WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Життя і творчість С.В. Васильченко - Реферат

Життя і творчість С.В. Васильченко - Реферат

образи, які створив письменник.
"Олив'яний перстень" знаменував собою утвердження в творчості Васильченка таких рис і ознак, які засвідчили, що письменник оволодів методом соціального реалізму. В його творі поєдналися романтичне та реалістичне начало, і конкретно історично зображено процеси та явища радянської дійсності.
Отже, одна з найулюбленіших тем Васильченка - "дитяча", "шкільна", відбила зміни в його творчому методі особливо наочно й відчутно.
Проте в інших творах 20-х - початку 30-х років, написаних на матеріалі минулих часів, яскраво відчутний свіжий подих ідейно-творчого піднесення. Це особливо помітно у славнозвісному циклі "Осінніх новел", тематично пов'язаних з подіями 1905 року. Тільки одна з новел - "Осінній ескіз" - написана і надрукована була в 1912 році. Всі інші - "Фіалки", "Чайка", "На калиновім мості", "Лісова новела", "Вітер" - друкувалися в радянський час, переважно в 1928-1932 роках. Можливо, задуми багатьох з них у письменника виникали раніше, але здійснити їх він зміг тільки після революції, коли збагатилась його творча уява і вдосконалився художній метод. Старі сюжети сприймала вже нова свідомість художника, і вони діставали нову інтерпретацію. Так проходив процес оновлення принципів відображення дійсності, викликаний тим, що ідейні засади митця стали чіткіше, а класові симпатії і антипатії - вирзливіші.
Змінюється передусім така постійна ознака Васильченкової новелістики, як ліризм. Лірика "Осінніх новел" - неспокійна, динамічна, перейнята відчуттям революційного перетворення землі. Не випадково за початковим задумом назву циклові мала дати новела "Вітер". Символіка вітру, що в українській радянській літературі означала революційне оновлення (згадаймо, наприклад, тичинське "вітру вітровіння"), у Васильченка поширюється й на людину, котра, як назвав Тичина, "слухає революцію". Герої письменника - Тася і Марко з новели "На калиновім мості", сини матері Ковалихи з "Чайки", оповідач з "Вітру" і "Фіалок - перебувають у стані душевного неспокою, гарячого бажання рішуче змінити своє життя.
Ідейна зрілість Васильченка виявилась у тому, що герої його "Осінніх новел" - революціонери. Письменник показує їх моральну чистоту, відданість своїй справі. Це люди, свідомі свого суспільного призначення і своєї життєвої мети. Вони вірять, що "буде правда на землі". Однак Васильченко уникає зображення гостроконфліктних класових зіткнень, не змальовує революційного руху в його наочних проявах (як це ми бачимо у близькій Васильченкові знаменитій повісті О.М.Горького "Мати"), він обирає вужчу, але теж, без сумніву, дуже важливу сферу людської долі - сферу інтимну, і дає відчути, як у цій сфері відлунюються бурхливі події часу.
Одне з найпомітніших оповідань циклу - "Чайка"(1930).
…Багато незгод випало на долю простої української селянки, матері трьох синів. Усі троє "пішли в революцію" і зазнали тяжких випробувань: "Один село проти пана поставив - сидить у Києві, другий не пішов цареві служити - посадили в Катеринославі, а третій, той Андрійко безталанний, все дошукувався правди, поки дали йому правди такої, що тепер лежить у Лубнах у лікарні, помирає". З жодним із ув'язнених синів не пощастило матері поговорити: один помер, до другого не пустили, третього світ за очі заслали. І віддалася мати-чайка своїй тузі, аж поки гніве Тарасове слово - "Буде правда на землі" - не вивело її з того стану.
До краю простий сюжет. Стефаників лаконізм розповіді. "Мозаїчна" побудова в дусі Коцюбинського. Але в кожній з цих прикмет - Васильченків стиль.
Ліричне забарвлення авторської розповіді досягається. Зокрема, найулюбленішим засобом письменника - введенням у твір пісні. Народно-пісенний лад позначився на самій манері авторського викладу.
Персонажі "Осінніх новел" ("На калиновім мості", "Фіалки", "Лісова новела") - передові інтелігенти, вчителі - люди, що визначили своє місце в лавах революційних борців. Ні заслання, ні муки катувань, ні холод тюремних грат - ніщо не зупиняє мужніх Васильченкових героїв. Письменник розкриває їхній багатий духовний світ, оспівує нездоланну енергію народу, його велич, красу і силу.
В "Осінніх новелах" постійно перегукуються, перехрещуються і поєднуються тема революції і тема юності. Герої всіх новел - молодь, у якої думки про особисте щастя невіддільні від думок про щастя загальне. Навіть згадки автора про весілля Тасі і Марка ("На калиновім мості") постійно супроводяться згадками про революційні події.
"…Так от весілля… Коні воронії, бубни, музики…
Загрібай, мати, жар-жар,
Буде тобі дочка жаль-жаль…
Разом: - Радість, воля… Маніфестації, співи, мітинги, організації…
А далі, як сніг серед літа, - драгуни!..
А далі козаки! А далі засвистіли лютим вітром нагаї, закружили вихрі. Ось тобі весілля! Ясну молодість, карі очі, співи - все закружило, понесло-понесло, як у бурю зорваний лист…"
Вміння в поразці побачити майбутню перемогу, яке чітко виявилося в "Осінніх новелах", - це вміння розглядати події у їхньому "зв'язку з ходом життя", вміння, яке ми помічали і в "шкільних творах" Васильченка, назвавши його серед найважливіших ознак методу соціального реалізму.
В останні роки життя Степан Васильченко звернувся до образу Т.Г.Шевченка. він хотів написати повість "Широкий шлях" - невелике полотно про генія українського народу, яке мало складатися з п'яти частин, але встиг завершити тільки першу частину - "В бур'янах", що стала одним з найкращих художніх творів про дитинство Тараса Шевченка.
"Широкий шлях" - одна з "недоспіваних пісень" Васильченка, як називав він свої незакінчені твори. Але з першої частини, планів і начерків рукопису ясно бачимо прагнення автора до нового для нього жанру біографічної чи навіть соціально-психологічної повісті. Розширення жанрових меж теж ознака творчої еволюції, властивої Степану Васильченкові.
Визначний прозаїк час від часу брався і за перо драматурга. Першу п'єсу "Чарівниця" він написав ще в 1902 році. Спроба не вдалася (невисока сценічність, рихла композиція, бліді характери дійових осіб). Зате друга його п'єса - водевіль "На перші гулі" (1911) - річ високохудожня. Вона привернула увагу визначного майстра українського театру Миколи Садовського, ставилась на професійних і аматорських сценах. Однією з характерних рис Васильченка-новеліста є майстерність драматургічної організації матеріалу. Гортаючи сторінки драматичних творів письменника, можна помітити і зворотне явище: характерний ряд прикмет, що видають в авторові новеліста. Та й сам Васильченко погоджувався, що деякі з його п'єс, "як справедливо зазначала критика, швидше скидаються на новели, ніж на драматичні твори, і їх… більше читають, ніж виставляють". До новелістичних ланок драматичних творів насамперед слід віднести одноактовість, тобто стислість обсягу, лаконізм сюжету, значимість сюжетних ситуацій і мізансцен. "Одноактовність" як ознака драматургічної майстерностіВасильченка полягає не лише в "короткості" його п'єс. Це і вкрай сконцентрована дія, і
Loading...

 
 

Цікаве