наталка); добра, розумна і поважна (маги Финтика); хлопець славний, гарний, добрий, проворний, роботящий (Поіро) За змістом характеристика позитивних героїв відповідає нормам народної трудової моралі. В ній проявляється народний погляд на етичне й естетичне.
Принцип зв'язку, залежності та єдності індивідів великою мірою у творах Котляревського ще має форму чуттєво-індивідуальних, а не суспільно-класових відносин. Моральні норми розкриваються головним чином як сукупність принципів особистої поведінки індивідів - представників єдиного людського роду. Для Тетерваковського, Макогоненка, Финтика, Венери, Амати, Латина, Турна та інших персонажів, які протистоять позитивному началу, притаманні лицемірство і підступність, обман, крутійство та інші вади. Мова персонажів драматичних творів Котляревського типізована (а не індивідуалізована) в рамках збірних соціальних типів: селянин, чиновник, солдат.
Живе народне слово в XVI-XVIII ст. уже було представлене у творах українського письменства, але Котляревський перший відобразив невмируще багатство розмовної мови. Він відіграв велику роль у наближенні письменства до широких народних мас, привернув увагу до художньо-естетичної цінності мовної культури народу. Письменник засвідчив значні можливості народного слова для мовної характеристики персонажів. Своїм художнім доробком Котляревський спростував нігі-лістичне ставлення реакційних кіл суспільства щодо самої можливості творення літератури мовою українського народу. Він увів у літературу той основний словниковий склад народної побутової мови, яким великою мірою послугувалися всі письменники дошевченківського періоду, збагачуючи і розвиваючи його.
Творчість Котляревського не тільки відкрила читачам новий національний світ з його неповторним комплексом історичної, соціальної й морально-етичної свідомості, а й утвердила в українській літературі нові принципи художнього освоєння дійсності, цілу ідейно-художню епоху. Ви-ступаючи важливим фактором розширення пізнавальних можливостей мистецтва, нагромадження в ньому рис реалістичності, звернення до народного світобачення і народної культури, таке характерне для творчості Котляревського, означало насамперед рішуче наближення літератури до нового для неї об'єкта зображення - народу, а відтак - і до можливості пізнання його як великої сили історії. У творчості Котляревського міститься дух народного гуманізму, що виявляється у прагненні особистості до соціальної свободи, у співвіднесенні автором естетичного ідеалу і самої мети художньої творчості з життєвими інтересами народних мас.
Життя у творах Котляревського є поліфонічним і багатобарвним, цілісним і неприкрашеним, як сама природа. Він не просто "реконструює" природні стосунки між індивідами чи показує родові людські риси, а наближається до відображення багатовимірних суспільних зв'язків між людьми, за яких особистість з кола емпіричних побутових відносин виходить на орбіту загальнонаціональних та історичних закономірностей. Соціальні інститути в його творах починають втрачати свою зовнішню і незалежну природу стосовно людини чи цілої етнічної спільності і ви-ступають отвором і результатом сукупної діяльності людей. Котляревський приходить до розуміння як провідного начала в житті суспільства й людини принципу історичної змінюваності. Відчуття цілеспрямованого руху часу (на відміну від циклічної його природи в епопеї Вергілія), його протікання поза сюжетом, за межами твору пов'язане у Котляревського саме з усвідомленням історичної змінюваності й неповторності світу. Елементи історизму у творчості Котляревського яскраво виявляються в художньому освоєнні конкретно-історичного змісту життя своєї епохи, у відтворенні його неповторного образу й колориту, у здатності письменника осягнути провідні тенденції суспільний розвитку.
Поява рис історичного художнього мислення й історичної свідомості у Котляревського приводить його до відображення національної самосвідомості народу, розуміння ним своєї історичної долі. З ідеєю "общей отчизни" (державно-політичного союзу України з Росією) у Котляревського поєднується ідея національної самобутності українського народу, його історичного побуту і звичаїв та права на самостійний розвиток. Представлена в "Енеїді" національна самосвідомість народних мас містить й елементи їх класової свідомості, внаслідок чого у читача закономірно ви-никле думка про тогочасне суспільство як соціальне несправедливе.
Зображення Котляревським національного колективу, представленого головним чином народною масою - центральним об'єктом літератури, сприяло переходу народного з царини низького і потворного (так воно розумілося тоді у раціоналістичній естетиці) у сферу ідеального й героїч-ного. Звернення до національних культурних витоків, до народної естетики й етики вело до руйнування художнього універсалізму, поширеного в давній українській літературі, до переходу від ідейно-художньої обробки літературних сюжетів до конкретно-історичного бачення дійсності, до ство-рення оригінальних художніх структур. Це був шлях до урізноманітнення проблематики, тем, ідей, до поглибленого розуміння концепції буття й людини, до удосконалення поетичної мови, зростання активного творчого начала в літературі.
Великий вплив яскравого і самобутнього таланту Котляревського, розвиток його художньо-естетичних принципів позначилися на художній спадщині багатьох українських письменників, зокрема Шевченка, Кропивницького, Карпенка-Карого. Твори Котляревського, що увібрали багатовікові традиції української і світової культур, на рубежі нової історичної й літературної епохи знаменували перехід до нового типу художньої творчості, до реалізму й народності.
Loading...

 
 

Цікаве