WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → І.П.Котляревський – зачинатель нової української літератури - Реферат

І.П.Котляревський – зачинатель нової української літератури - Реферат

хабарницька бюрократично-канцелярська зграя, і попівство - "халтурний рід" - всі оці людські п'явки, кровожери. Перед читачем проходять пани й підпайки, "що людям льготи не давали і ставили їх за скотів", чиновники різних рангів, судді-хапуги, "які по правді не судили та тілько грошики лупили і одбирали хабарі", проворні купчики, що "на аршинець на підборний поганий продавали крам". Всі вони, підступні й нещадні у своїх вовчихзазіханнях, винуватці людського горя, засуджуються автором на "вічні муки", їхнє місце в пеклі. Особливо дістається жорстоким кріпосникам та їхнім прислужникам: у пеклі їх "мордовали і жарили зо всіх боків", "залізним пруттям підганяли", давали "добру хльору всім по заслузі, як котам".
Гостро-сатирично зображений в "Енеїді" сучасний поетові "Олімп". Під виглядом міфологічних "можновладців" - богів І.П.Котляревський змальовує феодально-поміщицьку верхівку тогочасного суспільства. Зевс і весь небесний "синкліт" дуже нага-дують земні "високі сфери" - царське оточення, сенат, департаменти, міністерства з їхнім пихатим начальством. Тут панують хижацтво, здирство, хабарництво; тут - розпуста, паразитизм, цілковита байдужість до життя простого люду. "Священні" війни часто зумовлені самодурством "богів" і завдають вони незчисленні страждання людям.
Небесні і земні "державці" намагаються "не звіра - людську кров пролити". Вони страхом сковують людей. Але письменник проводить думку: якщо страх перемогти, то світліше стане на світі. Еней простий, із здоровим глуздом парубок, дійшов-таки до цього. Замість побожного схиляння перед владарями Еней І.П.Котляревського зухвало звертається до "всемогутніх", до "громовержця Зевса".
Поет і його герої беруть богів на посміх, стягають з "недосяжного" Олімпу, дошкульним сміхом розвінчують їх. "Енеіда" осяяна світлим гуманізмом письменника, який любить і поважає народ, вболіває за його страждання, пишається його героїчним минулим.
Соціальні симпатії Котляревського окреслені досить виразно. Поет на боці тих, кого принижували, топталим тодіші панівні верстви.
Під маскою гумору поет кинув сучасній йому кріпосницько-чиновницькій суспільності гостре звинувачення, в тому, що всі помисли її спрямовані на грабіж і здирство, знущання з простих людей і що державні закони закріплюють цю несправедливість. Звинувачення І.П.Котляревського були моральним осудом кріпосницького ладу, осудом, що набував виразного громадянського звучання.
Котляревський раз у раз звертається до історичного минулого Украіни, звеличує патріотичні подвиги народу. Оспівуючи кращі національні традиції, стверджені історичним досвідом народу, поет закликає самовіддано любити вітчизну, пройнятися життєдайним почуттям служіння їй Любов до батьківщини кличе на подвиг, пробуджує високі почуття. У боротьбі за рідну вітчизну люди цілком змінюються: "Там лицар всякий парубійко". Патріотичні почуття підносять гідність людини, її честь. Всією своєю поемою І.П.Котляревський заперечував твердження, що "виняткове право" на героїчні діяння належить лише дворянству. Дух патріотизму, за переконанням автора "Енеїди", є "прикметою" й простих людей. В умовах само-державно-кріпосницької дійсності така концепція звучала справді сміливо.
З неповторним добродушним гумором змальовано в "Енеіді" троянців. У їхніх образах поет розкрив духовну велич народу, моральну перевагу над привілейованими верствами суспільства.Просто і мужньо юнаки Низ і Евріал віддають своє життя, коли цього вимагає вітчизна. "Козацька вдача" виявляється в поведінці троянців. Це веселі, дотепні й сміливі люди; вони завжди життєрадісні, безжурні, здатні винести на своїх плечах найбільший тягар заради інтересів батьківщини. Найсвятіше для них - бойове товариство, по-братимство, вірність громадянському обов'язку, дружбі. Поет уславлює "полки козацькі", що "як гріявуть, сотнями ударять, перед себе списи наставлять, то мов мітлою все метуть".
Відчайдушні гуляки в "Енеїді" ("пройдисвіти" і "голодранці") обертаються на справжніх героїв. Загартовані в походах і боях, троянці над усе ставлять славу і військову доблесть, їх не ваблять розкіш і багатство; воля - ось чого вони прагнуть і заради неї готові битися до останньої краплі крові. Троянці - господарі землі, справжні її володарі. Боги ж - "олімпійці", "вседержителі" - мізерні й смішні порівняно з ними - мужніми, безстрашними, з'єднаними товариськими узами. У цьому незаперечний громадянський пафос "Енеїди" І.П.Котляревського.
Поема "Енеїда" в своїй суті твір реалістичний, побудований на життєвій основі. Автор її раз у раз говорить про потребу стати ближче до реального життя, про те, що, власне, в цьому - завдання і смисл поезії.
Живопис І.П.Котляревського цілком земний, наскрізь пройнятий "людським духом", людськими радощами. Все тут виблискує сонцем, дихає на повні груди. Все пройняте молодецтвом, що не знає впину. Поет не приховує, що песимізм, мінорний тон не в його дусі.
Картини жалоби йому не вдаються: поета й тут не покидає гумор, нахил до шаржування. Ось Евріалова мати, зачувши про смерть сина, "кричала, ґедзалась, качалась, кувікала, як порося...". Сміх покриває собою все, проймає найдрібніші деталі. Хай часом цей сміх грубий, "як для панського вуха", але завжди щирий, здоровий. Проте добродушний гумор нерідко поступається місцем лукавій іронії, колючій сатирі, коли йдеться про ворожі народові верстви. Ліризм, задушевність характерні для тих рядків, де поет говорить про славне минуле народу або нагадує сучасникам про забуту повинність перед вітчизною. Теплі згадки переплітаються тут з гіршою докорами на адресу байдужих, з уболіванням за долю трудящої людини.
Новаторство поетичної творчості І.П.Котляревського виступає в поемі досить виразно. Письменник протиставляє свою музу традиційним "старим" музам, відхилим літературним канонам:
Ох, скільки муз таких на світі!
Во всякім городі, в повіті!
Укрили б зверху вниз Парнас.
Я музу кличу не такую:
Веселу, гарну, молодую;
Старих нехай брика Пегас.
Поетова муза сповнена життя. Щедрою рукою майстра розкидано в поемі влучні афоризми, кмітливі спостереження, барвисті деталі. В текст широко вводяться ліричні репліки, схвильовані вигуки, колоритні діалоги й монологи. Усе тут комічне, гротескне і водночас психологічно виправдане, внутрішньо умотивоване. Народне слово в устах поета відсвічує всіма відтінками здорового сміху - від доброзичливого гумору аж до караючої сатири.
Плідно використовуючи в "Енеїді" мовно-стилістичні засоби народної творчості, Котляревський досягав значного
Loading...

 
 

Цікаве