WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Євген Гуцало - Реферат

Євген Гуцало - Реферат

способи характеротворення, експериментує. Свідчення цього - хоча б роман-трилогія "Позичений чоловік. Приватне життя феномена. Парад планет" і повість "Княжа гора". Зараз Євген Гуцало на творчому піднесенні, у пошуках істини, "своєї" теми, "свого" героя. То чому нам не поговорити з письменником про його творчий шлях, разом із ним дещо й узагальнити. Ця ідея спала мені на думку ще у квітні 1983 року, коли вийшла друком поетична книга Євгена Гуцала "Час і простір". Тоді Гуцало друкував на сторінках журналу "Прапор" цикл так званих ексцентричних оповідань, об'єднаних умовною, ще тоді не легалізованою (як, до речі, й зараз) назвою "Український декамерон". Це оповідання "Звабники і звабниці", "Жінки є жінки" - перші вияви "химерних" характерів сучасного сільського люду. Письменник прагнув "вхопити" характер звичайної трудової людини на якомусь незвичному вчинкові і відкрити "другий план" йогопочувань, думок, поведінки... На той час відшуміли перші критичні хвилі навколо роману "Позичений чоловік, або Хома невірний і лукавий", було зрозуміло, що письменник прагне вийти на інший рівень індивідуального художнього осягнення людини і світу. Більше того, прореагувати заперечуюче на "натуральне письмо", на дещо одноманітне життєсписування ексцентричним вибухом, а саме - за допомогою "оживлення" багатющих джерел народного мовлення, певною мірою реабілітувати усне образне мислення. Для цього йому захотілося поставити характери в незвичайні, гротескно-іронічні ситуації, відкрити "системою дзеркал" - різнобічним освітленням героїв - новий тип (і тип традиційний) народного філософа. Його Хома живе звичайним і водночас химерним життям, але роздумує над вічними проблемами буття, над цим складним світом... Цікаво, а як сам Євген Гуцало оцінює еволюцію власної творчості? Отак і продовжилася наша розмова. З цього ось першого мого запитання: - Ваші оповідання і повісті (а тепер ще й романи) - це своєрідні, найчастіше сільські історії, в яких осмислюються неперехідні людські цінності, передусім моральні, загальнолюдські: душевність, доброта, совість, співчуття, співпережиття, милосердя, честь людська, увага і прагнення зрозуміти і пояснити людські слабості і помилки. Як розпочиналось Ваше творче життя, який його етап виявився на сьогодні визначальним? І чи принцип лірико-поетичного осягнення людини і світу є й зараз для Вас домінуючим? - Як розпочиналось? Коли сьогодні так мені поставлено запитання - отже, слід задуматись над відповіддю насамперед для самого себе. Може, це лише наближення до відповіді. Починалось, очевидно, з ранньої, ще зовсім у дитячі роки, любові до літератури. Ця любов прокинулась - і з часом уже не згасала, а, здається, тільки дужчала, мабуть, формуючи сам лад душевних зацікавлень і саме єство. В дитинстві, в перші повоєнні (частково - і воєнні) роки страх цікаво було довідуватись із книжок про життя, якого не знав і яке відкривав уперше. В ту пору книжка наче і була самим життям, і подеколи здавалася значно цікавішою від довколишнього. Бо довколишнє буття - звичне, знайоме, щоденне, близьке, в той час як книжка - це дійсність незнана, нова, незнайома, екзотична, з безліччю пригод. А які почуття героїв! З їхніми почуттями не могли зрівнятися ні твої власні, ні твоїх близьких. Які саме книжки? Ті, що випадково потрапляли до рук. (Мабуть, не варто пояснювати, що таке напівзруйноване післявоєнне село, напівзруйнована школа). Це був і Шевченко, і Леся Українка, казки українські і російські, згодом - Тичина, Рильський, Сосюра. Здається, в четвертому чи в п'ятому класі було прочитано (звичайно, по-варварському) "Війну і мир" Л. Толстого. Тоді ж випадково стали потрапляти до рук перші книжки зарубіжних письменників - вони справляли фантастичне враження. Потім були Пушкін, Гоголь, Короленко, Г. Успенський і т. д. Мабуть, залюбленість у літературу і спричинилась до того, щоб самому взятися за перо. Це були вірші. Один із перших вмістила шкільна стінгазета, це був мій п'ятий чи шостий клас. Вірш називався "Червоний прапор". З впевненістю не скажу, та, мабуть, найвизначальнішим етапом у моєму житті слід вважати другу половину шістдесятих років, коли написав повісті "Мертва зона", "Родинне вогнище", "Сільські вчителі", "Подорожні", які відношу до об'єктивної, реалістичної прози. Тепер уже, з висоти вісімдесятих, можу пошкодувати, що й далі не шукав себе в цьому напрямі. Причина - голослівна критика, яка не могла не ранити. "Принцип лірико-романтичного осягнення людини і світу" колись найбільше відповідав моїй вдачі, виражав психіку, емоції - тому-то він і знайшов реалізацію в багатьох (особливо - в кращих) моїх творах. Очевидно, цей принцип знайшовся цілком природно й невимушено. Взагалі, наша критика ніколи не замислюється над тим, чому один прозаїк має одне творче обличчя, інший - ще інше, третій - зовсім відмінне. В таких випадках мова ніколи не заходить про відмінність індивідуальностей, відмінність психічної структури, відмінність духовної організації. Ми позначаємо усе лише словом "талант": оце - такий талант, оце - такий, а це - вже такий. А в чому ж природа їхньої несхожості і відмінності? Чому подеколи вимагається, щоб талант був не сам собою, а якоюсь своєю подобизною, а то й протилежністю? Такі вимоги - це і нерозуміння природи таланту, й свідоме чи несвідоме намагання загубити його. "Принцип лірико-романтичного осягнення людини і світу" сьогодні не є для мене домінуючим, він - переважно в минулому, хоча, можливо, якісь елементи і збереглись в збірках віршів "Письмо землі", "Час і простір". В повістях "Мертва зона", "Родинне вогнище", "Сільські вчителі", "Подорожні" цей принцип взагалі відсутній, хоча його рецидиви вже є в пізніше написаній повісті про дитинство "У гаї сонце зацвіло". Очевидно, не так-то легко відмовитися від самого себе в такому варіанті. - Кожний художник, по суті, вивершує свою образно-стильову систему, знаходить свій ракурс художнього пізнання світу і згодом, як це не парадоксально, прагне зруйнувати, заперечити цю систему, знайти новий кут зору на людину і світ. Чи не цим можна пояснити появу Ваших романів "Позичений чоловік...", "Приватне життя феномена", "Парад планет"? І як це узгодити з активним сьогодні Вашим проникненням у світ поетичний? Чи не від безпорадності прози, слова прозового перед дивом природи Ви почали писати вірші? - В моїх перших оповіданнях герой часто-густо зливався зі світом природи, начебто виражав її сферою своїх емоцій, а світ природи начебто віддзеркалював саму людину. Тобто це була
Loading...

 
 

Цікаве