WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Котляревський І.П. - Реферат

Котляревський І.П. - Реферат


І. П. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
Іван Петрович Котляревський жив і творив в епоху великих суспільно-історичних перетворень, головним змістом яких були визрівання гострої кризи феодального суспільства і перехід до нової, капіталістичної формації. Ідеологічне вираження гостра криза феодально-абсолютистського ладу дістала в могутньому ідейному русі XVIII ст.- Просвітництві, який охопив усі європейські країни. З розкладом феодального суспільства пов'язаний був і розпад "універсалізму" в галузі художнього мислення.
У свідомості суспільно-економічних формацій докапіталістичного часу життя ні конкретної історичної епохи, ні певного суспільства чи окремого народу не мало суттєвого власного змісту, а розумілося лише як часткова модифікація одвічно повторюваної єдиної сутності. Виходячи з цього, склалися й провідні принципи художнього відображення дійсності, вічні й незмінні для всіх часів і народів. Однак ще в надрах цього художнього "універсалізму" виникає рух, спрямований на творення самобутнього національного мистецтва, вільного від пут нормативності, утверджуючого багатоманітність художніх форм і засобів, виникає розуміння індивідуальної творчості як спонтанного самовиявлення творчих начал митця, його естетичних уявлень, пов'язаних з національними художніми традиціями і вимогами часу.
Вираженням цих ідейно-естетичних тенденцій і стала бурлескно-травестійна поема І. Котляревського "Енеїда", яка вважається першим твором нової української літератури. Три частини її під назвою "Энеида на малороссийский язьік, перелицованная Й.Котляревским" були видані в 1798 р. без відома автора у Петербурзі заходом колезького асесора М. Й. Парпури за участю Й. К. Каменецького. У 1808 р. з'являється друге видання перших трьох частин, а в 1809 р. поема виходить у чотирьох частинах, підготовлених до друку автором. Повністю "Енеїда" була видана в Харкові в 1842 р.
За словами І. Франка, ще до Котляревського "у нас було письменство і були писателі, було духовне життя, були люди, що сяк чи так вибігали думкою поза тісний круг буденних, матеріальних інтересів, сяк чи так шукали якихсь ідеалів і доріг для їх осягнення", але тільки від часу Котляревського українське письменство "приймає характер новочасної літератури, стає чимраз ближче реального життя, чимраз відповідніше до його потреб.
Хоча фабульною основою поеми Котляревського є "Енеїда" Вергілія, український автор іде своїм шляхом. У третій, п'ятій і шостій частинах "Енеїди" він дає зрозуміти, що його поема (письменник називає її "казкою") не являє собою суто художнього вимислу, створеного за давніми правилами поетики, а базується на реальній дійсності і відтворює національні уявлення про неї. Вихідним матеріалом для нього є вітчизняна історія, народні звичаї і побут, власна точка зору при зображенні подій. Опозиційне ставлення автора до старих муз, якими, за його словами, можна б укрити "зверху вниз Парнас", слід розуміти як заперечення поширеної тоді у мистецтві відірваної від життя класицистичної поетики. Він закликає собі на допомогу нову музу - "веселу, гарну, молодую". Слідування правді у змалюванні історичного життя і національних звичаїв висуває Котляревський і в "Наталці Полтавці" на противагу п'єсі "Козак-стихотворец" О.Шаховського, який "взявся по-нашому і про нас писати, не бачивши зроду ні краю і не знавши обичаев і повір'я нашого".
Настанова на художню правду, якою пройнята вся творчість Котляревського, стає у просвітителів одним з найважливіших аксіологічних принципів. І в "Енеіді", і в його п'єсах об'єктом художнього зображення є національне життя, а головними персонажами, які втілюють богатирську велич і незнищенність духу, історичним оптимізм, відвагу і вірність обов'язку, багатство і благородство душі, працьовитість, чесність і доброту,- представники простого народу. Так вимога правдивості мисте-цтва поєднується в Котляревського з принципом народності, що, за словами Бєлінського, став "альфою і омегою нового періоду літератури".
У процесі ідейно-естетичного освоєння і переробки "Енеїди" Вергілія Котляревський, зберігаючи основні складники її фабульної основи, не тільки вводить у свою травестію новий зміст, який відбиває окремі епізоди історії українського народу та широко відображає його звичаї, вірування, побут і морально-етичні уявлення, а й переосмислює художню тканину твору римського автора з позицій нового естетичної о відношення до дійсності. Створену за класичними нормами і принципами героїко-патетичну епопею Вергілія, персонажі якої виступають як символи абстрактних ідей благочестя і вірності обов'язку, пасивними виконавцями волі фатуму і богів, Котляревський перетворює на героїко-комічну простонародну "казку", розраховану на сприйняття найширшими читацькими колами.
Таке переосмислення античного сюжету, його очуднення свідчили про народження нового типу художнього мислення, якому притаманне не тільки принципово інше ставлення до літературної фікції, а й поява нової проблематики, ідей і поглядів на життя, типів і ситуацій, нового Образного мислення, що виникли на матеріалі, взятому письменником з реальної дійсності. Письменник увів у літературу героя, відомого з українських народних казок, героїчного епосу, бурлескно-пародійних творів та інтермедій, який уособлює незнищенний життєрадісний дул, енергію і витривалість народних мас Ним у поемі виступає не лише Еней, а й сам народ.
"Енеїда" Котляревського являє собою складну ідейно-художню систему, в якій народне світобачення переплітається з просвітительськими ідеями, комічне - з серйозним, знижене - з високим, героїчним. Діапазон принципів художнього узагальнення обіймає в поемі як фольклорні засоби, літературний етикет і художній канон давньої літератури, так і прийоми
класицизму та просвітительського реалізму. За справедливим зауваженням О. І. Білецького, "незважаючи на свою комічну зовнішність", "Енеїда" Котляревського є твором "серйозним за своїм суспільним значенням" Суть її полягає не в пародіюванні "Енеїди" Вергілія, не в бурлескно-комічному наслідуванні попередніх травестій римської епопеї (хоча художній досвід Скаррона, Блюмауера, Осипова - Котельницького певною мірою прислужився Котляревському), а в намаганні віднайти гармонію між традиціями "природного" національного буття українського народу і новими суспільно-державними порядками, які запанували на Україні в кінці XVIII ст., між народом і державою, між особистістю і суспільством, між окремим і загальним.
Перехід від "природних" традицій народної самосвідомості, життєвим проявом яких була сфера патріархального народного побуту і звичаїв, що дістала художнє відображення у фольклорі (зокрема, у народній сміховій культурі), до суспільної свідомості нового часу з його відокремленням соціального життя від "природи" і "природного" життя людини яскраво ви-явився в "Енеїді" Котляревського у прагненні не тільки наблизити суспільні порядки до
Loading...

 
 

Цікаве