WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Роль Івана Котляревського у розвитку української національної літератури - Реферат

Роль Івана Котляревського у розвитку української національної літератури - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Роль Івана Котляревського
у розвитку української національної літератури"
ПЛАН
Вступ
1. Відомості про життя І. П. Котляревського
2. І.П.Котляревський - засновник нової української літератури. Його поема "Енеїда"
3. Значення творчості І. П. Котляревського
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
В історії нашої культури є діячі, які особливо яскраво й багатогранно відобразили в своїй творчості душу народу, його національну своєрідність, поетичну вдачу. До таких належить Іван Петрович Котляревський, класик нової української літератури, видатний письменник-реаліст, автор славнозвісної "Енеїди" і "Наталки Полтавки". У важкі часи самодержавства він розкривав духовну велич рідного народу, його мрії, у конкретних художніх образах утілив його віру в краще майбутнє.
1. Відомості про життя І. П. Котляревського
І.П.Котляревський народився 9 вересня І769 р. в Полтаві, в сім'ї дрібного чиновника-канцеляриста. Дитинство майбутнього письменника проходило в повсякчасних злигоднях. Нерідко доводилося вдовольнятися одним шматком хліба й ходити босим, але жива й весела вдача допомагали йому переносити домашні не-статки. З дитячих років виявилась у нього охота до читання й пильність у заняттях.
Початкову освіту І. П. Котляревський здобув у дяка; 1780-1789 рр. навчається в Полтавській духовній семінарії. Вже тут юнак виявляв інтерес до "словесності" - античної літератури, зокрема до римського поета Вергілія, до творчості російських письменників. Духовна кар'єра не приваблювала Котляревського, він залишає семінарію на останньому курсі й стає канцеляристом (1789-1795). Деякий час І.П.Котляревський був домашнім учителем у поміщицьких родинах на Полтавщині.
Близько 1794 р. І. П. Котляревський розпочав літературну діяльність, взявшись за переробку в бурлескному стилі Вергілієвої "Енеїди". Вже перші розділи "перелицьованої" "Енеїди" поширювалися в рукописних списках і набули чималої популярності серед читачів.
Протягом 1796-1808 рр. І. П. Котляревський перебував на військовій службі, брав участь у російсько-турецькій війні, зокрема в битвах під Бендерами та Ізмаїлом, виявивши при цьому хоробрість, мужність. Не залишав у ці роки він і літературної творчості, продовжуючи працювати над "Енеїдою".
1808 р. І.П.Котляревський виходить (в чині капітана) у відставку, іде до Петербурга, але, не влаштувавшись там на службу, повертається до Полтави. 1810 р. дістає посаду наглядача в Будинку для виховання дітей бідних дворян, виявивши неабияких педагогічний хист.
Коли почалася Вітчизняна війна 1812 р., Котляревський бере участь у формуванні на Полтавщині козацького полку. Багато сил і енергії віддав І.П.Котляревський культурному піднесенню Полтави; особливо цікавила його справа організації місцевого театру. Протягом кількох років (1818-1821) Котляревський був директором Полтавського театру.
1818 р. І. П. Котляревський обирається членом харківського "Товариства аматорів красної словесності", в 1821 р. - почесним членом петербурзького "Вільного товариства аматорів російської словесності", що було легальним осередком декабристського літературного руху. Саме в ці роки І.П. Котляревський написав свої славнозвісні п'єси, завершував працю над "Енеїдою".
Поряд з літературною діяльністю І.П.Котляревський постійно цікавився мовознавством, етнографією, вивчав усну народну творчість, історію України
У 1827-1835 рр. І.П.Котляревський обіймав посаду попечителя "богоугодних закладів", виявляючи і тут своє гуманне ставлення до простих людей, прагнення полегшити їхнє становище. 1835 р. письменник через хворобу йде у відставку. До останніх днів життя І. П. Котляревський працював на літературній і науковій ниві, підтримував творчі контакти з передовими людьми Росії.
Помер письменник 10 листопада 1838 р. в Полтаві, де і похований на міському кладовищі.
2. І.П.Котляревський - засновник нової української літератури. Його поема "Енеїда"
Літературний доробок І.П.Котляревського складається з поем "Енеїда", "Пісні на Новий 1805 рік князю Куракіну", а також п'єс "Наталка Полтавка" та "Москаль-чарівник" і перекладу російською мовою "Оди Сафо" - твору давньогрецької поетеси Сапфо.
Поема "Енеїда" вперше побачила світ у Петербурзі 1798 р. без відома автора, з ініціативи і на кошти багатого конотопського поміщика М.Парпури, який жив тоді в столиці й займався видавничою діяльністю, відаючи друкарнею Медичної колегії. Поема вийшла під назвою "Малороссийская Энеида в трех частях" (на титульній сторінці - "Энеида на малороссийский язык перелициованная И.Котляревским) з присвятною сторінкою "Любителям малороссийского слова усерднейше посвящается". Друге видання "Енеїди" з'явилося в Петербурзі 1808 р., трете, тепер уже підготовлене автором і доповнене четвертою частиною, появилося 1809 р. Повний текст поеми під назвою "Виргилиева Энеида, на малороссийский язык переложенная И.Котляревским" був опублікований в 1842 р. в Харкові, вже після смерті письменника.
Вихід у світ "Енеїди" став епохальним явищем в історії української культури, визначною подією в духовному житті народу. З'явилася книга, що ставила ряд важливих суспільних та естетичних проблем. В основу її І.П.Котляревський поклав сюжет класичної поеми "Енеїда" римського поета Вергілія, написавши цілком самобутній, оригінальний твір.
Вергіліева "Енеїда" - поема героїчна: в ній оспівувалися подвиги мужніх троянців, освячувалась влада цезарів і утверджувалося "божественне" походження римських імператорів. Використовуючи фабульну канву Вергілієвоі поеми, І.П. Котляревський переробив оригінал, переосмислив його патетичну тему в підкреслено зниженому плані, дав йому нове своєрідне наповнення. Велична Вергілієвої епопеї під пером українського поета перетворилась на веселу, бурлескну розповідь, вражаючу своєю дотепністю, витонченістю спостережень у зображенні українського побуту другої половини XVIII ст.
У Вергілія все підвладне волі богів: доля героїв визначається втручанням "всемогутніх". Людина - пасивна, безвольна іграшка в руках небожителів, "фортуни". У Котляревського ж - все сонячне, земне, люди діють у конкретних реальних обставинах. У світлі багатогранного життя сонм "олімпійців" виглядав кумедно, а їхні "діла" - огидними.
В образах троянців, латинців, карфагенян, сіцілійців та "олімпійських вершителів" І.П.Котляревський відтворив живу сучасність, зобразив яскраві типи представників різних суспільних верств, намалював картини української дійсності свого часу. В полі зору письменника і паразитичне існування
Loading...

 
 

Цікаве