WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Письменники української діаспори (Василь Барка) - Реферат

Письменники української діаспори (Василь Барка) - Реферат

Зуєвського, Емми Андрієвської, що також розвивалася у символістичному ключі, творила свою відповідну атмосферу. Впливала вона на Барку чи ні-це питання, яке ще потребує окремого вивчення. Але про те, що якимсь чином вона стимулювала його мистецькі пошуки, зокрема в царині символізму, сумнівів бути не може.
Поетична палітра В.Барки якраз не засвідчує якоїсь виразної формальної автономії. Навпаки-у ній схрещується розмаїття стильових шкіл та напрямів. У ній нема "чистого" барківського символізму чи чогось там іншого. Тут можна бачити якраз виразні впливи молодого Тичини, символістичної та футуристичної російської поезії. Такий "сплав" стилів значною мірою і пояснює важкість сприйняття барківського вірша. Барку читати важко, у нього треба "вбутись", часом не без труднощів освоювати фразу, осягати її асоціативність.
"Свідок для сонця шестикрилих"-річ особливо складна. Монументалізм твору, звичайно, легше можна було б подолати, якби тут була виразно окреслена сюжетна лінія. Але такої нема. Натомість є своєрідна імпресіоністичність, де образ, фраза, навіть окреме слово мають свою індивідуальну художню мову: натяк, підтекст тощо. Складність сприйняття "Свідка..." не тільки пояснюється його виразною модерністичністю, а й самою темою твору. Релігійна колізія, а ще в такій глибокій хронології, як тут є, уже сама собою породжує у нас незвичність, а може, й неготовність її сприйняття.
Ідеєю твору заголом можна назвати суперечність, сум'яття,складність внутрішньої боротьби людини кінця ХХ століття між вірою та сумнівом. "Тільки ця боротьба,- як влучно висловився автор передмови Віталій Кейс,-не роздвоєння Достоєвського, ані відчуження Камо. Звичайно, такі аналогії можна провести лише коштом справжнього твору. Адже герой В.Барки, так як герой Данте, має глибші заміри: не гармонію між внутрішнім "я" та Космосом, а гармонію між людиною та Творцем".
Релігійність мотивів для Барки значить багато. Згадаймо хоча б монографію "Правда Кобзаря". "Шевченкова віра в богоданість правди,-пише він,-висловлена через весь "Кобзар", метафорою "сонця правди" (з поеми "Єретик" та інших творів). Це-вираз чудесності походження і дії самої правди як джереля духовного сяйва, джерела, утвердженого Вищою Силою.
Круг найвищих моральних понять, принципів, уявлень будується у "Кобзарі" навколо свого єдиного центру-Божого провидіння, сили всетворчої і всевизначальної..."
У цій цитаті виражений не тільки погляд Василя Барки на Шевченкову поезію, а й висловлені його власні творчі постулати як поета.
Вибір форми у В.Барки завжди свідомий, його поетичний артистизм послідовно підпорядкований читачеві. До того ж, він поет авангарду і усвідомлює, яке завдання перед собою ставить. Скажімо, метафоричної рясноти вірша "Ріка" не могло б з'явитись, коли б на мову образів-символів, образів-алегорій він не покладав таких важливих художніх функцій:
Біліє голос, вищий від планет.
-і я спішу, ріка,
ні райдуга не наріка-
через грозу біжу,
первоцвіт променів, грому межу.
Ні срібний мак не наріка:
крізь смерть-ріка.
Біліє голос, дужчий від скорбот...
-птахи в вікні веселок
пісні з огнів прядуть...
Якби в подібних творах дошукуватись буквалістичного змісту-це означало б просто цих творів не сприймати, бо мова уявлень, асоціацій, натяків, штрихів не може бути дослівною, вона в кожного своя.
Барка-майстер контрастів. Саме з їх допомогою він досягає особливого художнього ефекту: зорової відчуттєвості описуваного та його часом аж вражаючого драматизму. Барка часто протиставляє асоціативне біополе одного образу такому ж біополю іншого,але це, так би мовити, один варіант його художнього мислення. Інший складніший і значно ефективніший,-коли вже протиставляється не образ образові, а якась окрема ситуація-ідилічне трагічному, як, наприклад, у вірші "Рай":
Моляться соняшники.
Грім на хмарі Біблію читає...
тополя пошепки: страшний який
твій плач, Ісаіє!
Моляться соняшники.
Голодна мати немовля вбиває...
тополя закричала: он який
мій рай, Ісаіє!
До речі, тема голоду, того реального голоду на Україні 1932-1933 років,-це найболючіша сповідь В.Барки,якій він, крім поетичних творів,
присвятив великі епічні полотна-романи "Жовтий князь" та "Рай".
Настане час і українське літературознавство вивчатиме творчість В. Барки в усіх її параметрах, у тому числі й версифікаційному, і, певна річ, говоритиме, що його двотернарна строфа тісно в'яжеться з тернарною строфою Павла Тичини, як і говоритиме про багатство новаторських стильвих прикмет його вірша.
Василь Барка, безперечно, один із найбільших поетів діаспори. На жаль, у нас його твори досі не друкувалися. Але хіба це перший випадок, що українці у світі дивували світ величністю своїх творінь?! І, до речі, високих і найвищих вершин сягали не тільки митці, а й ті, що вершили свій труд у будь-яких інших сферах: науці, політиці, бізнесі, спорті. Вдома, на їх Батьківщині, про них знати не годилося. Не годилося, бо вони жили по той бік океану, бо вони... Дуже багато було цих різних підрядних "бо". Не хочеться про них згадувати. Не хочеться,хоч, безперечно, треба. Треба "переступати" через муки свого сумління і каратися за свою необачність і безпринциповість. Якщо ми вміли відмовитися навіть від митця всесвітньої слави Олександра Архипенка, то нині мусимо вміти робити протилежне:повертати Україні славу її синів. Мусимо вміти повернути на рідну землю велику, розмаїту і дивовижну творчість Василя Барки.
Loading...

 
 

Цікаве