WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Культурно-просвітницька праця Андрія Чайківського - Реферат

Культурно-просвітницька праця Андрія Чайківського - Реферат

Покуття).
Чому саме в Народному домі? Адже на цей час це була одна з найкращих споруд, де містилися товариство "Родина", хорове товариство "Боян", спортивне - "Сокіл", учительська семінарія, товариство "Сільський господар", дівоча народна школа імені княгині Ольги, перукарня і ресторан.
За переказами коломийських старожилів, частину першого поверху Народного дому захопили поляки. Тут військові розмістили коней. Завдяки вмілим адвокатським діям Андрія Чайковського вдалося відвоювати приміщення, залишити його за українською громадою. У винагороду за виграну справу громада дозволила Андрієві Чайковському з сім'єю оселитися в трьох кімнатах на другому поверсі.
У 20-ті роки в місті над Прутом перетнулися життєві шляхи Андрія Чайковського, Антона Крушельницького, Володимира Кобринського, Ярослава Лукавецького... Коломия, практично, утримувала позиції другого після Львова міста у видавничій справі.
Андрій Чайковський у Коломиї належав до мистецького середовища, яке творили композитор Ярослав Барнич, художник Ярослав Лукавецький, диригент коломийського "Бояна", професор гімназії Роман Шипайло, письменник, гімназійний професор Петро Франко, театральний діяч Олекса Скалозуб та багато інших діячів культури. Андрій Чайковський співпрацював з різноманітними товариствами, гуртками, клубами: був активним членом "Просвіти", душею і серцем вболівав за розвиток освіти не тільки серед молоді, а й серед дорослих.
22-24 вересня 1929 року перебував у Львові на освітньому конгресі з нагоди 60-річчя "Просвіти". Тут познайомився з професором, знатним педагогом Софією Русовою, обмінювався думками про поліпшення просвітницької роботи з професорами Іваном Галущинським, Борисом Мартосом, Степаном Сірополком, Іваном Бриком, докторами Костем Левицьким, Михайлом Бращайком, Володимиром Лисим, Арсеном Річинським, Богданом Чайківським, Степаном Шахом, Петром Холодним, виступав з підтримкою просвітницьких ідей Антона Крушельницького.
Родина Чайковських в історії Коломиї залишила помітний слід. Зокрема, дружина Андрія Чайковського Наталія очолювала товариство "Союз Українок". Як згадувала Володимира Пригродська, у помешканні Чайковських у Народному домі щонеділі збиралися жінки-активістки, вели мову про облаштування побуту, читали нові видання, інколи читали ще не надруковані твори письменника, хоч сам Чайковський не любив, коли його називали письменником.
Разом з просвітницькими діячами Ольгою Дучимінською, Іриною Вільде, Іваном Зубенком дочка письменника Марія Ставнича редагувала часописи "Жіноча доля", "Світ молоді", "Жіноча воля", які видавала Олена Кисілевська.
Висновок
Ще в гімназійні роки Чайковський захопився громадською роботою, був активним членом і навіть головою студентського товариства "Дружній Лихвар", одним із керівників львівської "Просвіти", займався організацією читалень, різних товариств, якими рясніла з кінця XIX ст. Галичина ("Боян", "Надія" тощо).
Літературна діяльність письменника розпочалася у 1888р., коли в народовській газеті "Діло" з'явилися його статті про "причини зубожілості наших селян в судівництві" та про біблійні й старогрецькі судові процеси. Сорокарічний ювілей літературної праці А. Чайковського Галичина відзначала у 1928р.
Але А. Чайковський почав писати ще в гімназії під впливом прочитаних книжок, писав драми й оповідання, та, як свідчить О. Маковей, через якийсь час із них "сміявся", а далі й зовсім покинув літературне писання "задля недовір'я в себе і невзгодин життя". Можемо твердити, що особливості таланту А. Чайковського вимагали життєвого досвіду, живих фактів дійсності, а для історичних повістей - серйозної історичної лектури, систематичних історичних знань. І він надовго замовк. Важкі обставини особистого сирітського життя, враження від військової служби і походу 1882р. на придушення повстання в Боснії, а далі адвокатська практика, що ввела його в глибини соціального буття народу і тайники його психології, фундаментальне вивчення національної історії, в контексті якої виразніше розкривалося сучасне і майбутнє народу, спонукали серйозно взятися за перо. А. Чайковському було вже під сорок.
