WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Школа київських неокласиків - Реферат

Школа київських неокласиків - Реферат

незаідеологізоване мистецтво, орієнтоване на загальнолюдські цінності та ідеали.
Широкий спектр використаних міфологічних образів дає підстави стверджувати, що український неокласик не обмежувався наслідуванням античних авторів і французьких парнасців. Неокласика Зерова формувалася під впливом світових культурних традицій, а корінням своїм сягала національного грунту.
Друга група персонажів поезії Зерова - видатні діячі української і світової історії та культури. Принципом "добору" імен, на нашу думку, стало визначення внеску в національний духовний розвій того чи того діяча, хоча інколи і непоцінованого сучасниками. Про це говорить вже сама назва циклу "Культуртрегери", в якому автор подає поетичні характеристики П.Куліша, І.Турчиновського, (Котляревського, В.Горленка, М.Чернишевського. Провідна тема циклу - віддане ідеї служіння народові життя героя. Так, у сонеті "Куліш" автор подає проникливий психологічний портрет героя: "Він боре тупість і муругу лінь, В Європі хоче "ставити курінь", Над творами культурників п'яніє". Всього в трьох рядках поет характеризує постать Пантелеймона Куліша, але за ними значний і ґрунтовний науковий аналіз. Творчість П.Куліша Зеров досліджував у істерико-літературних розвідках, у курсі лекцій "Українське письменство XIX століття", у нарисах з новітнього українського письменства "Від Куліша до Винниченка" 1928 року, у праці з віршового перекладу "У справі віршового перекладу". У стислу оповідь поет вводить біографічну деталь, яка доповнює портрет Куліша: "І днів старечих тягота легка, і навіть в смертних муках агонії В повітрі пише ще його рука". В інших поезіях Зеров пропонує читачеві цілу галерею історичних постатей - від князів Ігоря і Святослава до поетів-сучасників П.Тичини, Г.Чупринки та інших.
Досить часто автор звертається до образів античних поетів, учених та політичних діячів (Овідій, Вергілій, Сапфо, Сократ, Аристофан, Фукідід, Трасібул, Арістарх, Геродот, Елій Ламія}. Не обмежуючись стародавньою історією, Зеров залучає в коло своїх культурологічних зацікавлень постаті Данте, Леконта де Ліля, Жозе Ередіа, Байрона, Клінгера.
Особливість інтерпретації Зеровим історичних постатей - точність фактури і фактів, стислість і науковість характеристики, вкраплення суто біографічних деталей. Такий підхід до передачі реальних деталей і фактів був винятковим для багатої на довільні інтерпретації та домисли літератури 20 - 30-х років. У цьому виявляється тематична і стильова спорідненість поезій неокласика з власними історико-літературними студіями.
Для прикладу візьмемо постать Вергілія. Творчість Вергілія, як і багатьох інших поетів "золотого віку" римської літератури, стала об'єктом уважного вивчення Зерова-літературознавця, джерелом ремінісценцій Зерова-поета і благодатним поетичним материком Зерова-перекладача. Йому належать переклади окремих еклог Вергілія зі збірок "Буколіки" й "Георгіки", частини поеми "Енеїда" (повний переклад, на жаль, втрачено в соловецьких таборах). У згадуваному курсі лекцій "Нове українське письменство", говорячи про "першоджерело всіх "Енеїд", Зеров характеризує особистість і творчість великого римського поета епохи Августа. У поезії "Вергілій" він осмислює основні моменти біографії, визначає провідні теми всієї творчості поета ("звеличив кий, і плуг, і мідяний шолом"), дає оцінку "Енеїді" й місця Вергілія в світовій літературі ("Та він живе, і дзвін гучний його поем Донині сниться нам риданнями Дідони, Бряжчанням панцирів і сплесками трирем"). І все це у суворих рамках сонета) Зіставлення тексту сонета з історичним та міфологічним матеріалом підводить до висновку, що "Вергілій" є не тільки поетичним осмисленням постаті римського поета, а й своєрідним підсумком, результатом ретельного і ґрунтовного дослідження з історії античної літератури.
Остання група досліджуваних образів - персонажі славетних творів світової літератури. Улюбленим книгам Зеров присвятив цикл "Книжки і автори", який відкривається "програмовою" поезією "Semper legenda". Як згадував М.Рильський, Зеров вважав, що у домашній бібліотеці повинні бути книги тільки semper legenda, тобто завжди перечитувані. Цей вислів і визначив лейтмотив всього циклу. У використанні образів літературного походження Зеров іде різними шляхами: у одних випадках сонети неокласика є своєрідними стислими інтерпретаціями найцікавіших фрагментів відомих творів Ч.ДІккенса ("Домбі і син"), Марка Твена ("Життя на Місісіпі"), У.Теккерея ("Історія Генрі Есмонда"), С.Лагарлефа ("Легенда однієї садиби"), в інших - талановитими ремінісценціями. Так, "Словом о полку Ігоревім" навіяні сонети "Сон Святослава" і "Князь Ігор". За мотивами роману Е.Золя "Провина абата Мюре" написаний цикл сонетів "Параду", а за епопеєю Гомера - "Мотиви "Одіссеї". Поезія великого Тагора наштовхнула до створення сонета "На мотив Рабиндраната Тагора".
В окремих поезіях глибина психологічної характеристики досягається оповіддю від імені самого героя ("Гуллівер", "Гільгамеш"), що зближує позиції ліричного героя і власне автора. Так, сонет "Гуллівер" написаний у липні 1934 року, найдраматичнішого року в житті Зерова. Розпочалося планомірне цькування поета і вченого: на початку січня відбулося засідання університетського товариства "Літератор-марксист", де П.Колесник виголосив доповідь "Буржуазно-націоналістична літературознавча концепція М.Зерова і хви-льовизм". Через кілька місяців професора Зерова було звільнено з університету. Останній удар долі - смерть десятилітнього сина. Так збіглися в часі для Зерова трагедія суспільства й особиста. Героя його поезії Гуллівера лякають не "великі" вороги, явні, а ті, що "лагідно і так зухвало" плетуть інтриги. Зеров зображує соціальне явище того часу: "Не так-бо люті тигри і леви, Як дріб'язкові, мстиві ліліпути". Подібний мотив - і в поезії "Incogonito". Лицемірство й дволикість стають для багатьох його сучасників нормою поведінки: "Він народивсь давно, - і то не маячня! Живе в усіх часах, в усіх суспільних шарах. Та нині розплодивсь у безліч екземплярах, Мов літоросль повзка до в'язового пня".
Трактуванням літературних образів адекватно реальному життю і накладанням різних часових планів сонети Зерова, за спостереженням М.Ласло-Куцюк, надзвичайно близькі до творів його сучасника - російського поета Осипа Мандельштама, що вирізнявся своїм талантом з-поміж членів літературного угрупу-вання "Лирический круг".
Зрештою, зауважимо, що значну культурологічну цінність мають коментарі Зерова, якими він супроводжував оригінальні поезії в збірці "Камена". Глибока ерудиція, літературний смак, почуття міри перетворюють їх на своєрідні науково-популярні твори.
Отже, активно використовуючи образи світової культури, Зеров увиразнює поетичну розповідь, надає їй неповторного, зеровського колориту, забарвлює емоційно, спрямовує думку, полегшує розуміння змісту. "Культурологічна" буттєва парадигма стала основою світоглядуЗерова-неокласика. Думки поета, "закодовані" в культурософські образи, не втрачають своєї естетичної цінності й нині.
Loading...

 
 

Цікаве