WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → А.Кримський - Реферат

А.Кримський - Реферат

навіть у біологічній статі - надзвичайне випробування. Однак така "постмодерна позиція" була вкрай плідною - і творчо, й інтелектуально. Взагалі, перебування на "кордоні культур", політичних поглядів створюють особливий феномен Кримського.
Учень А.Кримського, світового імені історик А.Пріцак пише, що його вчитель був "дуже яскравий представник європейського fin de siecle" і "становить певний виняток в українській інтелектуальній історії, і властиво, не ввійшов у її канон. Через подиву гідну активність Агатангела Кримського в багатьох ділянках (орієнталістика, славістика, політика, публіцистика, література, націологія) спадщина його надзвичайно важко піддається цілісному аналізові. До того ж тут маємо справу з украй суперечливою, складною особистістю, занурення у внутрішній світ якої вимагає від дослідника грунтовних знань у галузі психології та психіатрії".
3. Патріотичні спрямування та інші особливості у творчій та науковій діяльності А.Кримського
Ще в юному віці його полонив образ України, до глибини серця вразила стражденна доля її народу.
Двадцятирічним остаточно визначає своє кредо: "Я все-таки вважаю себе за націонала (не за націоналіста, але націонала), бо признаю народності". А в слові на смерть М. Драгоманова писав:
"Твій безсмертний дух витатиме над нами: додаватиме нам сили на працю коло твоїх ідеалів! Твій безсмертний дух літатиме коло нас, сиротят, янголом-хранителем, і наші далекі потомки так само поклоняться тобі, великому прадідові України".
Що А. Кримський був інтернаціоналістом по-справжньому, свідчить і його захоплення мовами, історією і культурою різних народів. На запитання, скільки і які мови знає, жартома відповідав, що йому легше перерахувати ті, яких не знає. В листі до Б. Грінченка, однак, спробував "розсекретитися":
" Слов'янські - знаю добре всі, разом з літературними наріччями. Само собою розуміється, що добре знаю й мертву стару церковнослов'янську.
Із класичних мертвих дуже добре знаю грецьку і латинську, а філологічно - санскрит...
Романські - зовсім добре, французьку і італійську, зле - іспанську...
Германські - зовсім добре німецьку і англійську, гірше - голландську і датську...
Із іранських мов добре знаю тільки перську (почасти - з її наріччями)...
Із семітських мов зовсім добре знаю староарабську і новоарабську (сирійське наріччя знаю так, що говорю ним, а другі новоарабські наріччя знаю теоретично). Філологічно знаю мову жидівську і арамейську... Грузинську вчив, але багацько з неї забув...
З урало-алтайських мов знаю турецько-татарську. Найкраще, розуміється, знаю наріччя османське, бо доводиться завсігди мати практику.
... Міг би додати, що єсть іще й такі мови, які я розумію більше-менше, хоч і не вчив їх (напр., португальську)... "
І казав, що виучуються мови "легко" (на час написання листа - 1902 рік - студіював абіссінську).
Знання мов допомогло А. Кримському в роботі над науковими дослідженнями в галузі арабістики, семітології, тюркології, іраністики. Йому належать "Історія Персії та її письменства", "Історія Туреччини", "Тюрки, їх мова та література" та ін. До речі, Кримський глибоко дослідив національний характер народів, про яких писав. У книзі "Мусульманство і його будучність" прозираються нинішні причини тероризму, йдеться про можливі наслідки релігійного "фаталістичного застою і фанатичної ненависті до всього чужого, не мусульманського".
З мовознавчих праць назвемо "Древнекиевский говор", "Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася", "Нарис історії українського правопису до 1927 року". Він доводив, зокрема, що мовою древнього Києва була давня українська мова.
А. Кримському належить чималий поетичний і прозовий доробок - три частини екзотичної поезії "Пальмове гілля", численні переклади з Омара Хайяма, Гафіза, поетів монгольського лихоліття, ліричної поезії XV віку. Цілком по-сучасному, скажімо, звучать рядки з поезій Абуль-Аля Маарійського (ХІ ст.)
Заблукались мусульмани;
Шлях згубили християни;
Блудять-рутяться жиди;
Маги теж - сюди-туди!
Люди всі - на два ранжири:
Є розумні - та без віри.
Другі - вірою міцні,
Але глуздом - аніні!
