WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Тарас Шевченко на Нікопольщині - Реферат

Тарас Шевченко на Нікопольщині - Реферат

значительньїе сум-мьі, чтобьі устроить новую сухопутную дорогу в Крьім к соляньїм озерам, кроме двух уже существующих, ^ерез Чериславль й Алек-сандровскую крепость (на Днепре), то єсть с запада на север. Зта третья дорога направлена била от Херсона на старообряд-ческое селение Знаменку до Никополя, в котором бьіл устроен мост на Днепре й заготовленьї материалн к судостроению, к ко-торому потомки храбрнх запорожцев имели большую охоту". (П. Вашинский. "О Никополе й Никопольской Дмитриевской яр-марке 26 октября 1865 года". "Екатеринославские губернские ве-домости", № 5, 29 января 1866 г.) А у повному зібранні законів Російської імперії № 21702 за 1805 рік про це говориться так: "К умноженню вьівоза соли й прибавления дохода принятьі белимерн к основанию еще особой дороги через Никополь, чтобьі всеми силами пособляли доставлять жителям соседственннх губерний болееудобности "упражняться в соляном промисле".
Значна частина нікопольщв у ту пору займалася чумацтвом та соляним промислом. Таким чином, з Нікополя або Покровського Шевченко міг у вересні 1843 року з чумаками, або на "обн-вательских конях" легко виїхати в сторону Кременчука по старій "транзитній чумацькій дорозі". Не повертаючись в Концерополь- Катеринослав-Кременчук, як про це пише Петро Жур. Інша версія - Шевченко, можливо, виїхав на поштових до Кривого Рогу. Як відомо, ще у квітні 1775 року в урочищі Кривий Ріг була заснована поштова станція на поштовому тракті, що з'єднував Кременчук з Кінбургом-Херсоном-Очаковим.
У 1781 році майбутній академік В. Ф. Зуєв, подорожуючи з Нікополя до Кривого Рога, а потім до Херсона, у своїх "Путе-шественньїх записках" зазначав: "Переночевав, на утро поехал по почтовой дороге, наемннми ящиками содержимой, чтоб вмехать на прямую Херсонскую дорогу. Река, которая течет мимо ночто-вого сего местечка, назьівается Чертомльїком. За двадцять верст от Чертомльїка приехали на станцию Базавлук, стоящую на реке того же названия..." Тому (можна допускати таку думку) Шевченко з Нікополя міг поїхати на поштових в сторону Кривого Рогу, Жовтих Вод, щоб побувати в Чигирині і в Суботові, а звідти податися в Кирилівку, любов до котрої проніс через усе життя СВОЄ.
Після чотирнадцяти років розлуки з рідним селом 20 вересня 1843 року Тарас Шевченко приїхав у Кирилівку. У день приїзду потрапив на хрестини до брата Йосипа. Про перебування Шевченка у Кирилівці свідчить запис у метричній книзі церкви. У графі про хрещених батьків та матір записано: "Санкт-Петербурзької Академії мистецтв вільний художник Тарас Григорович Шевченко і селянка Ярина Григорівна Федора Бойченко жона".
У Кирилівці Шевченко пробув недовго. Він поспішав до Яго-тина, де йому треба було копіювати портрет М. Г. Рєпніна.
Подорожуючи по Україні в 1843 році, коли побував й на Ні-копольщині, Шевченко на власні очі - бачив тяжке становище простих людей, жахливе знущання панів над кріпаками. Він гнівно засуджував вчинки поміщиків на Нікопольщині, де вони перетворили колишніх запорожців у кріпаків. Колишні запорозькі землі були роздані придворній аристократії, поміщикам та німецьким колоністам. Генерал-прокурор князь Вяземський, котрий написав маніфест про ліквідацію Запорозької Нової Січі, отримав від цариці Катерини II сто тисяч десятин земельних угідь по узбережжях річок Підпільної, Чоіртомлика, Базавлука, де знаходилися села Покровське, Капулівка, Грушівка. Старе запорозьке поселення Красногригорівка дісталось графу Чернишову. Таємний радник Неплюєв заволодів Сулицько-Лимановською слободою і 24 тисячами десятин землі навколо Нікополя. Майору Нечаєву біля села Лукіївки було виділено майже 20 тисяч десятин землі.
