WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Василь Стус (1938 — 1985) (науковий реферат) - Реферат

Василь Стус (1938 — 1985) (науковий реферат) - Реферат

жди кінця" і "Крізь шиби..."), та й тут це більше в настрої осінньої погідности, елегійного смутку всеприйняття, ніж у деталях форми вірша. Цікаво, що тут Стус ближчий до раннього Рільке з його збіркою "Das Stundenbuch", тоді як знані нам переклади походять, як згадано, з пізнього, "здибленого" Рільке. У цілому беручи, дві панівні стилістичні манери Стусові, поетистична і антипоетистична, настовбурчена й колюча, були далекі від Рільке, який намагався відтворювати найскладніші почуття словниково найпростішою мовою (що звичайно зникає в українських і російських перекладах, які ставлять його на котурни). Що ж до настроїв, то вони в Стуса мотивувалися обставинами його життя не менше, ніж літературними впливами. Так можемо прийти до висновку, що в відомих нам поезіях Стуса літературні впливи відіграють другорядну ролю. Стус має виразне власне обличчя. Вирішувати, хто сьогодні найбільший поет України - річ особистого смаку. Але що Стуса не сплутаєш з ким іншим, то це було б важко заперечити. Можемо прийти до висновку про його оригінальність. Могли б, власне, якби не одна постать, чий образ проймає всю творчість Стуса і залежности від якої він не ховає, навпаки раз по раз її випинає й підкреслює: Тарас Шевченко. Поезії Стуса повні парафраз із Шевченкових, починаючи з програмового гасла: в Шевченка "караюсь, мучуся... але не каюсь!" ("N.N."), у Стуса "де не стоятиму - вистою". Інші паралелі: у Шевченка - "і без сокири... козак безверхий упаде" ("Бували войни") - в Стуса: "і царство це - минеться без клятв і без карань"; у Шевченка - "на нашій не своїй землі" ("Мені однаково") - у Стуса "нестерпна рідна чужина" і ще раз: "на цій пахкій, а не своїй землі"; у Шевченка - "голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде апостол правди і науки" ("І день іде") - у Стуса: "А ти все ждеш. А ждеш - кого ти? А начуваєшся - чого?"; у Стуса: "Мале й зелене - недоросток літ"; у Шевченка - "А ми малі були і голі" ("Якби ви знали, паничі"). Парафрази можна розглядати як літературний вплив; але не вкладаються в це прямі цитати, цілі рядки або речення, живцем перенесені з творів Шевченка. Вплив-бо тим різниться від імітації, що відбувається підсвідомо і не сходить на пряме копіювання. Про вплив можна говорити, коли читаємо в Стуса: "Цей став повісплений, осінній чорний став". Тут мимоволі пригадується Шевченкове І небо невмите, і заспані хвилі, І понад берегом геть-геть, Неначе п'яний, очерет Без вітру гнеться. Виразна спільність теми - осінній став/море, настрій, і обидва разюче індивідуальні епітети: повісплений став, невмите небо. Але зовсім інше знаходимо в зіставленні Стусового І золотої й дорогої нам стане думи на віки з Шевченковим: І золотої, й дорогої Мені, щоб знали ви, не жаль Моєї долі молодої. Це вже не вплив, це цитата. Ось інші приклади, не завжди такі буквальні, але все-таки виразно цитатні. У Стуса - "Себе на думці вже ловлю, що і не жив, а вже нажився", - у Шевченка - "І не знаю, Чи я живу, чи доживаю". У Стуса - "О доле, доленько моя!", - у Шевченка - "О доле! Доленько моя!" ("Варнак"). Можна також згадати паралелізми деяких технічних засобів поезії. Обмежуючися на одному прикладі: в опис безсонної ночі в казематі Шевченко вводить уривки діялогу вартових - російською мовою і на теми користання принадами примітивного життя - Верчуся, світу дожидаю, А за дверима про своє Солдатськеє нежитиє Два часовії розмовляють. 1 Така ухабиста собой и меньше белой не дарила. ("Не спалося, а ніч як море") У Стуса - ...