Важко переоцінити внесок А. Кримського у розвиток вітчизняної науки. Будучи одним із засновників Української Академії наук, він проводив величезну організаторську роботу як її неодмінний секретар (з 1918 по 1928 рік): вибивав кошти, приміщення, дбав про розширення напрямків діяльності, виявляючи себе як дипломат, людина компромісів. Завжди протестував проти арештів учених, аби задобрити владу, заявляв: "Я переконаний комуніст". С. Єфремов у щоденнику зауважив: "Не розберу, навіщо це йому здалося, бо комуніст з його такий, як з мене далай-лама тібетський".
Прикро, що він і його побратими по українській справі - М.Грушевський, С. Єфремов, М. Скрипник не знаходили спільної мови (одвічна українська біда!), про що Соломія Павличко писала: "Кримський і Грушевський були героями, інтриганами й жертвами одночасно. Вони обидва програли як один одному, так і могутнішій за них силі".
Висновки
Кримський Агатангел Юхимович (1871-1942) сходознавець, славіст, письменник, перекладач Походив з татарського роду. Народився 15 січня 1871 року у м.Володимир-Волинський у родині вчителя історії та географії. Основними дисциплінами вченого були арабська філологія, іслам та арабська література, перська і турецька мова та література.
1898 року Кримський працює в Лазаревському інституті, викладає курси семітських мов, веде курс перекладу з російської мови на арабську і навпаки, вивчення Корану, читає лекції з історії арабської літератури. З 1901 року очолює кафедру арабської лінгвістики, стає професором арабської літератури та історії мусульманського Сходу.
За час викладання в Лазаревському інституті східних мов написав і видав цілу бібліотеку академічних підручників з філології та історії Близького Сходу, про Коран, мусульманство, курси історії і літератури арабів, персів і турків.
У 1918 році переїхав до Києва, де став секретарем заснованої гетьманом Павлом Скоропадським Української Академії наук. У Києві Кримський був творцем українського сходознавства.
В Академії наук він також очолював історико-філологічний відділ, кабінет арабо-іранської філології, комісію словника живої мови, комісію історії української мови, діалектологічну та правописну комісії. З 1921 року він також був директором Інституту української наукової мови.
У 1918-1921 роках працює професором всесвітньої історії у Київському університеті. Водночас він був редактором "Записок Історично-філологічного відділу Української Академії наук", головою Київського філіалу Всесоюзної асоціації сходознавства. У Києві Агатангел Кримський плідно працював лише у 1918-1928 роках. З 1929 року його почали переслідувати, позбавляти посад. 20 липня 1941 року Кримського заарештовують, вивозять до Казахстану. 25 січня 1942 року вчений помер у кустанайській в'язниці.
Агатангел Кримський був учений надзвичайного обдаровання і широти наукового діапазону. Про нього важко сказати, який був його головний фах: орієнталіст, знавець великої кількості східних мов (відомо тепер, що знав він їх понад тридцять), історик Сходу, він був водночас одним з найкращих знавців української мови та літератури, белетрист, автор популярного роману "Андрій Лаговський" та збірки екзотичних ліричних поезій "Пальмове гілля".
Завдяки своїй феноменальній пам'яті Кримський був винятковим ерудитом і часто скаржився знайомим, що "не може нічого забути". Фізично немічний, хворобливий, майже незрячий, бо втратив зір через постійне читання, він, проте, мав палку й пристрасну вдачу. Кримський добре розумівся на мистецтві, знав сучасну європейську літературу, зокрема французьку, і дуже любив музику.
Він був людиною самітньою, нещасливою в особистому житті, мав проблеми з нервами. Як і в багатьох геніальних людей, у нього були психо-неврастенічні відхилення, депресії. Сам визнавав: "Я слабий на нерви, але я головою здоровий і не психопат".
Незвичайна поява серед українців, незвична своєю енергією, пристрасною любов'ю до України і різносторонністю знання й таланту, се Агатангел Кримський. Філолог із фаху, орієнталіст із замилування, він виявив себе високоталановитим поетом, дуже оригінальним повістярем. /І.Франко. 1910./
Жоден із нових істориків Османської імперії не мав такої ерудиції, як Агатангел Кримський. /О.Пріцак. 1996/
Список використаної літератури:
1. Енциклопедія українознавства. - К., 1994-1996.
2. 100 видатних українців. - К., 2001.
3. Літературна енциклопедія. - К., 1999.
Loading...

 
 

Цікаве