WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → А.Кримський - Реферат

А.Кримський - Реферат

року". Він доводив, зокрема, що мовою древнього Києва була давня українська мова.
А. Кримському належить чималий поетичний і прозовий доробок - три частини екзотичної поезії "Пальмове гілля", численні переклади з Омара Хайяма, Гафіза, поетів монгольського лихоліття, ліричної поезії XV віку. Цілком по-сучасному, скажімо, звучать рядки з поезій Абуль-Аля Маарійського (ХІ ст.)
Заблукались мусульмани;
Шлях згубили християни;
Блудять-рутяться жиди;
Маги теж - сюди-туди!
Люди всі - на два ранжири:
Є розумні - та без віри.
Другі - вірою міцні,
Але глуздом - аніні!
Важко переоцінити внесок А. Кримського у розвиток вітчизняної науки. Будучи одним із засновників Української Академії наук, він проводив величезну організаторську роботу як її неодмінний секретар (з 1918 по 1928 рік): вибивав кошти, приміщення, дбав про розширення напрямків діяльності, виявляючи себе як дипломат, людина компромісів. Завжди протестував проти арештів учених, аби задобрити владу, заявляв: "Я переконаний комуніст". С. Єфремов у щоденнику зауважив: "Не розберу, навіщо це йому здалося, бо комуніст з його такий, як з мене далай-лама тібетський".
Прикро, що він і його побратими по українській справі - М.Грушевський, С. Єфремов, М. Скрипник не знаходили спільної мови (одвічна українська біда!), про що Соломія Павличко писала: "Кримський і Грушевський були героями, інтриганами й жертвами одночасно. Вони обидва програли як один одному, так і могутнішій за них силі".
А. Кримського зняли з посади, і він знову опинився у Звенигородці, утративши і статус, і зарплату, живучи з городу - одвічного нашого рятівника-годувальника. Потім було маленьке пом'якшення, навіть орден Червоного Прапора, однак з початком війни Агатангела Юхимовича репресували.
Він був людиною самітньою, нещасливою в особистому житті, мав проблеми з нервами. Як і в багатьох геніальних людей, у нього були психо-неврастенічні відхилення, депресії. Сам визнавав: "Я слабий на нерви, але я головою здоровий і не психопат".
Кримський Агатангел Юхимович
(1871-1942)
сходознавець, славіст, письменник, перекладач
Походив з татарського роду. Народився 15 січня 1871 року у м. Володимир-Волинський у родині вчителя історії та географії. У дитячі роки його батьки переїхали у Звенигородку під Києвом. У трирічному віці навчився читати, а через два роки батько віддав його у місцеве училище, де Агатангел провчився п'ять років (1876-1881). Після навчання у протогімназії в Острозі (1881-1884) та Другій київській гімназії (1884-1885) вступив за конкурсом у Колегію Павла Галагана (1885-1889). У ті роки опановує іноземні мови: польську, французьку, англійську, німецьку, грецьку, італійську, турецьку та латинську. У колегії заприязнився з Павлом Житецьким, Михайлом Драгомановим, які пробудили в ньому любов до української мови, літератури, історії, завдяки чому він, не маючи й краплини української крові, присвятив своє життя українській науці та культурі. 1889 року, по закінченні Колегії Павла Галагана, Кримський вступає до Лазаревського інституту східних мов у Москві, після закінчення якого у 1892 році його було залишено на кафедрі арабської філології для підготовки до професури. Основними дисциплінами вченого були арабська філологія, іслам та арабська література, перська і турецька мова та література. Протягом 1892-1896 років Кримський пройшов повний курс славістичних студій на історико-філологічному факультеті Московського університету під керівництвом мовознавця В.Міллера, славіста Р.Брандта, знавця індоєвропейських мов П.Фортунатова. 1896 року молодий вчений склав магістерські іспити з арабістики у Петербурзькому університеті та зі слов'янської філології у Московському університеті. Крім того, він слухав у Московському університеті лекції із всесвітньої історії у професора В.Гер'є. По закінченні Московського університету Кримський одержав від Лазаревського інституту дворічну стипендію для поїздки в Сирію та Ліван. Після повернення з поїздки 1898 року Кримський працює в Лазаревському інституті, викладає курси семітських мов, веде курс перекладу з російської мови на арабську і навпаки, вивчення Корану, читає лекції з історії арабської літератури. З 1901 року очолює кафедру арабської лінгвістики, стає професором арабської літератури та історії мусульманського Сходу. За час викладання в Лазаревському інституті східних мов написав і видав цілу бібліотеку академічних підручників з філології та історії Близького Сходу, про Коран, мусульманство, курси історії і літератури арабів, персів і турків. У 1918 році переїхав до Києва, де став секретарем заснованої гетьманом Павлом Скоропадським Української Академії наук. У Києві Кримський був творцем українського сходознавства. В Академії наук він також очолював історико-філологічний відділ, кабінет арабо-іранської філології, комісію словника живої мови, комісію історії української мови, діалектологічну та правописну комісії. З 1921 року він також був директором Інституту української наукової мови. У 1918-1921 роках працює професором всесвітньої історії у Київському університеті. Водночас він був редактором "Записок Історично-філологічного відділу Української Академії наук", головою Київського філіалу Всесоюзної асоціації сходознавства. У Києві Агатангел Кримський плідно працював лише у 1918-1928 роках. З 1929 року його почали переслідувати, позбавляти посад. 20 липня 1941 року Кримського заарештовують, вивозять до Казахстану. 25 січня 1942 року вчений помер у кустанайській в'язниці.
Агатангел Кримський був учений надзвичайного обдаровання і широти наукового діапазону. Про нього важко сказати, який був його головний фах: орієнталіст, знавець великої кількості східних мов (відомо тепер, що знав він їх понад тридцять), історик Сходу, він був водночас одним з найкращих знавців української мови та літератури, белетрист, автор популярного роману "Андрій Лаговський" та збірки екзотичних ліричних поезій "Пальмове гілля". Завдяки своїй феноменальній пам'яті Кримський був винятковим ерудитом і часто скаржився знайомим, що "не може нічого забути". Фізично немічний, хворобливий, майже незрячий, бо втратив зір через постійне читання, він, проте, мав палку й пристрасну вдачу. Кримський добре розумівся на мистецтві, знав сучасну європейську літературу, зокрема французьку, і дуже любив музику. Цікаво, що він перший помітив талант
Loading...

 
 

Цікаве