WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Рання творчість Т.Г.Шевченка - Реферат

Рання творчість Т.Г.Шевченка - Реферат

використана в поемі персоніфікація. Лиман передав Дніпрові журбу-мову, Дніпро зареготався, Босфор схаменувся.
Звертається Т.Г.Шевченко і до другого свого визначного попередника - Г.Квітки-Основ'яненка (1839). Ця поезія теж ввійшла до першого "Кобзаря" 1840 р.
Г.Основ'яненка поет називає "отаманом", "батьком", "орлом сизокрилим". Поезія-послання починається романтичною картиною природи. Тут же згадка про минуле України, яке протиставляється сучасному. Коли на Україні "кров ляха, татарина морем червоніла", тепер же його країна
Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче;
Тяжко-важко сиротині,
А ніхто не бачить...
У цій поезії Т.Г.Шевченко, оспівуючи минуле, прагне розв'язати важливі проблеми сучасності, з'ясувати
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Минуле повинно давати відповідь на проблеми сучасності. Саме тому поет і закликає Квітку-Основ'яненка співати про славне минуле України, про боротьбу проти поневолювачів. Митець висловлює віру і впевненість, що їй належить велике майбутнє:
Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине... От де, люде, наша слава, Слава України!
Т.Г.Шевченко відтворює героїчне минуле нашого народу стилістичними засобами мови: і фонетичними, і лексичними, і морфологічними, і синтаксичними. Адже, за словами П.Воронька, клітиною мислі та артерією сили духу є саме слово. Влучно сказане, образно складене швидше переконує.
У творчості раннього періоду Т.Г.Шевченко оспівав героїчне минуле українського народу. Увагу поета привернули ті моменти минулого, у яких виявилась боротьба народу проти загарбників та пригноблювачів за свою волю й незалежність. Мотив визвольної боротьби є основним у поезіях "Іван Підкова", "Тарасова ніч", "Гамалія", "До Основ'яненка".
У ліричному творчі "Тарасова ніч" відтворено моменти визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти.
Ліричні твори "Іван Підкова" й "Гамалія" змальовують героїчні морські походи запорізького козацтва проти турецьких загарбників. Ці твори є, як зазначив І.Я.Франко, "немов дзвінким погуком козацького геройства та відваги й енергії".
У поезії-посланні "До Основ'яненка" поет, оспівуючи героїчне минуле нашого народу, звертаючись до великого митця слова, прагне з'ясувати багато проблем, те, що його найбільше хвилює: "чия правда, чия кривда і чиї ми діти"...
Образи своїх героїв автор замальовує в піднесеному героїчному плані, гіперболічними рисами. твори мають виразно романтичний характер, використано в них ряд народних пісень, в дусі народних дум зображено козаків, що перебувають в турецькій тюрмі.
3. Мовні особливості текстів ранніх поезій Т.Г.Шевченка
Звернемося до текстів ранніх поезій Тараса Шевченка і почнемо з його "Причинної".
Ще треті півні не співали...
Пограємось, погуляймо // Та пісеньку заспіваймо...
Поки півні не співають...
Тут бачимо звукописне вживання двох спільнокореневих слів: півень - співати. Корінь цих слів прийшов у праслов'янську мову з доіндоєвропейського субстрату. Він дуже близький до доіндоєвропейського кореня грецького слова paian "пеан" (релігійний гімн на честь Аполлона).
Чи винна голубка, що голуба любить?
Чи винен той голуб, що сокіл убив? [...]
Щаслива голубка: високо літає...
Місяченьку! Наш голубоньку!
Корінь слова голуб має одну паралель за межами млов'янських мов - латинське словоcolumbus "голуб", але ці два слова не можуть вважатися індоєвропейськими через неможливість пов'язати їх між собою в межах індоєвропейських звукових законів (неіндоєвропейське субстратне чергування на початку слів). Обидва слова, треба думати, походять із мови чи мов носіїв тих давньоземлеробських культур, де культ голуба (передусім у зв'язку з культом богині-матері) був дуже поширений. Очевидно, з трипільських часів походить не тільки назва голуба в слов'янських мовах, а й культ голуба в слов'янському фольклорі.
