WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Розвиток економічної думки в Галичині - Реферат

Розвиток економічної думки в Галичині - Реферат

умов капіталізму, зробленого ним у статті "Робітницька плата і рух робітницький в Австрії в послідніх часах" (1881), О. Терлецький робить висновок, що поліпшити своє становище робітники можуть, лише покладаючись на самих себе, "на свою власну силу"1.
Майбутнє суспільства О. Терлецький зв'язує із соціалізмом. Проте важливо зазначити, що на суді, спростовуючи звинувачення в антидержавній діяльності, він заявив, що пропаганда "бунту" можлива лише там, де розвиток економіки вже призвів до появи двох ворожих верств - капіталістів і пролетаріату. У Галичині цей процес тільки почався, тому соціалістичною пропагандою передбачалося лише роз'яснення робітникам і селянам їхнього реального становища. Така заява О.Терлецького свідчить про розуміння ним закономірностей суспільного розвитку.
М. Павлик (1853-1915) - відомий діяч громадсько-політичного життя в Галичині виступив як виразник інтересів трудового, або, як він писав, "робітного народу". До цієї категорії М. Павлик зараховував "наймитів і дрібних господарів і взагалі людей фізично працюючих", про щописав у "Матеріалах до ревізії програми українсько-руської радикальної партії" (1891).
М. Павлик критикує капіталізм, змальовує капіталістичну експлуатацію й характеризує існуючий лад як несправедливий. Головну увагу у своїх працях він приділяє вирішенню питання про усунення експлуатації та побудову майбутнього суспільства, котре він, як і О. Терлецький, зв'язує із соціалізмом.
М. Павлик читав твори революційних демократів, був обізнаний із марксизмом. У своїх працях він неодноразово посилається на "Капітал", використовує деякі його положення для аргументації своїх думок. Це, зокрема, стосується питання про переваги великого виробництва над дрібним. І не випадково М. Павлик є прихильником громадського господарства.
Як палкий захисник інтересів народу, що мріяв про його світле майбутнє, М. Павлик досить детально змальовує це майбутнє. І. Франко писав, що в його працях переважає полемічний елемент і "незвичайне замилування автора до конструювання своїх висновків у будущім часі".
Основу соціалістичного суспільства, на погляд М. Павлика, становитиме колективна власність громадян і колективне господарювання. Перехід до соціалістичного ладу він бачив як еволюційний процес, хоч і не виключав революційної боротьби. Мирний, еволюцінний шлях може обрати вже сам людський розум. Усі розумні люди, писав він, повинні свідомо прямувати до соціалізму. Революційний шлях буде необхідним тоді, коли правлячі кола відмовляться добровільно визнати новий лад.
І.Франко (1856-1916) - великий український письменник, мислитель, історик, філософ, літературознавець. Значне місце в його науковій спадщині належить і економічним питанням.
Велику увагу приділив І. Франко дослідженню економіки Галичини, становищу селянства й робітничого класу. У працях "Земельна власність у Галичині" (1887), "Панщина та її скасування в 1848 році в Галичині" (1897) та інших він дає глибокий аналіз феодальних відносин у тім краї.
Використовуючи великий статистичний матеріал, І. Франко розкриває історію пограбування селянства як в процесі скасування кріпацтва, так і після реформи 1848 p. Указом про скасування кріпацтва селянство було позбавлено частини його власної землі, права безкоштовного користування лісами й пасовиськами, що належали поміщикам. За звільнення селян встановлювались великі викупні платежі (індемнізація). Усе це призвело до непосильної заборгованості і масового розорення селянства. За підрахунками І. Франка, 1848 p. було продано з молотка 881 господарство, а за період 1873- 1883 pp. - 23 287 господарств, або в середньому 2 177 господарств щороку.
Причину соціальної нерівності, експлуатації трудящих І. Франко бачив у існуванні приватної власності. Тому, на його думку, першою обов'язковою умовою для знищення експлуатації має стати ліквідація приватної і встановлення суспільної власності на землю і всі засоби виробництва. Здійснення цих соціалістичних ідеалів І. Франко вважає можливим без насильства, хоч і закликає до боротьби і не пропонує відмовлятись від найрадикальніших ліків - революції.
Великого значення надавав І. Франко політичній економії, підкреслюючи, що вона "безперечно найважливіша з усіх наук". Якийсь час І. Франко викладав політичну економію в робітничих гуртках самоосвіти і навіть підготував, як він сам писав, "невеликий елементарний підручник економії суспільної по Міллю, Чернишевському і Марксу" . Він переклав українською мовою 24-й розділ першого тому "Капіталу", який мав намір опублікувати як додаток до підручника. Але підручник не було надруковано, і І. Франко почав видавати серію брошур і статей, присвячених окремим питанням політичної економії.
І. Франко не був видатним теоретиком у галузі політичної економії. Він скоріше популяризатор економічної теорії і, зокрема, економічної теорії К. Маркса. Аналіз категорій політичної економії в нього підпорядковується іншим завданням. І. Франко хоче привернути увагу суспільства до економічних проблем, до необхідності їх вирішення. На науковому рівні, але доступно, він намагається розкрити трудящим причини їхнього тяжкого економічного становища. Як писав сам І. Франко, за цензурних утисків про економічні й політичні справи не можна було говорити відкрито, а довелося "заходити з боків" і говорити про діла менш дражливі, як-от "про історію грошей, теорію людності, історію селянства і т. д.".
З метою пропаганди ідей соціалізму серед робітників І. Франко надрукував у газеті "Ргаса" серію статей під назвою "Робітниче питання": "Хто є робітником?", "Як постала наймана праця?", "Що приносить нам праця?", "На кого ми працюємо?", "Чия вина?". 1881 p. їх було видано окремим виданням під назвою "Про працю". У цих статтях І. Франко широко використовує категорії політичної економії для аналізу економічних питань. І не випадково реакційна польська преса характеризувала збірку як таку, "де на
Loading...

 
 

Цікаве