WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Життя та творчість Володимира Кириловича Винниченка - Реферат

Життя та творчість Володимира Кириловича Винниченка - Реферат


Життя та творчість
Володимира Кириловича Винниченка
План:
Життєвий шлях Володимира Винниченка
1. Навчання та початок політичної діяльності
2. Винниченко-політик в боротьбі за вільну Україну
3. Життя та творчість за кордонами рідної України
Рання проза Володимира Винниченка (1902-1907)
1. "І відкіля ти взявся у нас такий?"
2. На позвах з традицією: анатомія бунту ("Повія", "Народний діяч", "Сила і краса")
3. Боротьба генерацій і антрепренер Гаркун-Задунайський
4. Контрасти і метаморфози "смутного" часу ("Суд", "Контрасти")
5. Психологія натовпу ("Салдатики!", "Студент")
Життєвий шлях Володимира Винниченка
1. Навчання та початок політичної діяльності
Народився Володимир Кирилович Винниченко 16 липня за старим стилем 1880 р. у селянській родині в селі Веселий Кут Єлісаветградського повіту на Херсонщині (тепер - Григорівка Кіровоградська область); навчався у сільській початковій народній школі, згодом у Єлісаветградській чоловічій класичній гімназії, та не закінчив її, бо треба було добувати якісь кошти на прожиття. Наймитував у поміщиків; йому судилося зазнати того, що й іншим селянам-бідарям, заробітчанам, - жорстоку експлуатацію, приниження людської гідності, голод, духовну сліпоту й відчай, що вибухає сліпою помстою.
У Златополі В. Винниченко екстернатом складає іспити за середню школу і з 1900 року стає студентом юридичного факультету Київського університету. Уже 21-річним бачимо його серед активістів української соціал-демократії. Спочатку він входить до складу Революційної Української Партії (РУП), заснованої в Харкові 11 лютого 1900 р. У жовтні 1905 р. РУП реорганізувалася в УСДРП (Українська соціал-демократична робітнича партія) - і Винниченко став одним з її лідерів.
Програма УСДРП передбачала ліквідацію самодержавства і встановлення демократичного ладу в Росії, ліквідацію залишків феодалізму в соціально-економічній сфері, право націй на самовизначення, запровадження свободи слова, друку, маніфестацій тощо. Своїми програмовими положеннями УСДРП була пов'язана як з РСДРП, так і з рештою українських партій. Але цікаво, що і з тими, і з тими вона перебувала у… стані постійного конфлікту. За словами історика, "якщо у першому випадку "агресором" виступали російські соціал-демократи, котрі припускали можливість існування будь-якої національної соціал-демократії, крім української; то в іншому - саме УСДРП виступила ініціатором роздмухування "класової боротьби" всередині українства".
Щодо Володимира Винниченка ця загальна ситуація доповнювалася деякими суттєвими відтінками, що про них точно сказав Євген Чикаленко, - він дуже добре знав вдачу свого "хрещеника": хоч Винниченко і належав до соціалістичної партії, писав Є. Чикаленко, проте "я вважаю, що по вдачі своїй він швидше анархіст".
Чикаленко мав на увазі імпульсивну, амбіційну, затяту натуру Винниченка, у якому постійно жив той дух противенства, який ще з гімназійних часів створював йому репутацію enfant terrible (жахливої дитини), а пізніше - вічного порушника правил". У політиці, літературі, просто в повсякденні. "Натура - як у тура", - зауважив в одному з листів Є. Чикаленко і мав, звичайно, рацію.
2. Винниченко-політик в боротьбі за вільну Україну
4 лютого 1902 р. Володимира Винниченка вперше заарештували. Після кількох місяців перебування в Лук'янівській тюрмі його випустили, але з університету виключили, в Києві жити заборонили, а невдовзі забрали на військову службу в 5-му саперному батальйоні ("автопортрет" Винниченка тієї пори знаходимо в його "армійському" оповіданні "Боротьба").
