WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Чайковський Андрій Якович – життя і творчість - Реферат

Чайковський Андрій Якович – життя і творчість - Реферат


РЕФЕРАТ
з української літератури
Чайковський Андрій Якович - життя і творчість
Галицькій землі завдячуймо, що з її лона вийшла ціла плеяда особистостей, імена яких уславили українство ген світами. Серед таких, гідних пошанівку людей, маємо постать письменника Андрія Чайковського, сина Якового, який добру частину свого життя віддав саме Коломиї, де навіки й спочив.
РОДОВІД ЧАЙКОВСЬКИХ
Чайковський Андрій Якович (15.05.1857, м. Самбір-02. 06. 1935 м. Коломия), доктор права, письменник.
Дружина, Гладилович Наталія Юліанівна (26. 08. 1861, с. Береги-17. 11. 1938 м. Коломия).
Їхні нащадки: син Чайковський Микола Андрійович (1887, м. Бережани-07. 10. 1970, м. Львів) професор математики.
Його дружина: Туна Наталія Григорівна (1890-1987, м. Львів),
вчитель німецької мови.
Син, Чайковський Богдан Андрійович (29. 02. 1888, м. Бережани- 26. 06. 1941, м. Львів), адвокат.
Його дружина: Пасіка Юлія Якинтіївна (15. 02. 1891, с. Мала Лука -19. 03. 1950, м. Чита).
Донька, Чайковська Галина Андріївна (19. 09. 1892, м. Бережани-06.01. 1979, США, штат Флорида).
Її чоловік: Бемко Володимир (16. 09. 1889, с. Козова, Тернопілля- 15. 08. 1955), старшина УСС .
Донька, Чайковська Олена Андріївна (04. 01. 1893, м. Бережани-1927, м. Коломия).
Її чоловік: Станимир Осип (дати народження і смерті не встановлено),економіст.
Син, Чайковський Андрій Андрійович (14. 10. 1895, м. Бережани-09. 06. 1978, м. Коломия), бібліотекар.
Його дружина: Глібовицька Ярослава Теофілівна (26. 11. 1904, с. Тростянець-дата смерті не встановлена), вчитель.
Донька, Чайковська Наталія Андріївна (06. 08. 1898, м. Бережани- 18. 02 1938, м. Коломия).
Її чоловік: Трач Іван Іванович (дата народження не встановлена, м. Коломия-1944, м. Львів), інженер-механік.
ПЕРШІ ЖИТТЄВІ УНІВЕРСИТЕТИ
Народився майбутній співець козацької вольниці 15 травня1857 р.у містечку Самборі, в українській родині дрібних урядовців, вихідців з т.зв. ходачкової шляхти (бо ходила в постолах-ходаках, на відміну од заможних селян). З цього середовища вийшли славетний гетьман Сагайдачний, лицарі-запорожці Марко і Степан Жмайли-Кульчицькі. Добре пізнавши житейський світ тієї суспільної верстви Галичини, цей непересічний майстер пера виведе й оспіває її на сторінках власних творів...
Ця окупована Австро-Угорською імперією територія входила до королівства Галичини і Вольодомерії віддаленої аграрно-індустріальної волості, де серед інших нацменшин великий вплив на уряд мали представники польської верхівки, що давало їм політичну перевагу, й спричинилося до довготривалих протистоянь між двома народами. Саме в таких умовах виховувався й набирався мудрості майбутній майстер вільної української думки в галицькому писемстві Андрій Якович Чайковський.
В сусідньому з родинним селом Гордині-Закуття, хлопець-сирота зростав біля своєї бабусі неперевершеної казкарки й оповідальниці. Від неї навчився й читати, тож тут таки здобув і початкову освіту, якою оволодів від вихованця Перемишлянського, дяко-вчительського інституту Теодора Присташа. А завдяки полякові-препарандитові (репетитор) Войцеху Пенеку, восени 1869 р. успішно склав вступні іспити до Самбірської гімназії. Там вперше студент Чайковський осягнув Шевченків "Кобзар", й зрозумів "...хто я є!" Ця книжка перевернула все духовне єство цієї молодої людини, пробудивши в ньому цікавість до всього, що називалося Україною. Однак взнаки давався брак україномовних видань, та ще й невпорядкованість правопису. Відрадною подією, яка вплинула на формування його подальшої життєвої позиції, стали постановки театру під орудою Омеляна Бачинського. Про той період Чайковський згодом напише: "Не забуду, як я захоплювався тим, коли почув зі сцени укрїнське слово". Тоді то й сам почав писати свої перші несміливі драми, об чім не наважувався нікому "…до того гріха признатися".
