WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Тарас Шевченко на Нікопольщині - Реферат

Тарас Шевченко на Нікопольщині - Реферат

славиться своїм вівчарством. На честь Великого Кобзаря селяни село Маринодар перейменували в село Шевчен-кове, а свій колгосп назвали його іменем^ Віддаючи шану геніальному поетові, нащадки у селі Шевченкове встановили його погруддя.
Любов до Великого Кобзаря сонячним сяйвом пломеніє і в творчості місцевих письменників, поетів, артистів, художників. Обдарування багатьох з них мужніло й розквітало у Нікополі, звідки вони пішли у велике літературне і мистецьке життя у сорокові й шістдесяті роки двадцятого століття. Немало схвильованих творів Шевченкові присвятили поети Петро Біба, Віктор Герасимов (нині живуть у Києві), Ляпін (теперішній житель Москви), письменник Валерій Тарасов, котрий нині мешкає в Криму, працює редактором міської феодосійської газети "Победа".
Відомий український письменник Степан Чорнобривець, котрий близько півстоліття проживає в Нікополі, у третьому номері журналу "Дніпро" за 1963 рік надрукував оповідання "Орел і сонце" з ілюстрацією М. Гети. У цьому оповіданні письменник вперше в художній літературі зображає перебування Тараса Шевченка в селі Покровському, що на Нікопольщині, де він малює Покровсь-ку Січову церкву. В оповіданні зображено соціальний конфлікт в родині колишнього нащадка запорозького козака Гаврила Гош-кодеря.
65
У нього й зупинився Тарас Шевченко. У Гошкодеря працюють наймити-втікачі. Працюють за харч, пораються біля коней, "пасуть гусей і полють картоплю". З великим ліризмом описана природа Нікопольщини. Згадуються Микитин Ріг, село К>пулів-ка, ІЧортомлицька могила... "...Довкола буяв степ. На обрії бовваніла Чортомлицька могила, розімліла на сонці. Між рідкими житами густо цвіли волошки, 'немовби синява неба відбивалась у дзеркалі-землі!.."
Пам'ятник Кобзареві у селі Шев-ченкове.
У ці ж часи немало самодіяльних художників Нікопольщини створюють десятки портретів Тараса Шевченка. Шанувальники поета у сво'їх домівках з любов'ю прикрашали їх вишитими квітчастими рушниками. Найвідомішими слід назвати портрети Шевченка, виконані олією Яковом Петровичем Волошиним, котрий вчився у Харківській художній школі, художниками Світличним, братами Стеценками, вчителем Худяковим, актором-декоратором АндріємВарламовичем Дубровіним. Іншими авторами портрети Шевченка зроблені з гіпсу і каменю.
У 1955 році вийшла книжка Дмитра Косарика "Життя і діяльність Т. Шевченка. Літературна хроніка". У цій книжці автор вперше зазначає, що в другій половині липня та в серпні 1843 ро-
66
ку Тарас Шевченко під час подорожі на Україну відвідав Микитин Ріг (Нікополь), село Покровське. У цьому селі поет змалював пам'ятники Січі, зробив багато інших малюнків. На це звернули увагу нікопольські краєзнавці. На сторінках міської "Нікопольської правди" та обласної газети "Зоря" стали з'являтися літературні розвідки про перебування Шевченка на Нікопольщи-ні. Перший з місцевих художників, хто зобразив цю подію в історії південного краю, був працівник Нікопольського краєзнавчого музею Степан Іларіонович Піткевич. Він виконав олією невелику картину "Тарас Шевченко в Капулівці". Самодіяльний художник зобразив поета на березі річки Чортомлик, а також змалював острів Січ, де знаходилась Стара Чортомлицька Січ Ці картини зберігаються у фондах місцевого краєзнавчого музею.
Художник Тетяна Михайлівна Двигун намалювала картину олією "Шевченко в Нікополі". На ній відображено: на березі Дніпра біля Микитиного перевозу, відклавши малярні роботи, Тарас Григорович слухає кобзаря, схилившись на велику колоду верби. Тут же постать дівчинки, котра прийшла по воду, хлопчина і два рибалки у човні. На задньому плані - краєвид Нікополя і Дніпра. Цікава і вдала акварель Т. М. Цвигун, що зображає Тараса Шевченка в Нікополі на Катеринославській горі. Поет розмовляє з чередником, поряд з ним підпасок. На задньому плані корови, поштова карета і валка чумаків, краєвиди Нікополя і Дніпра.
Збереглося немало й інших творінь талановитих майстрів пензля. На високому художньому рівні написана випускником Київськрго художнього інституту Володимиром Кодінцем картини "Шевченко у Нікополі", котра теж зберігається у місцевому краєзнавчому музеї. Самодіяльний художник В. А. Калиниченко, за фахом агроном, виконав ряд картин, одна з яких зображає поета, який пливе на човні Дніпром. Запам'яталися два малюнки місцевого художника О. М. Овчаренка - "Шевченко в казармі" та "Мені тринадцятий минало". Вони теж у фонді місцевого-краєзнавчого музею.
На Нікопольщикі твори Шевченка знаходили й сценічне втілення. Ще в тридцятих роках у місті та районі виникло чимало драматичних гуртків. Традиція ця тривала і в наступні десятиріччя. У репертуарі драмгуртків були п'єси Марка Кропивницького,. Івана Котляревського, Івана Карпенка-Карого, інших авторів української класичної драматургії. Прикрашала репертуар самодіяльних драматичних артистів п'єса Тараса Шевченка "Назар Стодоля". Вона мала великий успіх у глядачів. Десятиліттями не сходила зі сцени міських та сільських клубів і будинків культури. Популярними виконавцями ролей героїв4 шевченківського твору стали аматори сценічного мистецтва А. К. Горобець, М. В. Забе-ла, М. О. Содель, І. П. Мазанко, М. Д. Топчій, багато інших
67
прихильників сцени. Декотрі з них обрали цей вид мистецтва як професійне захоплення і присвятили йому все своє життя. Колишній робітник місцевого кранобудівного заводу Володимир Дальський, наприклад, став відомим актором театру і кіно, пройшовши шлях від артиста із народу до народного артиста. Володимир Дальський говорив: "У царину мистецтва мене покликала любов до Шевченківського слова, дала творчу наснагу на довгі роки".
На початку 1993 року, незадовго до Шевченківського дня народження, у Нікопольському медичному училищі за ініціативою -його директора М. Є. Маковецького створена "Тарасова світлиця". Кожен куточок у ній нагадує про Великого Кобзаря". Відкриття світлиці супроводжувалось літературно-музичними заходами. Перед гостями світлиці виступили працівник місцевого краєзнавчого музею Л. Варивода, історик М. Жуковський. Вони розповіли про творчість і життєвий шлях поета, про історію запорозького козацтва, про котре так багато писав у своїх творах Шевченко. Нікопольський бандурист виконав пісні на вірші українського класика.
Ім'я Кобзаря пломеніє на Нікопольщині і в назвах" У селах району десятки вулиць названі його іменем. Розвивається і квітне село Шевченкове. Змужнів і прагне до нових Висот колгосп імені Шевченка. У Нікополі триває забудова великого житлового масиву - бульвару Шевченка. Дзвінкоголоса дітвора заповнює класи школи імені Шевченка.
З любов'ю нащадки Великого Кобзаря бережуть пам'ять про нього. Тарасова світлиця пломеніє у кожному будинку міста і "села, у кожній хаті, у кожному серці нікопольця.
Loading...

 
 

Цікаве