WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Василь Бобинський знаний і незнаний (пошукова робота) - Реферат

Василь Бобинський знаний і незнаний (пошукова робота) - Реферат

"усовістити" редактора "Світла" бути більш "лояльним до влади" не давали наслідків, тому 23 квітня 1926 року за розпорядженням окружного прокурора В. Бобинський був знову арештований і ув'язнений у слідчій тюрмі Баторія. Про це читаємо в "Передньому слові" до канадського видання поеми В. Бобинського "Смерть Франка": "1 травня 1926 p. польська влада закрила у Львові часопис "Світло", і його редактор на 5 місяців опинився в тюрмі. Тюремний режим, надзвичайно важкий для політичних в'язнів, ще більше було загострено по відношенню до поета. Йому заборонено було писати, заборонено читати не тільки газети, а й твори відомих польських письменників. У тюрмі розвинулася в поета тяжка недуга (туберкульоз), яку придбав він ще за арештів у минулих роках. Домагання рідні, щоб т. Бобинського перевести в кращі гігієнічні умови або хоч би в тюремну лікарню, польським судом було відкинено..." І0.
Певно, не раз упродовж піврічної покари згадувалася В. Бо-бинському-в'язневі постать Івана Франка, який теж сидів за цими мурами, згадувалися його "Тюремні сонети", сповнені прихованого вогню нескореності.
І от уже лягають на папір і строфи власних "Тюремних сонетів" та поеми про Франка. Не Франко - небіжчик, а Франко - борець, сучасник, вічний революціонер і воїн, людина, найвищим ідеалом якої було служіння своєму народові,- ось хто стояв перед очима Бобинського.
"Смерть Франка" - твір ліро-епічний. У його основі конкретні факти з біографії великого Каменяра.
Сюжет поеми розгортається з наростаючою напругою, розповідь про життєвий шлях героя переплітається з картинами тогочасної дійсності.
У першій частині, в урочистому зачині до поеми, накидані загальні контури монументальної постаті Франка. Бобинський блукає тими ж давніми стежками, якими ходив хлоп'ям малий Фран-ко, заглядав в кузню Яся, де "жар пашів, де міх бурчав, сопів", говорить про його шкільні роки, про намагання розібратися у суті життя, бо книги мало задовольняли юнака: "правди в них якісь недоговорені, неповні..." І постає Франко-революціонер, який говорить про тяжке життя простолюду в Галичині:
Мов скот, живе погноблений мужик,
Життя його пса панського не варте.
А на страшний одчаю й муки крик
Дають одвіт - жорстокі панські жарти.
Ні, це не тільки про Франкові часи. Це вже й про часи Бобинського.
Лягають рядок за рядком. Мов скрипка, тужать вони про нещасливе поетове кохання. Це, власне, говорить сам Франко... Його слова природно вплітаються між словами Василя Бобинського:
Як почуєш вночі край
свойого вікна...
Це не дощ, це не вітер
голосить...
Мовчать стіни тюрми. Так само мовчали вони, коли сидів за ґратами Каменяр. Та ні, не мовчали. Бо там Франко зустрічався із "закутими в пута скалорубами", своїми героями, що лупають скелю гніту й безправ'я.
У нестримному пориві боротьби губиться відчуття часу, передсвітній хаос "сплітає минувшину з будучиною". А над усім цим,, над основним мотивом симфонії, звучить поетів наказ: "Лупай скалу! Сконай, та будь несхитний!"
В епілозі В. Бобинський наголошує на тому, що мільйони ска-лоломів пробудилися і з новою силою і надією взялись за молоти,, щоб здобути жадану волю.
Поема, присвячена десятим роковинам смерті геніального поета, стала гімном нескореності, знайшовши схвильовані відгуки мільйонів читачів не тільки в Західній Україні, а й у багатьох країнах світу, зокрема в Канаді, США, Польщі, Чехословаччині, Болгарії, Німеччині, 1927 року на конкурсі, оголошеному НКО УРСР до 10-річчя Великого Жовтня, поему було відзначено другою премією. У "Передньому слові" до вже згадуваного канадського видання поеми М. Ірчан писав: "В десяті роковини смерті Івана Франка молодий робітничо-селянський галицький поет В. Бобинський створив йому такий пам'ятник в українській літературі, як: ніхто з наших творців" п.
