WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Микола Вінграновський - Реферат

Микола Вінграновський - Реферат

цілком присвятив поетичним дебютам М. Вінграновського, І. Драча, В. Коротича. Висловивши низку зауважень, він водночас підкреслив безумовну обдарованість та перспективність молодих авторів, їхнє право на власні пошуки; при цьому особливо відзначив національну емоційну стихію та довженківське начало у Миколи Вінграновського. Вагомим актом поетичного самоствердження Миколи Вінграновського стала його перша поетична збірка "Атомні прелюди", що вийшла 1962 року. (До речі, майже одночасно вийшла і перша збірка Василя Симоненка "Тиша і грім", як і перша збірка Івана Драча "Соняшник"). Книжка вразила і багатьох окрилила своєю незвичайністю - масштабністю поетичної думки й бентежною силою уяви; діапазоном голосу, що вміщав у собі і громадянську патетику, і благородний сарказм, і щемливу ніжність; високим моральним тонусом і самостійністю громадянської позиції, тією гідністю і суверенністю, з якими говорилося про болі народу, проблеми доби, суперечності історії. Космос, людство, земля,народ, доба, Україна - ось який масштаб узяла поетична мова Вінграновського, ось у яких вимірах жив його ліричний герой. Наступна поетична збірка Миколи Вінграновського вийшла через п'ять років. Звалася вона "Сто поезій", але насправді в ній їх було... дев'яносто дев'ять. Це сталося внаслідок різних цензурних втручань і "перетрясок", і така невідповідність виглядала символічно, бо вказувала на ті труднощі, які поетові доводилося долати на шляху до читача. На той час уже відбулися не лише ідеологічні погроми, жертвами яких стали поети-шестидесятники та інші молоді митці, а й політичні арешти національно активної молоді. На зміну хрущовській відносній "відлизі" приходило те, що пізніше дістало назву брежнєвського "застою", хоч фактично було не застоєм, а реакцією. Суспільна атмосфера стала вкрай несприятливою для вільної творчості, для реалізації таланту в будь-якій сфері мистецтва і культури. Потрібна була велика душевна опірність, щоб вистояти, залишитися собою, говорити з читачем несфальшованим голосом. Микола Вінграновський зміг це зробити, хоч, звичайно, він сам змінювався: нові обставини, новий життєвий досвід, природний внутрішній розвиток, - а відповідно змінювався і характер його поезії. На місце громадянської вибуховості починають приходити розважливість і роздумливість; патетичні та героїчні інтонації обростають обертонами журливості, гіркоти, тихої радості; масштабність притишується зосередженістю. Вже вгадується внутрішній рух від душевної "романтики" до душевного "реалізму". Виразним свідченням дальшого творчого розвитку Вінграновського стала збірка "На срібнім березі" (1978). Поетів голос став начебто тихішим, але відбулося внутрішнє ускладнення й збагачення його лірики, підвищилася прихована, в собі зосереджена інтенсивність душевного життя. А 1984 року вийшла просто дивовижна невеличка книжечка - "Губами теплими і оком золотим". В ній органічно переплелися і картини природи, і спогади дитинства, й інтимна лірика, і предметна реальність світу, і химерія, і казка, і добра витівка, і гумор, і затамована жура: найбуденніші будні людини і природи постають як світова містерія... Потім були ще поетичні збірки, була велика книжка "Вибраного" (1986), в якій, до речі, була представлена і проза (до неї ми ще повернемось). Остання ж збірка - "Цю жінку я люблю" (1990) - містить, крім інтимної лірики, ще й раніше не публіковані вірші з 60-70-х років та нові поезії, в яких Вінграновський немовби вертається до свого громадянського пафосу періоду "шестидесятництва", але вже в іншій якості - із складнішим, драматичнішим розгортанням думки й переживання... Поезія Миколи Вінграновського вся напружено й тремко зосереджена на "клятих питаннях" - і вічних, і нашої доби. Щоб переконатися у цьому, варто перечитати бодай кілька давніших та новіших творів - "Демона", "Елегію", "Український прелюд", "Оксані", "Поїхали на Сквиру...", "До себе", "Останню ніч Богуна", "Хтось опівночі..."; власне чи не кожен вірш це засвідчить. Але його поезія переступає через декларативне і понятійне з'ясування цих питань буття особистості, нації, людства - і оперує глибинними емоційними планами, образами уяви, драматичними картинами душевних переживань. У химерній і пристрасній медитації "Води із очерету хлюпавиця..." не вжито жодного поняття із сфери громадянського життя (хіба що найзагальніше: "твоя свята мета"), а проте вірш з великою силою і пластичністю відтворює драматизм саме громадянського самопочування, громадянської місії українського поета другої половини XX століття. У Вінграновського майже завжди світоглядне й громадянське самоозначення включається в ширшу й незглибнішу сферу, в загальну динаміку душевного життя, стає всепроникним і всюдиприявним у душі: розпросторює свою владу на все духовне єство людини, а не залишається, як це здебільшого буває в менш суб'єктивній поезії, відокремленою ділянкою спеціальних силкувань. Неповторна індивідуальність Вінграновського невловна і біжуча, як живе срібло. Його поезія - це стихія, що в ній цілковито відсутня якась навмисна спрямованість, передбаченість. Постійне переливання настроїв, станів, натхненна гра уяви. Ніколи не вгадати, про що він говоритиме за мить, що зрине дивовижно з глибинних нутрів його душі і який настрій хвилею його огорне й хвилею спаде, щоб поступитися місцем іншому... Все, чого коли-небудь сягав його душевний зір і що чутно чи нечутно торкалося колись його душі, - все воно живе в ньому постійно, глибоко жевріє здатною щомиті спалахнути живою жариною; живе, готове щохвилі полинути водоспадом, упасти росинкою чи вдарити громом - з найнепомітнішого і найнесподіванішого приводу. Але в цій непідлеглій стихії його поезії є тремке ядро, осереддя, навколо якого розгортається увесь вміст душевного життя і до якого все так чи інакше знову й знову повертається, все невтримно тяжіє. Це - народ, нація. Україна. Україна в усій складності її історичної долі - це для нього не тема, не мотив, не образ, до яких
Loading...

 
 

Цікаве