WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Василь Сімович. Життя і діяльність - Реферат

Василь Сімович. Життя і діяльність - Реферат

згадано і про Любомира Сімовича, автора сербських перекладів 17 творів Шевченка, а в сусідстві з ним - про російського письменника К. Симонова, який переклав один вірш Шевченка "Чи не покинуть нам, небого", натомість про Василя Сімовича, чий внесок у публікацію творів поета, популяризацію історії його життя і творчості, дослідження мови незмірно вищий, не сказано нічого. Між тим в історії видання письменницької спадщини Тараса Шевченка діяльність професора В. Сімовича становить окрему й надзвичайно цікаву за своїм змістом сторінку.
Пізніше, 1987 року, у другому виданні "Українського Радянського Енциклопедичного Словника" було названо двох Сімовичів - Василя Івановича, мовознавця і літературознавця, та Романа Аполлоновича, українського радянського композитора, педагога, заслуженого діяча мистецтв УРСР з 1954 р., професора Львівської консерваторії з 1963 р. Щоправда, там нічого не сказано про те, що Роман - небіж Василя Сімовича, син його найстаршого брата Аполлона.
Лише в 1992 році у Львові відбулася перша реґіональна конференція, присвячена пам'яті Василя Сімовича. Щоправда, тема її була ширшою і стосувалася розвитку українського мовознавства в цілому на Західній Україні.
Доля Василя Сімовича склалася так, що майже все своє життя, окрім періоду 1939-1941 рр., він жив і працював на таких теренах, стосовно яких радянська історія і пропаганда завжди мала певні застереження - щось замовчували, щосьперекручували, щось таврували. Василя Сімовича - замовчували, адже вчився у Станіславі й Чернівцях за часів Австро-Угорщини, працював у таборах для полонених українців на території Німеччини й Австрії, - з цими країнами царська Росія воювала. По війні був одним із чільних співробітників "Військової Місії для справ полонених українців у Німеччині", яка мала осідок у Берліні, а зорганізована була в Києві за часів Гетьманату й діяла за Директорії. Від 1923 року проф. В. Сімович, один із найвидатніших представників української еміграційної науки й високого шкільництва, працював і жив у Празі - був професором, а в окремих роках - ректором Українського Високого Педагогічного Інституту імені М. Драгоманова. Від 1933 р. й до кінця своїх днів - у Львові, як активний діяч "Просвіти", "Наукового Товариства ім. Шевченка", редактор, професор університету. Його участь у політиці ніколи не сягала за ті межі, які визначають обов'язок інтелігента перед своїм народом. Про те, як він розумів цей свій обов'язок, написав один із колишніх полонених, згодом - український радянський письменник Олексій Кобець (Варавка) у своїх "Записках полоненого", що побачили світ у Харкові 1931 року: "Доктор і професор Василь Сімович. "Дядько Василь". Прекрасної, лагідної вдачі, працьовита, наполеглива в роботі людина. Це він, прощаючись з усім табором, саме коли мене привезли до Фрайнштадту, перед виїздом своїм до якогось німецького табору, довго вмовляв усіх своїх учнів - ніколи й ні за яких обставин у житті не цуратися й найчорнішої роботи для великої справи - культурно-національного відродження українського народу. Мабуть, його прощальна лекція не самому тільки мені запала глибоко в мозок на все життя".
Як бачимо, особистих цілей у політиці Василь Сімович не мав і за будь-яких обставин виконував насамперед свій професійний обов'язок - педагога й науковця. У трудовій книжці Василя Сімовича, виданій йому 4 листопада 1940 року Львівським університетом, записано, що стаж його педагогічної праці налічував на той час понад 34 роки. У Львівському університеті ім. Івана Франка В. Сімович працював спочатку на посаді професора філологічного факультету, згодом завідував кафедрою, а з 25 квітня 1940 року був призначений деканом філологічного факультету. Останній запис у його трудовій книжці датований 30 квітня 1941 року: проф. В. Сімович відзначений подякою ректорату ЛДУ за особливо сумлінне ставлення до своїх обов'язків. Попри те, що змінювалася влада, молодь потрібно було навчати, - і до такої праці В. Сімович завжди був готовий.
Про таку властивість удачі проф. В. Сімовича написав і один із його найталановитіших учнів - видатний мовознавець, академік, лауреат Шевченківської премії Юрій Шевельов: "Він знаходив утіху в плеканні людських душ, у контактах із найрізноманітнішими людьми, які приходили до нього вчитися і чий розум і світогляд він міг формувати чи змінювати".
Список використаної літератури
1. Білоус М., Терлак З. Василь Сімович (1880-1944): Життєписно-бібліографічний нарис. - Львів, 1995. - 178 с.
2. Бубній П. Мовознавець В. Сімович: Штрихи до біографії // Тернопілля'95: Регіон. зб. - Тернопіль, 1995. - С. 625-627.
3. Василь Сімович (1880-1944) - педагог, мовознавець, редактор, видавець, організатор науки // Визначні постаті Тернопілля: Біогр. зб. / Уклад.: О. Бенч, В. Троян. - К., 2003. - С. 175-176.
4. Василь Сімович (1880-1944) // Історично-мемуарний збірник Чортківської округи. - Нью-Йорк; Торонто, 1974. - С. 45.
5. Сімович Василь (1880-1944) // Нарис історії "Просвіти". - Львів; Краків; Париж, 1993. - С. 164.
6. Бубній П., Ониськів М. Дійсний член НТШ Василь Сімович // Тернопіль: Тернопільщина літературна. - Тернопіль, 1991. - Дод. № 4. - Вип. 2. - Ч. 1. - С. 42.
7. Долинюк О. Тарас Шевченко в інтерпретації Василя Сімовича // Дзвін. - 2000. - № 3. - С. 148-151. - Бібліогр.: С. 151.
8. Когут Т. Василь Сімович: учений, громадський діяч, педагог // Рідна школа. - 2000. - № 3. - С. 77-78.
9. Ониськів М. Володимир Винниченко - Василеві Сімовичу // Вільне життя. - 2000. - 1 серп.
Loading...

 
 

Цікаве