Пристосовуючись до умов зростаючих товарно-грошових відносин, прагнучи збільшити прибутки у своїх маєтках, частина поміщиків і чужоземних колоністів збільшували площі посівів зернових і технічних культур за рахунок селянських пасовищ і наділів. Дедалі жорстокішими ставали панщина та грошовий оброк. У листі до Я. Г. Кухаренка від 26 листопада 1844 року, через рік після відвідання Нікопольщини, Тарас Григорович писав: "Був я уторік на Україні. Був я у Межигорського спаса, і на Хортиці. Скрізь був і все плакав. Сплюндрували нашу Україну катової "віри німота з москалями..."
Шевченко був великим поетом-гуманістом і виступав завжди на захист бідноти всіх національностей, в тому числі і за єврейську бідноту. Коли в журналі "Иллюстрация" № 35 за 1858 рік була надрукована стаття редактора цього видання, спрямована проти євреїв, передові діячі культури М. Г. Чернишевський, І.С.Тур-генєв, М. О. Некрасов, а разом з ними Іван Єгорович Забєлін і Тарас Григорович Шевченко заявили рішучий протест з приводу цього, що був надрукований у листопадовому номері журналу "Русский вестник". Крім того, у своїх віршах і статтях Шевченко виступав проти реакційного впливу іноземців і ліберального дворянства, які теж пригнічували український народ.
Тарас Шевченко, як свідчать його сучасники, мріяв зробити велику подорож по Дніпру до самого лиману упродовж 1844- 1846 років. Письменник Афанасьєв-Чужбинський, котрий був у близьких стосунках з Шевченком, згадує: "Потім ми мріяли про тюдорож по Дніпру дубом на Запорожжя, а далі до Лиману пошукати залишків старовини, що зникають все для дослідників. А що в обох нас не вистачало коштів, то ми й відклали це до кращого часу..." Це підтверджує й А. О. Казанківський, сучасник Шевченка: "Тодішніх задумів його пам'ятаю два, які не здійснилися. Перший задум - велика картина "Видіння Іезекіїля в пустелі, всіяній сухими кістками, другий - подорож по Дніпру (з оглядом берегів його) в товаристві кількох осіб, до участі в якій Тарас Шевченко запрошував і мене з метою вивчення краю в археологічному, історичному та етнографічному планах".
Таким чином, Шевченко був одним з перших, хто мріяв про всебічне вивчення історії українського запорозького козацтва у нашому краї. Теперішні його нащадки, продовжуючи бажання видатного поета, прагнуть глибше і ширше вивчити цей південний край України, багату історичними пам'ятками Нікопольщину, котра вабить тисячі і тисячі людей зі всього світу. Про це свідчить хоча б свято "Дні козацької слави", що відбулося на Нікопольщи-ні у серпневі дні 1990 року. У ньому взяли участь близько півмільйона чоловік майже з усіх областей України. То був поклик сердець до минувшини нашого краю.
Тарас Григорович Шевченко - любий і дорогий для кожного нікопольця, любий і дорогий як поет, як художник, як козак. Його перебування на Нікопольщині - яскрава сторінка в історії нашого краю.
НЕ ТІЛЬКИ ПОЕТ, А Й ХУДОЖНИК
Всім добре відомі факти, що Тарас Шевченко в дитинстві та юнацтві проявляв пристрасть до малювання. До наших днів дещо збереглося з цього виду творчості поета. Його мистецький доробок у порівнянні з поетичною, прозовою і драматургійною творчістю можна вважати скромним. Все ж і в цьому Шевченко проявив
Loading...

 
 

Цікаве