Андрій Чайковський швидко здобув славу всеукраїнського письменника. Інтелігенції Східної України він був відомий уже в середині 90-х років XIX ст. з галицьких періодичних видань, що все-таки доходили до Києва, Чернігова, Одеси, продираючись крізь рогатки царської цензури. У березневій книзі журналу "Літературно-науковий вісник", що постав замість народовської "Зорі" та Франкового журналу "Житє і слово" і почав у 1898р. виходити як загальноукраїнський літературно-художній і громадсько-політичний журнал, було надруковано розлогу "літературно-критичну студію" Осипа Маковея "Андрій Чайковський". Тритомна антологія "Вік" (1902) представила українським читачам Наддніпрянщини Андрія Чайковського біо-бібліографічними відомостями про нього і уривком із повісті "Олюнька". Відтоді він стає справді всеукраїнським письменником, знаним в Австро-Угорщині й Росії.
Письменник глибоко знав сучасне йомуселянське життя, на цю тему написав низку творів, що з'являлися окремими виданнями - "Образ гонору" (1895), "Бразілійський гаразд" (1896), "Не піддайся біді" (1908), "Не було виходу" (1927).
Життя галицької інтелігенції постає з багато в чому автобіографічної повісті "Своїми силами" (1902). Це твір про "шестидесятників" і "семидесятників" минулого століття на Галичині. Про інтелігенцію йдеться і в тритомній повісті "З ласки родини" (1910) та в повісті "Панич" (1926).
Велику популярність принесли письменникові твори з життя так званої "ходачкової" шляхти. Уже перші твори цього тематичного циклу "Олюнька" (1895) та "В чужім гнізді" (1896) викликали як схвальні відгуки Франка, Маковея, так і серйозну розмову про шляхи розвитку письменницького таланту А. Чайковського.
Заохочений до праці увагою Франка і Маковея, підбадьорюючими похвалами й порадами, А. Чайковський виявляє дивовижну творчу активність. Тільки з життя "ходачкової шляхти" він створив дві великі трилогії ("Олюнька" - 1895, "В чужім гнізді" - 1896, "Малолітній" - 1919, "Своїми силами" - 1902, "З ласки родини" - 1910, "Панич" - 1921).
Один за одним з'являлися в світ твори, написані на матеріалі історії козаччини: "Козацька помста" (1910), "Віддячився" (1913), "За сестрою" (1914), "На уходах" (1921), "З татарської неволі" (1921), "Олексій Корнієнко", ч. І-ІІІ (1926 - 1929), "Украдений син" (1930), "Сонце заходить" (1930), "Богданко" (1934), "Полковник Михайло Кричевський" (1935) та багато інших.
Не тільки твори селянської тематики, повісті про інтелігенцію і з життя "ходачкової шляхти", а й численні твори на історичну тематику були підготовчою роботою до написання історичного роману "Сагайдачний". Було написано ще кілька творів і після "Сагайдачного", але вони вже значно поступаються і за художністю, і за освітньо-громадською значимістю, хіба що додають відомостей про джерела історичної прози письменника.
Трапилося так, що після об'єднання західноукраїнських земель із Радянською Україною один із найпопулярніших письменників, історичними творами якого зачитувалась уся українська громадськість, був надовго забутий. Тільки в 1958р. після тривалої перерви львівське видавництво "Каменяр" видало збірку творів А. Чайковського "За сестрою" з післямовою Ю. Мельничука, який багато зробив не тільки для повернення письменника в читацький обіг, а й для повернення до нормального життя його родини, викинутої безправністю за межу Європи і Азії. У 1966р. "Каменяр" здійснив ще одне видання творів під назвою "Олюнька". І лише через 23 роки відбулася нова зустріч українського читача з письменником - із його "Сагайдачним".
?
Використана література:
1. А.Чайковський. Повісті. - Львів, 1989.
2. Літературна енциклопедія. - К., 1992.
3. Хрестоматія української літератури. - К., 2000.
4. Яцура С. Андрій Чайковський - видатний оповідач українського минулого. - Л., 1996.
Loading...

 
 

Цікаве