WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Культурно-просвітницька праця Андрія Чайківського - Реферат

Культурно-просвітницька праця Андрія Чайківського - Реферат

царських властей щодо України.
3. Коломийський період життя і творчості А.Чайковського
У 1919 році письменник переїхав до Коломиї. Тут 2 червня 1935 року важка хвороба обірвала його життя. Залишились нездійсненними творчі задуми, плани, хоч він працював до останніх днів своїх...
Свого часу І. Франко, оглядаючи літературну ниву Галичини останніх десятиліть XIX ст., відзначив: "...повість, закроєна на ширші розміри, досі не може у нас похвалитися великими успіхами... Ще, може, найліпші були проби Андрія Чайковського "Олюнька" і "В чужім гнізді".
"Олюнька" була визнана І. Франком "найціннішим надбанням" конкурсу на кращий новелістичний твір, оголошеного 1895 року правлінням Наукового товариства імені Шевченка і редакцією журналу "Зоря". Та, оскільки твір А. Чайковського, хоч автор і назвав його "оповіданням", не вписувався в рамки малої прози, то премією його не відзначили.
Правдива розповідь про гірку долю сироти Олюньки і досі захоплює цікавим сюжетом, реалістичними образами, гуманістичною спрямованістю. Дія повісті "Олюнька" відбувається в селі Пишнівці, що на правому березі Дністра недалеко від Самбора. Вже на перших його сторінках письменник знайомить читача з своєрідним життєвим укладом цього села. Пишнівці поділені на дві адміністративні громади - "шляхетську" й "хлопську", або рустикальну. В першій - управляє префект з асесорами, у другій - війт з присяжними.
Андрій Чайковський вказує на відмінності в одязі, бесіді, звичаях населення цих громад. "Хлопи" і "шляхтичі" не родичалися, висміювали одні одних, не мирилися навіть у церкві й школі, що були спільними для всіх жителів села. Ось на такому тлі розгортається драматичний сюжет.
"Олюнька" - родинно-побутова повість. І в цьому творі письменник не відступив від своєї творчої манери - розгорнув дію повісті так, як цього вимагала заздалегідь визначена тенденція оповіді. Він прагнув показати, як соціальна нерівність, прагнення наживи та багатства спотворює людські душі. Щоб показати це, Андрій Чайковський вдався до засобу градації. Спочатку матеріальний фактор стає вирішальним під час вибору опікуна для осиротілої Олюньки: кожен хотів узяти на себе нелегку місію виховання дитини, не думаючи, власне, про дитину, а про землю та інше добро, яке належить їй, і про те, що ним можна скористатися. Пізніше цей же фактор обумовлює нелюдські вчинки Андріїхи (вуйна Ганна бажала Олюньчиної смерті, щоб заволодіти сирітським маєтком). І нарешті - спонукуваний меркантильними інтересами, Дмитро Полошинський іде на злочин.
У своєму белетристичному відтворенні героїчного минулого України А. Чайковський спирався на досвід вітчизняної художньо-історичної прози (М. Гоголь, Є. Гребінка, П. Куліш, О. Стороженко, І. Нечуй-Левицький, Д. Мордовець, М. Старицький). Інтерес письменника до козацької тематики був зумовлений не тільки загальнонаціональною увагою до неї, а й, очевидно, історичною пам'яттю земляків Чайковського - адже саме з Самбірщини родом гетьман П. Конашевич-Сагайдачний, який ішов на Січ не один, а з цілою ватагою юнаків.
Андрій Чайковський визнавав два різновиди художніх творів на історичну тематику: такі, в яких зображено історичну добу з вигаданими персонажами, і такі, де змальовано і добу, й історичних осіб. У його історичній белетристиці знайдемо твори одного й другого планів. У повістях "За сестрою" і "На уходах" письменник намагався відтворити насамперед історичний колорит, давши при цьому волю своїй щедрій фантазії у розбудові фабульних перипетій та в зображенні героїв.
Історична повість "За сестрою" (1907) повертає нас у лиховісну пору татарських набігів на Україну. Доля села Спасівка, що на правому березі річки Самари, поблизу Дніпра, ввібрала в себе гіркий талан багатьох тогочасних українських поселень. На перших сторінках повісті Чайковський описує місце розташування села, цікаво розповідає про історію його забудови, про життєвий уклад спасівчан.
