WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Павло Грабовський. Короткі біографічні відомості життя і творчості письменника - Реферат

Павло Грабовський. Короткі біографічні відомості життя і творчості письменника - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Павло Грабовський.
Короткі біографічні відомості життя
і творчості письменника"
Народився П. А. Грабовський 30 серпня 1864 р. в селі Пушкарному, Охтирського повіту, Харківської губернії, в родині паламаря. Жила родина дуже бідно, впроголодь.
Ще з юнацьких років поет зв'язав себе з революційним рухом в Росії, з ним разом виріс і розвивався. Змалку Грабовський зазнав всієї гіркоти життя сільської бідноти, пригніченої залишками кріпосництва, розореної по-датками, викупними платежами, нещадно експлуатованої поміщиками і куркулями. Це зародило в душі його гострий протест проти соціальної нерівності, глибоку ненависть до експлуататорів. "Мені хотілось, - говорить поет, - піти на муки за народ і те бажання цілком опанувало мною. Се була якась невідхильна потреба серця". Ця "потреба серця" спрямувала Грабовського на шлях революційної боротьби, вона ж дала зміст і напрямок його поезії.
Ще в роки перебування в бурсі Грабовського "зацікавили своїм герой-ством" революційні народники 70 рр. і викликали у нього бажання насліду-вати їх приклад. Коли ж 1879 році він вступає до Харківської семінарії, то зразу ж зв'язується з революційним гуртком партії "Чорний переділ" В грудні 1882 року Грабовського заарештовують, виключають з семінарії "ввиду вредного его направления" і висилають в село гад нагляд поліції.
За зв'язки з харківським гуртком народницької організації "Чорний переділ", поширення забороненої літератури Грабовський у 1882р. був заарештований і виключений з семінарії.
Перебуваючи під гласним наглядом поліції, він до квітня 1885р. проживав у с. Пушкарне, безрезультатно намагаючись знайти роботу, а після зняття нагляду переїхав до Харкова, де працював коректором газети. Тут він поновлює революційну діяльність. Усі ці роки, починаючи з семінарії, Грабовський активно займається самоосвітою, пробує сили в літературній творчості, з запалом віддається революційній роботі
Нас натхнуло благо спільне, -
Геть змести поклали ми
Бідування підневільне
Та нерівність між людьми.
Так згадує поет роки життя. Як видно з матеріалів Харківського губерн-ського жандармського управління, Грабовський в революційній організації був "в числе главных участников, содействовал распространению преступных воззваний и сбору пожертвований на революционное дело, его посещали ученики и ученицы, с которыми вел разговоры о стремлениях и задачах русской молодежи, о вопросах народнической программы, нелегальные издания он имел у себя и давал читать другим с целью распространять между учащейся молодежью сочинения, касающиеся вопросов народнического, рабочего социалистического и т. п.".
У листопаді 1885р. Грабовського беруть на військову службу. Місце дислокації піхотного полку (м. Валки поблизу Харкова) давало йому змогу не втрачати зв'язків з підпільною народницькою організацією. Проте невдовзі як покара за виступ проти армійського .начальства його чекало переведення до Туркестанського військового округу. Саме тоді жандармерії вдалося розкрити його участь в розповсюдженні відозв народників; в Оренбурзі Грабовського заарештовують, повертають до Харкова й ув'язнюють.
Влітку 1886_року Грабовського знову заарештовують за належність до революційної організації, зокрема за участь у складанні та розповсюдженні відозв, присвячених 25-літтю "визволення" селян від кріпосної залежності. Ці відозви ("Русский народ" і "Слово к народу") розкривали справжню суть того "визволення", всю облудність царсько поміщицької політики. Після судового слідства Грабовський був висланий на 5 років в Балаганський округ, Іркутської губернії, але прожив там всього кілька місяців
В серпні 1889 року він був втретє заарештований і ув'язнений в Іркутській тюрмі. На цей раз заарештували його в зв'язку з кривавими подіями, - звірячою розправою царських охранників над політичними засланцями, що відома в історії під назвою "Якутської трагедії".
В поезіях, присвячених зображенню важкого життя трудового народу в експлуататорському суспільстві, бринить глибоке почуття любові поета-гро-мадянина до знедолених людей. В одному з ранніх своїх віршів "Робітникові" поет кількома штрихами, стисло, як це взагалі характерно для поезії Грабовського, малює важке життя сільського бідняка, що дні і ночі працює на заробітках, страчує свої сили в надмірній роботі на сільських глитаїв:
Роби на других дні і ночі,
На хвилю праці не заспи;
А візьме сум, заплачуть очі, -
У чарці горенько топи...
Подібну картину подає поет і в широко відомому вірші "Швачка". Щоб здобути хліба "черствого шматок", швачка мусить, незважаючи на те, що в надмірній роботі "рученьки терпнуть, злипаються віченьки", працювати на інших, на "паненят вередливих, зманіжених" "з раннього ранку до пізньої ніченьки". І заставляє її так працювати "вільна неволенька". Цими двома словами поет підкреслює, що після скасування кріпацтва жінка-біднячка тільки формально стала вільною, а на ділі залишилась такою ж невільницею.
У вірші "Допусти", що теж належить до ранніх його віршів, показуючи, що після офіціального скасування панщини становище трудового селянства не покращало, по так говорить про це:
Що за допусти господні?
Позавчора - кріпаки,
Вчора - вільні, а сьогодні -
Хоч під вікна по шматки!
Поет картає тих ліберальних балакунів, які багато говорили про поліп-шення життя народу, а на ділі нічого для цього не зробили, і експлуататори як визискували, так і визискують народ. Такі ж картини у віршах "Сироти", "Напровесні", "Веснянки".
Велике місце в поезії Т.Грабовського займають вірші, присвячені його друзям і товаришам по засланню, їх страдницькому життю, їх героїчній боротьбі. Перше місце серед цих поезій, особливо в збірці "Пролісок", займають поезії, присвячені кращому другові Грабовського, революціонерці Надії Сигиді, її світлому образу, її трагічній і героїчній смерті.
Але смерть дорогої людини викликає у поета не тільки тугу, сльози, вона викликає непримиренну ненависть до мучителів. Згадуючи, як закатована на каторзі Сигида в передсмертному листі заповідала "любити всіх людей", "любити правду і добро", Грабовський говорить:
Твої завіти бережу я їх
Ти стежку світиш і з могили..
Але простить мучителів твоїх
Я не Відчую в собі сили!
("Тяжкий завіт").
Багато поезій присвячено зустрічам та прощанню з товаришами по за-сланню. Такий, наприклад, вірш "До М. О-ва", такі вірші - "Прощання (М. В. Ому)", "На пам'ять", "До товариша", "Спогадання", "На спогад", "На братній могилі" "До О. Б-ої", "До Б. С-го". Здебільшого ці вірші Грабовський писав в записну книжку, в альбом своїм друзям ці поезії його користувались великою популярністю серед політичних засланців.
В поезіях, звернених до товаришів по засланню, Грабовський висловлює
непохитну віру в те, що страждання їх не безплідні, що, - як говорив Іван Франко, - "кров'ю власною і власними кістками" вони прокладуть той шлях, поякому "прийде нове життя, добро нове у світ":
Не сумуйте, що купа на купі
Всі поляжем за діло святе:
На зітлілому нашому трупі
Невмируще братерство зросте!
("До товариства")
В своїй
Loading...

 
 

Цікаве