Відтоді письменник не припиняє політичної діяльності. Тому вирушає на Полтавщину, де продовжує революційну агітацію. Врешті решт його забирають у солдати. У війську юнак і далі веде пропагандистську роботу, налагоджує зв'язки з революційною молоддю поза казармами. Все це мало б закінчитися новим арештом, але Винниченко не став його чекати і 1-го лютого 1903 р. втік із війська, подавшись за кордон, у Галичину. Там він співпрацює у газетах РУПу, пише брошури й листівки, переправляючи їх разом з іншою нелегальною літературою на Наддніпрянщину. Нелегально переходить кілька разів кордон із забороненою революційною літературою, та потрапляє до рук жандармів. Пригадали йому тут і дезертирство з армії - та на півтора року ув'язнили в камеру-одиночку Київської Лук'янівської в'язниці та в "дисциплінарний батальйон".Тепер його ув'язнення розтягнеться аж до революційних подій 1905-го.
Коли революційне піднесення пішло на спад, Володимира Винниченка арештували втретє. Сталося це восени 1906 р. І знову - Лук'янівка, яка ставала для нього другою "домівкою". У "третій політичній" Лук'янівської тюрми разом з Винниченком чекали наслідків слідства А. Жук, В. Степанківський, С. Єфремов. "Нас обвинувачувано в "українській змові", осередком якої мала б бути редакція "Громадської думки", - згадував згодом В. Степанківський. - Там, на Лук'янівці, аби не гаяти час, Винниченко і я взялися студіювати англійську мову, Єфремов же студіював французьку… Десь під кінець квітня або радше на початку травня 1907 року приятелі Єфремова розстаралися й вибрали його на поруки. Опісля незабаром вийшов на волю й Винниченко - під заставу 500 карбованців, що заставив за нього Чикаленко. Виходячи, Винниченко обіцяв мені, що вибере й мене, та й справді зробив це за якийсь, може, тиждень… Нам суд було призначено на 12 жовтня того ж таки 1907 року".
У день, коли мав відбутися суд, Винниченко і В. Степанківський перейшли австрійський кордон. Потяглися роки життя в еміграції… Завершувався цілий період у політичній і літературній біографії Володимира Винниченка…
Володимир Винниченко проживає в Австрії, Франції, Швейцарії, Італії. Для політичної роботи приїздить нелегально в Україну, а в 1914-1917 рр. Переховується від поліції як на батьківщині, так і в Москві, співробітничає в журналі "Украинская жизнь".
Перші його твори - поема "Повія" та оповідання "Народний діяч", написані 1901 р. Першим же твором, що з'явився друком на сторінках "Киевской старины" 1902-го, була повість "Сила і краса" (згодом прибирає назву "Краса і сила"). Пише багато, друкується часто, молодим прозаїком цікавляться відомі літератори, популярні журнали й видавництва. Пам'ятався його лист "О морали господствующих и о морали угнетённых" (1911), в якому революціонер і письменник писав: "Я искренне и горячо протестовал против социальных несправедливостей, во имя этого протеста шёл в тюрьму, готов был идти на смерть (!!!) за торжество своих политических и социальных убеждений".
Письменника глибоко вражає хворобливе, патологічне, егоцентричне в людині, незважаючи на те, до якого світу - буржуазного чи пролетарського - вона належить. Він із тривогою спостерігає наростання таких суспільних настроїв і переживань, які сприяють формуванню здеморалізованих, одержимих ідеєю насильства в здобутті влади, спраглих до помсти фанатиків у подобі гордих "надлюдей", які готові вім'я досягнення мети підкорити й партійних і безпартійних, добрих і злих, чесних і моральних (драма "Щаблі життя", романи "Чесність з тобою", "Рівновага", "По-свій", "Божки", "Хочу", "Записки Кирпатого Мефістофеля").
Що лишається їм, цим "нічним метеликам", які в пориванні до революційних ідеалів обпекли
Loading...

 
 

Цікаве