Де милий ночує: чи в темному гаю,
Чи в бистрім Дунаю коня напува...
Швидше, коню, швидше, коню, // Поспішай додому! [...]
Кинув коня та до неї...
Кінь замордований стоїть...
Давня загадка походження слов'янської назви коня розв'язується, на нашу думку, лише через зіставлення цього слова з латинським (похідним із етруської мови) іменем кінного бога Consus, а далі з суголосною назвою коня в дагестанських (північносхіднокавказьких) мовах. Щодо індоєвропейських мов це субстратне слово.
Засиніли понад Дніпром // Високі могили...
Насипали край дороги // Дві могили в житі.
Праслов'янське за походженням слово могила має паралелі в автохтонній балканській лексиці румунської та албанської мов і далі в доіндоєвропейському субстраті грецької мови (megaron). Цю паралель треба розглядати в світлі порівняння поховальної традиції давніх культур України, північнобалканських земель і Східного Середземномор'я.
Отже, вже в першому творі Тараса Шевченка активно використовується й відіграє помітну знакову роль доіндоєвропейська архаїчна лексика, пов'язана з мовою трипільської культури.
Поезія "На вічну пам'ять Котляревському", поряд із уже розглянутими трипільськими словами (співати, могила), дає досліднику ще одне важливе для визначеної теми слово.
Тільки стратить голос, добру не навчить.
В українській мові є два близьких за звучанням і значенням слова - голос (праслов'янського походження) і галас (східнослов'янське, частково запозичене в західнослов'янські мови), які, очевидно, не варто розділяти в етимологічному відношенні. В осетинській мові, яка є безпосереднім нащадком скіфської (з її індоєвропейськими та неіндоєвропейськими компонентами), маємо паралель galas. Інші індоєвропейські паралелі можуть бути й результатом пізнішого сходження звуконаслідувальних у своїй основі форм. З іншого боку, в грецькій мові маємо субстратне слово glossa (інша діалектна формаglassa), яке явно близьке до названих слов'янських і осетинської форм. Не виключено, що й тут ми маємо справу зі спільним трипільсько-балкансько-крітським субстратом.
Іще один вірш-пісня - "Думи мої, думи мої" - крім розглянутих трипільських слів (могила, співати) містить слово ліс того самого походження.
Не хотілось в снігу, в лісі // Козацьку громаду
З булавами, з бунчуками // Збирать на пораду.
Праслов'янська назва лісу знаходить паралелі у прагерманській назві лісу (представленій німецьким словом Wald, англійським wood), яка традиційно вважається субстратною доіндоєвропейською2), і в догрецькому субстратному терміні alsos "священний ліс" (сюди ж і назва священного гаю Зевса в Олімпії - Altes). За деякими припущеннями, цей самий корінь міститься і в назві острова Лесбос, інша назва якого (Ісса) дослівно означає "лісистий острів". Відправлення давніх культів у священних лісах та гаях добре відоме і в Україні, і в Західній Європі, і на Кріті. Це слово могло перейти з субстрату як культовий термін, разом із релігійно-міфологічними уявленнями про священний ліс як місце поклоніння божествам порироди й здійснення обрядових дій.
У поемі "Катерина" зустрічаємо трипільські слова голуб (також голубонька), могила, ліс, кінь, у поемі "Тополя" - слова голуб (і голубка), могила, кінь, у вірші "До Основ'яненка" - кінь, могила, пісня, голосок.
Таким чином, дослідження трипільських культурних термінів у текстах ранніх творів Тараса Шевченка показує з усією ясністю: ці слова відіграють дуже важливу роль у мові поета, несучи в собі дуже давню мовно-культурну традицію.
Використана література
1. Мосенкіс Ю. Л. Слово бог у мові Т. Шевченка // Дніпро. - 1994. - № 7-8. - С. 131-132;
2. Мосенкіс Ю. Л. Глибини Кобзаревого слова // Шевченкознавчі студії. - К., 1994. - С. 101-103; нагору
Loading...

 
 

Цікаве