СТУДЕНТСЬКІ РОКИ
Протягом 1873-77 років А. Чайковський, як учень VI гімназійного класу, відіграв не останню роль у становленні таємного учнівського самоосвітнього гуртка "Студентська громада", при якому затівалася навіть власна "газетка". Так молода галицька генерація переймала ідеологію Кирило-Методіївського Братства, яке накопичило досвід боротьби з антиукраїнськими силами царату. Судові процеси над львівськими товаришами-однодумцями Франком, Павликом, Терлецьким, Заклинським, Белеєм, нагнали в "громадівські" ряди страху, але не припинили пошуку нових національних ідей. На формування таких народовладних помислів Андрія Чайковського сприяли, як не дивно, ще й українофобські творіння Генрика Сенкевича. Відомо, що трактовані цим польським письменником події подавалися однобоко, на противагу поетам-полякам з т. зв. "Української школи", яку уособлювали Мальчевський, Залеський, Поль...
На той час і припадають перші літературні спроби, однак не належно поціновані місцевим вчительством, вони зорієнтували юного Чайковського на інший вибір. Далися в знаки матеріальні нестатки, які не спряли твочому зростанню. Все це загалом привело його на однорічну військову службу рекрутів-добровольців 30-го полку, з перервою студій на філософському факультеті Львівського університету. Однак і старшинську кар'єру йому не судилося завершити. Родина, зокрема, хоче бачити Андрія в особі душпастира, але перемогло непоборне бажання знайти себе й реалізувати в пошуках бажаної освіти. На початках, здавалося, що й юриспруденція теж не його хліб... І аж на другому році навчання він отримує другорядну посаду, спочатку в 15 золотих ринських місячно у Львівському товаристві "Просвіта". Розумів, що тільки в гурті однодумців легше осягнути мети, що невдовзі привело до заснування "Кружка правників", від якого, й починалося кар'єрне сходження молодого А.Чайковського. Не секрет, що особистість формує оточення, яке, й складали визначні провідники галицького україства: Іван Франко, Кость Левицький, Євген Олесницький, Теофіл Окуневський...
ВІЙНА В БОСНІЇ
"До сеї пори я ще ногою не був поза Галичиною, а тепер прийшлося мені йти в край далекий, звідки поворот дуже непевний", -такі малооптимістичні рядки постеляться на папір у повісті "Спомини з-перед десяти літ", які стосуються кінця січня 1882 року. Тоді якийсь черговий капрал львівського гарнізону передав до оселі резервіста Чайковського мобілізаційну картку, яка внесла свіжі корективи в розмірений, повсякденний цивільний ритм. Австро-Угорський уряд спрямовував свою військову потугу на Балкани, до Боснії придушити повстання герцеговинців. Так імперія відстоювала в тому мілітарному конфлікті національні інтереси, бо Габсбургський престіл вважав за потрібне "...воскрешати завмерлу тут цивілізацію до нового життя, пристроюючи її в одіж нового крою".
Все змішалося в той пам'ятний прощальний вечір: розгубленість і сум'яття, товариська вечірка, наспіх зібрані стоси літератури у валізах, і нічний потяг на Перемишль... Побачене й пережите у складі 77-го піхотного полку Чайковський стараннонотував, а 1894 р. вийшло окремим виданням пізнавальних, повних пригод спогадів, які широко зацікавили галицьку спільноту, зокрема й Івана Франка.
АДВОКАТСЬКА ПРАКТИКА, ПЕРШІ КНИЖКИ, НА СЛУЖБІ НАРОДУ...
Власне на тому творі "Спомини з-перед десяти літ" й зав'язалася дружба з Каменярем, який
Loading...

 
 

Цікаве