Починаючи з 1925 року, В. Бобинський часто друкується в зарубіжній пресі. Його вірші входять до антології української поезії німецькою мовою, друкуються і перекладаються чеською, польською, болгарською, англійською мовами. Багато творів В. Бобин-ського знаходимо на сторінках прогресивних українських видань США і Канади.
ЦК КПЗУ на початку 1927 року доручає В. Бобинському порушити клопотання про створення спеціального літературного органу. Після тривалих зволікань дозвіл було одержано. У листопаді 1927 року поет розпочинає видання місячника "Вікна" та редагує його (при активній допомозі А. Іванчука, А. Матулівни, М. Вовка, а згодом С. Тудора, П. Козланюка, М. Калинчука та ін.) аж до червня 1930 р. Вихід у світ цього журналу був однією з найважливіших подій політичного й літературного життя 20-х років і свідчив про наявність революційних літературних сил у Західній
Україні. За короткий час журнал об'єднав кілька десятків талановитих робітничих і селянських письменників, що дало змогу скликати в травні 1929 року Першу нараду пролетарських письменників Західної України й створити літературне об'єднання "Горно", відповідальним секретарем управи якого був обраний В. Бобинський.
Уже в першому номері "Вікон" на чільному місці В. Бобинський вміщує уривки з "Балади про дві гіпсові маски", присвяченої пам'яті Сакко і Ванцетті. У наступних номерах розвиває робітничу тематику, розпочату циклом "Гейзери на тротуарах". У віршах "Швачка", "За вітринами сонце", "Наростання" відтворено соціальні контрасти: з одного боку - світ золота, а з другого - світ страждань, голоду і наруги. Нестерпне життя низів автор порівнює з "ямами", "норами", де "хвилею відпочинку труїть густий, як гній, нестерпний, п'яний чад", де "матері дочок пускають... на годинку і власне тіло ласимпродавати вчать"; порівнює з нетрями, де "горде чоловіцтво, в липкій блювотині затоптане, гниє". А водночас протестує проти такої соціальної несправедливості, переконаний, що "світ золота і шовку" мусить бути знищений, бо -
Там, там, у тих низах, де кров як
жар червона, і сльози й піт гіркий згноїли
пишно грунт, там, в темній глибині заплідненого
Лона, вже скільчився й росте страшний,
як змора, бунт.
Серед творів, друкованих на сторінках журналу "Вікна", вирізняється вірш "Ходить привид", сповнений ідеями незгасного Франкового "Вічного революціонера". Автор малює образ борця, революціонера. Це конспіратор-підпільник, який уміє довезти в елегантній валізі "тонколистий тоннаж літератури", заплутати настирливих шпиків, написати вночі, "олов'яною вагою натягнувши м'язи", рядки "натхненної бунтарської відозви".
На початку 30-х років про В. Вобинського багато пишуть, його твори рецензують такі відомі критики й письменники, як Я. Савченко, Д. Загул, Д. Рудик, М. Ірчан, В. Броневський. Його ім'я ставлять в один ряд з іменами найбільш відомих тогочасних письменників світу. Молоді пролетарські митці В. Мизинець, О. Гаврмлюк, Мирослава Сопілка, Антоніна Матулівна, М. Калин-чук, В. Марчук, В. Ткачук, Марія Дунаївська вважали його своїм вчителем. Тривалий час В. Вобинський листовне вів "школу молодого автора", яка його ж стараннями перетворилась на стаціонарні курси при літоб'єднанні "Горно".
Ідейні недруги, визнаючи талант Бобинського, шкодували, що він "занехаяв його", сповідуючи "совєтофільську програму", більш заповзяті погрожували фізичною розправою.
Зважаючи на ці погрози (а в краї розпочиналася "пацифікація"), ЦК КПЗУ наполіг на
Loading...

 
 

Цікаве