WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Сатирично-гумористичний дует Юрія Тимошенко та Юхима Березіна (Штепсель і Тарапунька) - Реферат

Сатирично-гумористичний дует Юрія Тимошенко та Юхима Березіна (Штепсель і Тарапунька) - Реферат

вдалося донести її значно і яскраво. Це була вистава, яка укріпила на сценах країни унікальний і своєрідний театр Тарапуньки і Штепселя.
У наступній виставі "Турбуйтеся, будь ласка" простежується життя людини від народження до старості, закликаючи людину бути активною борцем з неправдою, несправедливістю підлістю і кар'єризмом.
Останній спектакль - остання подорож. Цього разу по звичайній квартирі, де проживає типова родина з її турботами радощами і смутками. Виявляється, і отут маса складних проблем. Особливо, якщо артисти проголосили в назві: "Моя хата не скраю". На одній з вистав цієї програми і загинув Юрій Тимошенко.
Говорили, "незамінних немає". Є. Неповторний дует не знайшов заміни. Тим важливіше знову придивитися до їх 50-літнього, шляху тим корисніше повчитися майстерності, спробувати розгадати секрети успіху великих майстрів гумору і сатири, позаздрити їх працьовитості, оптимізму і міцній чоловічій дружбі.
До зустрічі з письменниками братами Канівськими Тимошенко і Березін виступали як два ведучих, вели парний конферанс. Написавши для них кілька інтермедій, що мали успіх у глядачів, Канівські відчули свою силу і стали наполягати на театралізованому спектаклі з різними образами.
- Але ми не можемо нікого грати, - чинили опір Юрій Тимошенко та Юхим Березі, - у нас уже є образи: Тарапунька і Штепсель.
- Ну так що! - доводили автори. - Ви і залишитеся ними, алез'являться Тарапунька-хуліган, Штепсель-демагог, Тарапунька-анонімщик... Це дасть нові фарби і поглибить образи.
Нарешті, авторам вдалося їх переконати. Але, завершивши роботу над п'єсою, автори текстів стали умовляти дует запросити режисера на постановку спектаклю (до цього вони самі ставили свої програми). І Тимошенко, і Березін знову відмовлялися, переконуючи, що гарних естрадних режисерів немає, а театральний режисер, будь-який, навіть самий великий, в естраді нічого не розуміє. Але автори стояли на смерть і, нарешті, домоглися свого. Таким режисером був обраний Любимов.
Тимошенко і Любимов були близькими друзями, і вони швидко домовилися. Любимову послали п'єсу, і через два тижні він приїхав у Київ разом зі своїм художником Давидом Боровським, що був киянином, якого ми дуже добре знали.
П'єса називалася "ВІД І ДО". "Дивись в корінь!" - говорив Козьма Прутків. Відштовхуючи від цього афоризму, у даній п'єсі досліджувалося, відкіля прийшли сьогоднішні вади. Наприклад, заглянувши в середньовіччя, з'ясували, що хамство пішло від першого пса-лицаря, а вульгарність народилася в часи зародження сінематографу, коли творці фільмів йшли на поводі в багатих купців... І так далі, і так далі.
Однак альянсу з режисером Любимовим та художником не відбувся. Цей спектакль знову ставили самі Тимошенко і Березін. Надалі автори неодноразово переконувався, що більшість театральних режисерів не знають специфіки естради, губляться і зазнають невдачі, навіть самі прославлені.
За роки співробітництва брати Коневських написали для Тимошенко і Березіна, крім окремих інтермедій, чотири п'єси. Спектаклі, поставлені по цих п'єсах, витримували в середньому по тисячі аншлагів, а потім були екранізовані і прожили друге життя на телеекранах. Коли Тимошенко і Березін гастролювали по Союзу, їх виступи йшли в переповнених залах, і директори філармоній завжди просили дати додаткові концерти, що допомагали філармонії виконати фінансовий план. Артисти влаштовували по два виступи в день, а в суботу і неділю - по три.
Кожен сотий спектакль артисти відзначали банкетом, на який запрошували всю бригаду: адміністратора, освітлювача, кіномеханіка, костюмерку, робочі сцени і всіх музикантів. Юра і Юхим особисто підходили до кожного і нагадували, що ті можуть прийти з дружинами і чоловіками. Вони дуже піклувалися про своїх соратників, усіляко допомагали їм: комусь пробивали квартиру, комусь домагалися більшої зарплати, когось рятували від неприємностей. Їм обом як народним артистам покладалися люкси. Тимошенко завжди на гастролі їздив із дружиною-співачкою, а Березін, бувало, виїжджав один - тоді він поселявся в одномісному номері, щоб різницю між вартістю люкса і його номера доплачували музикантам і робітникам, поліпшуючи умови їхн проживання. І Тимошенко, і Березін були тими, хто гідно пройшли іспит мідними трубами і залишилися добрими, порядними, чуйними людьми, уникнувши чванства і зарозумілості.
Сашко Єткін, представник старої школи адміністраторів, був їхній беззмінний імпресаріо, фанатично відданим і турботливим. Будь-які гастролі були прекрасно організовані, зали відібрані, номера в готелях перевірені, обмовлялося, яка саме машина буде возити гастролерів, - усі, аж до обов'язкового відвідування закритого обкомівського розподільника, де можна було купити будь-які дефіцитні товари: джинси, шуби, магнітофони.
Як сказано, усі міні-серії циклу буяють ілюстраціями роботи артистів. Кіноплівка зберегла і подих часу, коли створювалися номери, і молоді голоси, і обличчя виконавців.
Багато чого в роботі і житті акторів залишилося "за кадром". Сьогодні можна відверто згадати про невдячну, часом небезпечну, роботу сатириків у періоди "культу особистості", "волюнтаризму" і "застою", коли народних заступників зараховували в число інакомислячих, дисидентів, наклепників. Артисти цілком випили цю гірку чашу, залишаючись вірними своєму громадянському обов'язку, совісті. Вони ніколи не брехали, не лицемірили, не підлабузнювалися, а це чимало. Їх життя-подвиг служіння рідному народу. Звання Народних артистів вони пронесли з честю, гідної поваги.
Loading...

 
 

Цікаве