пізнав і волю, свободу на семи замках, коли гуртом відпочивали (как на курорте, его-ге ж). Шевченківське в Стуса - не вплив і не наслідування, його цитати не з книжки взяті. Це те духове повітря, що його оточує, що в ньому він живе. Перебувати, існувати в Шевченковому кліматі душевного і розумового життя це для Стуса не навіяння, а стиль і зміст життя. Причин на це можна знайти багато. Першим, звичайно, впадає в око подібність біографій - перспективи кар'єри, життєві успіхи - далі скривавлене несправедливостями сумління, протест, арешт, кара за поезії, кара дика в своїй жорстокості й безглузді, роки й роки безнадії й поневірянь, Прометеїв комплекс. Не треба забувати і іншої обставини. Хоч більшість видань Шевченка обкарнані й супроводяться ідіотичними коментарями, все-таки це єдиний український письменник, якого можна дістати в повній збірці. З Франка, з Лесі Українки викинено цілі твори, багато письменників взагалі під забороною, як під забороною вся незалежна українська історична наука. У цих обставинах величність маштабів і глибина Шевченкової творчости, самі собою винятково визначні, не можуть не набирати просто-таки містичного обсягу й характеру. Часом кажуть про Шевченків культ на Україні. В обставинах Стусової біографії, творчого шляху й темпераменту це більше, ніж культ. Це майже злиття двох особистостей в одну, коли Шевченкове стає Стусовим. Збагнувши це, ми можемо зрозуміти, що в творчості Стуса свою ролю грають навіть поодинокі Шевченкові слова. Так, звісно, Шевченко не мав монополії на вживання того чи того слова, але в його творах були деякі характеристичні слова, які асоціюються з його творами і - часто - несуть у собі в згорненому вигляді ніби цілий той твір, з яким вони найбільше асоціюються, вони здатні в сприйманні читача розгорнутися в цілий цей твір, як лялечка, що спить у коконі, розвивається в барвистого метелика. Стусові образи України - могили тужать, і "Дніпро далекий в низькі баси всиляє хлюпіт свій" несуть у собі ввесь комплекс Шевченкової козачої романтичної лірики, хоч у Стуса тут нема й згадки про козаків. Нівроку, вжите в вірші "І жайворони дзвонять", веде нас до настрою Шевченкових рядків Я не нездужаю, нівроку, А щось такеє бачить око, І серце жде чогось. Болить . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Добра не жди, Не жди сподіваної волі - рядків, що виливаються далі в заклик "громадою обух сталить". І, тільки відновивши ці асоціяції, ми зможемо зрозуміти цю поезію Стуса, якана перший погляд нічого спільного з цими мотивами не має. Сторіки жалощів (?) у поезії "Сумні і сині..." розкривають свій повний зміст у зверненні до Шевченкових сторік крови гнобителів ув останньому Страшному суді в "Посланії": Настане суд, заговорять І Дніпро, і гори! І потече сторіками Кров у синє море Дітей ваших... Мсту, що замикає Стусову поезію "З ціложиттєвого ждання", можна зрозуміти найкраще в зіставленні з Шевченковою "правдою-мстою" з "Осії. Глава ХIV". Хрущ влетів у Стусів вірш "Довкола мене цвинтар душ" не тільки з особистих спогадів поета, а і з Шевченкового ідилічного "Садок вишневий". Лета з Стусового "Так хороше і моторошно так" - це та річка забуття, яка протікала в Шевченковому останньому, передсмертному, вірші-заповіті "Чи не покинуть нам, небого". І значить вона - не тільки смерть і забуття. Пригадаймо: Через Лету бездонную Та каламутную Перепливем, перенесем І Славу святую - Молодую, безвічную. У підсумку: літературні впливи в Стуса були, але вони не визначали його творчости. Шевченків був не вплив, - було ототожнення. Але тут зразу підкреслимо: тотожність вдачі,
Loading...

 
 

Цікаве