WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Культурно-просвітницька праця Андрія Чайківського - Реферат

Культурно-просвітницька праця Андрія Чайківського - Реферат


Реферат на тему:
"Культурно-просвітницька праця
Андрія Чайківського"
ПЛАН
Вступ
1. Дитинство та юність А.Чайковського. Формування письменника та громадського діяча
2. Подальший громадський та літературний шлях А.Чайковського
3. Коломийський період життя і творчості А.Чайковського
4. Основні напрямки громадської та просвітницької діяльності А.Я.Чайковського
Висновок
Використана література
Вступ
Одне з найпочесніших місць в українській культурі посідає Андрій Якович Чайковський, який поставив перед собою завдання посвятити свою творчу працю повістям з якоїсь історичної доби рідного народу, маючи на увазі виховання молодих поколінь у любові до своєї країни, до її історії. Чи знайдемо ми в світовому літературному процесі ще такого письменника, який був не тільки чистим літератором, але й громадським діячем, вів активну культурно-просвітницьку діяльність, цікавився історією та майбутнім українського народу.
Андрій Чайковський увійшов в українську літературу наприкінці XIX століття і працював на її ниві чотири десятиріччя. Його численні оповідання й повісті були високо оцінені Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Осипом Маковеєм. Наші уявлення про західноукраїнський літературний процес кінця XIX - початку XX століття будуть неповними без осмислення його творчості. Він збагатив українську літературу творами, в яких реалістично показав галицьку дійсність, створив картини побуту різних верств населення краю. Чайковський-адвокат написав цілий ряд оповідань та нарисів "з судової зали". Плідно, хоч і з неоднаковим успіхом, працював він в жанрі історичної повісті.
Художня проза Андрія Чайковського мала широкий резонанс. Його твори видавалися у Львові, Коломиї, Чернівцях, Станіславі, Тернополі, Києві, Харкові, Катеринославі, Відні, Празі, Кракові, у США та Канаді.
1. Дитинство та юність А.Чайковського.
Формування письменника та громадського діяча
Народився Андрій Якович Чайковський 15 травня 1857 року в місті Самборі на Львівщині в родині дрібного урядовця. Рано залишившись сиротою, жив у своїх родичів: спочатку в селі Гординя Самбірського повіту, а з 1869 року - в Самборі. Майбутній письменник походив з так званої ходачкової (дрібномаєтної) шляхти, дитинство своє провів у її середовищі. До середини XVII століття ця верства населення мала привілеї, а пізніше, в 50-60-х роках, їй залишилися хіба що спогади про них. І все ж вона була сповнена гордощами за колишні права. Тепер вона відрізнялася від "простих" селян одягом, окремими рисами побуту та своєрідним мовленням.
Зростав Андрій у мальовничому краї над Дністром, серед людей працьовитих і співучих, жадібно вбирав у себе казки, легенди, оповіді про минулі часи, прислухався до пісень і парубоцьких жартів. Враження дитинства пізніше прислужилися йому як письменникові.
В гімназії він пробує писати. Брався за оповідання, драми. Твори цієї пори відзначалися гарною поетичною мовою, дотепністю. Однак скоро полишив літературні вправи. Невпевненість у власних силах, відсутність належної оцінки з боку майстрів слова зупинили його творчі пориви.
1877 року Чайковський вступив на філософський факультет Львівського університету. Почалися ще більш нужденні, важкі дні. Не маючи чим платити за навчання, він кидає філософію і йде до війська. Через рік повертається до університету - тепер уже на юридичний факультет. Тут з головою поринув у студентське життя - очолив молодіжну організацію "Дружній лихвар", а невдовзі став одним із засновників "Кружка правників". За якийсь час вдалося дещо поліпшити своє матеріальне становище: у 1880 році знайшов платну службу в культурно-освітній громадській організації "Просвіта".