Намагаючись бути об'єктивним, письменник показував історичне минуле з позицій гуманізму. Історична повість "На уходах" (1921) тяжіє до жанру літературної утопії.
За своїми художніми особливостями повісті А. Чайковського "За сестрою" і "На уходах" зливаються з неоромантичною течією в літературі кінця XIX - початку XX століття, яскравими представниками якої є Р. Л. Стівенсон, Дж. Конрад, А. К. Дойль, Дж. Лондон, Олександр Грін. Як і у неоромантиків, у цих творах А. Чайковського центральний герой постає особою винятковою, відважною й доблесною, яка в ім'я благородної мети долає численні перешкоди, зневажає небезпеку, мужньо відстоює своїх ближніх і народний колектив перед носіями зла. Єднає А. Чайковського з неоромантиками і казкова поетизація звитяжців, уславлення подвигу, гостросюжетність.
Щоб краще зрозуміти художній метод А. Чайковського в опрацюванні історичної тематики, його варто порівняти з Орестом Левицьким, іншим українським письменником початку XX ст., теж автором історичних оповідань і повістей. О. Левицький у своїх творах прагнув до максимальної вірності фактам, вдавався навіть до розлогого цитування документальних матеріалів. А. Чайковський же пішов іншим шляхом. Орієнтуючись на молодь, він ширяв на крилах розкутої фантазії, вибудовував захоплюючу інтригу пригодницького повістування, вигадував цікаві діалоги, малював колоритні, близькі й зрозумілі читачам постаті (прислужився досвід письменника-побутописця). Не випадково, отже, повісті "За сестрою" та "На уходах" стали улюбленими творами багатьох поколінь українського юнацтва.
4. Основні напрямки громадської та просвітницької діяльності А.Я.Чайковського
Андрій Якович Чайковський - свідомий українець.
Ще в гімназійні роки Чайковський захопився громадською роботою, був активним членом і навіть головою студентського товариства "Дружній Лихвар", одним із керівників львівської "Просвіти", займався організацією читалень, різних товариств, якими рясніла з кінця XIX ст. Галичина ("Боян", "Надія" тощо).
Він - член Українського національно-демократичногооб'єднання, з 1917 р. по 1919 р. - активний учасник соціально-національних змагань, один з перших керівників оборони Львова від нападу польсько-шляхетських легіонів, активний діяч проголошеної у Львові в листопаді 1918 року Західноукраїнської Народної Республіки.
Сам письменник вірив у майбутнє української держави, події 1919 року вважав за національну катастрофу. У своїх споминах він писав, що по приїзді в Коломию відчував "стан найстрашнішої депресії": "Я був близьким божевілля, і лиш якесь чудо, що я не наложив на себе руки з відчаю, щоби покінчити свої страшні душевні муки" [1].
В Коломию Чайковські переселились великою сім'єю (десять осіб). Вони найняли приватне помешкання на вулиці Падеревського. Сім'я була в дуже тяжкому становищі: без домашніх речей, грошей, роботи. Згодом главі сім'ї було дозволено відкрити адвокатську канцелярію. "Але й тоді, - згадував син письменника Микола Чайковський, - він, видатний на всю Галичину адвокат (з тридцятилітнім стажем) приймав своїх перших клієнтів у невеличкій кімнаті, яку йому відступив місцевий голяр за своїм "салоном"; там батько сидів і, очікуючи відвідувачів, гірко плакав...".
Мабуть, долею вже так закодовано, що саме в цей складний життєвий момент появляються нові непередбачені випробування: 24 травня 1919 року румунські війська вступили в Коломию. Жителі міста, особливо українці, опинилися в скрутному становищі.
Румунська влада проіснувала в місті всього три місяці. У вересні в Коломиї владу перебрала польська військова адміністрація. За цей короткий час ім'я Андрія Чайковського в Коломиї стало популярним і знаменитим. Як адвокат він виграє одну за одною судові справи, а ще бере активну участь у громадському житті міста. З 1919 року в різних коломийських виданнях появляються його твори.
1920 року українська громада Коломиї надала Андрієві Чайковському помешкання в Народному домі (нині - Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та
Loading...

 
 

Цікаве