WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Дмитро Іванович Донцов невтомний сурмач волі - Реферат

Дмитро Іванович Донцов невтомний сурмач волі - Реферат

ідеологічна дискусія. Деякі діячі ЗЧ (Л. Ребет, З. Матла, Б. Кордюк та інші) стали в опозицію до Провідника Степана Бандери. Одним із принципових питань дискусії було:
"Опозиція: Писання Донцова мали поганий вплив на мораль націоналістів!
Бандера: Донцов залишається і далі авторитетом в питаннях ідеології"
Обидві сторони із запалом доводили свою правоту. Але нам із цієї дискусії (що, до речі, завершилась відламом т.зв. ОУН(з) або "двійкарів") слід зробити лише один висновок: безумовно, вплив Донцова на формування ідеології Організації Українських Націоналістів був значним.
Власне саме Донцов витворив у філософії українського націоналізму цілісну концепцію трактування і розуміння історії людства, її двигунів і першопричин. Одним із найважливіших висновків у концепції є той, щопояснює успіхи, піднесення якоїсь із націй наявністю в ній згуртованої, вольової, героїчної "касти луччих людей". Донцов стверджує, що "ідеєю Ордену є активна меншість: тому "це не рецепт для масового вжитку". Саме на засадах українського національного ордену і творилась ОУН. Ось як сформував вплив творів Донцова на українську молодь 20-30х років Степан Ленкавський:
"Перші націоналістичні гуртки шукали теоретичного обґрунтування своїх позицій, політичних аргументів, потрібних для боротьби… Таких позицій шукали в сучасних ідеологів, якими тоді були Липинський та Донцов.
Липинського не сприймали, бо питання конкретного устрою Української держави не було тоді цікаве… Однак далеко більший вплив на ідеологічне життя націоналістів мав д-р Донцов. Він своїми творами формував здоровий боєздатний тип української людини, позбавивши її традиційної беззубости, хитливості, м'якости й безхребетности… Донцов становив ядро тогочасної теоретичної, ідеологічної праці націоналістичних гуртків".
Хоч Дмитро Донцов ніколи не був членом УВО чи ОУН, його праці лягли в основу світогляду членів цих організацій. Розглянемо основні проблеми, які він висував у своїх творах:
· Москва - ворог число 1. Це мало величезне значення в той час, коли багато радянофілів орієнтувалося на СРСР. З цього ж твердження випливало друге: єдиний шлях для України - з Європою проти Москви;
· Ясність у питаннях націоналізму та інтернаціоналізму. Ніякі напівзасоби, ніяка ставка на інтернаціонал, федерацію, автономію, не допоможуть. Метою націоналістів є Українська держава, міцна й могутня;
· Критика кволості української політичної думки. Безжалісні закиди до українофілів та соціал-демократів;
· Питання української національної духовності, сильної і волюнтаристичної сьогодні і в минулому;
· Поточні питання стратегії і тактики - легальні чи підпільні форми боротьби (Донцов схилявся до другого), як організувати широкі маси в підпіллі ("Маса чи провід") тощо.
Усі ці питання у 1929 році на Першому Великому Зборі ОУН були затверджені як основні ідеологічні засади Організації.
Хоч Донцов і залишався "незалежним ідеологом" проте до кінця свого життя зберігав тісні стосунки з лідером ОУН полковником Євгеном Коновальцем (за підтримки останнього і виходив "ЛHB", витвір Донцова), чільними діячами УВО, а згодом ОУН.
Його авторитет як найбільшого мислителя - націоналіста завжди шанувався Організацією. Відхід від ідейних принципів націоналізму, сформульованих Донцовим, вважався відступом, помилкою, опортунізмом.
Слід також зазначити, що Донцов у своїй публіцистиці, критикуючи УНДО, ЗП УГВР, ОУН(з) та інші ліберал-демократичні формації, не робить жодного закиду ОУН. Навпаки, він протиставляє звитяжну боротьбу ОУН-УПА пустопорожній балаканині емігрантських партійних лідерів.
"Двійкарі", закидаючи Донцову "політичну аморальність", не наводять жодного факту з цього приводу. Натомість на сторінках їх видань можна побачити лише роздуми про "демократію", "перехід до безкласового суспільства", "еволюцію ОУН у партію" і обурення, чому Донцов цього не підтримує. Зрозуміло, що Дмитро Донцов, пам'ятаючи, що саме ці та їм подібні "ідеї" призвели до поразки національно-визвольних змагань 1917-1921рр., не міг погодитися з "двійкарями".
Кажуть: Донцов суперечливий. Але для багатьох таким був і Шевченко. Тому суперечливі не Шевченко і Донцов: слід шукати причину не в них, а в роздвоєнні власного світогляду.
Ще одним свідченням значимості й постійної актуальності творів Донцова є те, що комуністичні ідеологи так і не наважилися полемізувати з ним: його тільки лаяли. Бо ж полемізувати - означало б опосередковано знайомити читачів з його думками, ідеологіями, оцінками, висновками, що було смертельно небезпечним для системи. Тому проти Донцова було вжито метод замовчування.
Як завершення використаю слова д-ра Богдана Стебельського, сказані ним до 80-ти річчя з дня народження Донцова: "З ідей Донцова зродилися "лицарі абсурду", того чину, що є так дуже на потребу сьогодні, що завтра буде вирішувати, а в духовній і моральній площині вже вирішує долю цілого людства. Від того чи ідеї, що їх пропагує Донцов і які здійснює Коновалець, Бандера, Шухевич, вояки ОУН-УПА і які продовжують реалізовувати тисячі безіменних воїнів революції, від ідей революції залежатиме, чи людина на цій земній кулі переможе сили зла, а чи в компромісі з ним перестане бути людиною".
Тарас Максименко, МНК, м.Рівне
Література, що була використана для написання доповіді:
1. Д. Донцов "Підстави нашої політики", Відень. 1921
2. Д. Донцов "Дух нашої давнини", Дрогобич, 1991
3. Д. Донцов "За яку революцію", Мюнхен, 1957
4. Д. Донцов "Єдине, що є на потребу", Київ 2002
5. Д. Донцов "Партія чи орден", "ЛНВ", лютий 1933
6. С.Ленкавський "Історія Українського Націоналізму", / С. Ленкавський "Український Націоналізм". Твори, т.1, Івано-Франківськ, 2002
7. Я. Стецько "Мої думки на маргінесі дискусії про Орден" / Я. Стецько "Українська визвольна концепція". Твори, т.1, Мюнхен, 1987
8. О. Баган "Націоналізм і націоналістичний рух. Історія та ідеї". Дрогобич, 1994
9. В. Іванишин "Нація. Державність. Націоналізм", Дрогобич, 1992
10. Р. Кричевський "ОУН в Україні, ОУНз і ЗЧ ОУН". Нью-Йорк - 1962 - Львів - 1991
Роль і завдання провідної верстви у творчості Дмитра Донцова
Про те, що ієрархізація є ознакою упорядкування будь-якої системи, почали говорити і писати давно. Різноякісні елементи взаємно доповнюють одна одну. Якість цих елементів у загальній системі неоднакова. Те ж стосується й людських спільнот. Ще Конфуцій відстоював непорушність суспільного поділу на відповідні верстви. Платон і Арістотель також підтримували теорію біологічної і моральної нерівності. На їх думку, належність до рабів чи володарів є природженою якістю людей. Арістотель писав: "Одні люди за природою вільні, інші раби, і цим останнім бути рабами корисно і справедливо".
Loading...

 
 

Цікаве