1882 року Андрія Чайковського, як і тисячі інших українців, мобілізували в австрійську армію і відправили придушувати герцоговинсько-боснійський визвольний рух. Враження від мальовничих краєвидів Боснії, від зустрічей з нескореними місцевими жителями, роздуми про тогочасні історичні події знову схилили до літературної праці. Результатом її стала книга "Спомини з-перед десяти літ", що була видана у Львові у 1894 році, коли А. Чайковський уже працював адвокатом у містечку Бережани на Тернопільщині.
Мемуари одержали позитивну оцінку Івана Франка. Великий Каменяр заохочував молодого автора до писання. Осип Маковей згодом зазначав: "Загалом сі "Спомини" подобалися публіці і авторові додали віри в себе; в них він спробував своє перо і поборовся з першими перепонами, які стрічає кождий письменник, коли виступає па літературній ниві... Вже в сих "Споминах" зазначилася виразно головна черта письменського таланту Чайковського: єго дар оповідача. Він оповідає так, як у товаристві добрих знайомих, не спиняючись на "тонкостях", а рисуючи з замахом головними чертами".
2. Подальший громадський та літературний шлях А.Чайковського
Вдалий дебют надихнув Чайковського до творчої праці. Виходять друком нариси, оповідання, гуморески, повісті: "Вуйко" (1895), "Образ гонору" (1895), "Олюнька" (1895), "Бразілійський гаразд" (1896), "В чужім гнізді" (1896), "Серенада в навечеріє св. Войцєха" (1896), "Моя перша любов" (1896), "Курателя" (1897), "Рекрут" (1897). У них письменник показував життя ходачкової шляхти, випадки з адвокатської практики. В основному писав про те, чим сам жив: "Я рішився в моїх працях не виходити ні кроком поза межі тих обставин, котрі мені добре знайомі.
Вдячним матеріалом для творчості Андрія Чайковського стали також пройдені ним в юності "університети життя", про що переконливо свідчать автобіографічна повість "Своїми силами" (1902) та близька до неї за сюжетом і ідейним задумом повість "З ласки родини" (1911).
У цих творах яскравий вияв знайшла просвітительська світоглядна концепція і просвітительська естетика письменника, який покликання художньої літератури вбачав у навчанні і вихованні читача. Щасливі кінцівки цих творів мали, за задумом автора, сконденсувати виховні ідеї: добро перемагає зло; кривда неминуче карається; терплячість, працьовитість і благородство стають для героїв запорукою успіхів, визнання і особистого щастя.
Вірність життєвим фактам утверджує правдивість, та загрожує небезпекою фактографізму, копіювання дійсності, призводить до зовнішнього опису людських почуттів. Це і проявилося в творчості А. Чайковського, який не перейнявся чи не зміг перейнятися новітніми у той час засобами психологічного аналізу, характерного для "нової школи" класичної української літератури.
Особливої уваги заслуговують оповідання "з судової зали": "Ні разу не вдарив", "Краще смерть, чим неволя", "Хто винен?", "За віхоть сіна", "Жаль ваги не має", що ввійшли до збірок "Оповідання" (1904), "Оповідання" (1920). Всі вони пройняті щирим співчуттям до скривджених, "болять" питанням: хто ж винен, що благородні, чесні трудівники стають на шлях злочину? Образи справедливих, людяних служителів суду, які допомагають селянам, змальовані у творах "Не було виходу... Історія одної парцеляції. Оповідання згалицького життя" (1927) і "За наживою. Повість з галицького життя" (1934).
Активною і багатогранною була громадська діяльність Андрія Чайковського. Разом з композитором Остапом Нижанківським він створив хор "Бережанський Боян", організував театральний гурток. Сам співав, декламував, грав на сцені, розгорнув активну громадську діяльність у різних товариствах, в тому числі й націоналістичного спрямування.
Історичній белетристиці письменника передувала багаторічна підготовка. Він намагався осягнути всі доступні йому матеріали з питань, які його цікавили,- архівні документи, праці українських, російських, польських істориків.
Найбільше вплинули на нього праці М. С. Грушевського. Разом з багатющим фактичним матеріалом він почерпнув з них й історичні концепції вченого, не відкидаючи й хибні ідеалістичні та націоналістичні положення, зокрема, перебільшення ролі випадку в історії, "самостійницьких" ідеалів, що були відповіддю на експансіоністську політику
Loading...

 
 

Цікаве