WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Тарас Шевченко на Нікопольщині - Реферат

Тарас Шевченко на Нікопольщині - Реферат

славні вісті
Ми про тебе знаєм, *
Твої добрі, світлі мрії
Ми в класі вивчаєм.
55"
Прокинулась Україна Від тяжкого сну, Розігнала, розметала Долю ту гірку.
І тепер по всій країні
Пісня правди лине,
З кожним роком, з кожним роком
Життя молодіє.
Гей, Кобзаре, чи ти чуєш Дніпра шумовиння! То кипуча наша доля, То мужність, то вміння.
Встань, Кобзаре, подивися На рідну Вкраїну, Чи впізнаєш ти кохану Свою Батьківщину,
Ні, ніколи не впізнаєш Дніпровськії кручі. Всюди видно, всюди чути Як реве ревучий.
"Ти з нами, поете",- така назва вірша одинадцятикласниці сьомої середньої школи Ніни Раевської, котрий вона присвятила улюбленому Кобзареві.
Прийшли ми до тебе на Канівські ',*учі, Поклали на пам'ятник квіти пахуч . Прийми їх, поете, прийми від ду"іь За мудрі, огненні слова і вірші. Вони, наче бомба, лякали царя, Вони піднімали народ, як моря. Вони були прапором в нашій борні За владу трудящих, за радісні дні.
Десятикласники цієї ж школи Л. Варивода та Н. Бублик гар-oно оформили свої сторінки в альбомі, проявивши при цьому
, справжній хист художника.
Майже в усіх школах міста побував альбом-естафета і в кожній з них діти залишили у ньому свої "автографи" - малюнки, вірші, коротенькі оповідання. Гарний слід в альбомі окреслили учні
.десятої середньої школи. Старшокласники Іван Сосюра і Дора Ша-повал змістовно, зі смаком та хистом кілька сторінок оформили малюнками. Школярі Сосюра та Ліпницький намалювали карту "Шевченківські місця на Україні". З цієї ж школи десятикласниця Алла Карапуша запропонувала для альбома свій вірш "Кобзареві":
-56
Ти просив, щоб поховали
Тебе на могилі,
Серед степу широкого
На Вкраїні милій.
Поховали та вставали,
Кайдани порвали,
І вражою злою кров'ю
Землю обливали.
А ланиширокополі,
І Дніпро, і кручі
Тепер служать синам твоїм,
їх долі квітучій.
[ тебе в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій
Повсякденно згадуємо
Не злим, тихим словом.
Поруч вміщено вірш учениці одинадцятого класу Тамари Пе-редерій "Пам'яті поета":
Тебе шанують, поважають всюди, Тебе ніде не забувають люди. Як клич могутній повсякчас, Твій заповіт звучить в серцях у нас. Якби ти, поете, з домовини Поглянув навкруги, на неосяжні ниви, На гомінкі міста, на чарівні гаї - Всі мрії здійснилися твої. Сумную пісню почала дівчина, Згадавши долю Катерини. її життя й тепер таке? О, ні! Для неї завжди - лише ясні дні.
Драматичний гурток цієї ж школи зробив сценічне втілення п'єси Тогобачного "Мати-наймичка", інсценованої поеми Шевченка "Причинна". Випустив два номери стінної "Літературної газети", присвячених Шевченківському ювілею.
Висловили свою любов до Кобзаря учні інших учбових закладів. Двадцять перша школа в альбомі-естафеті занотувала такий колективний вірш:
Степ України кохаєш Нині не ти вже один. Світить Дніпро твій братерству В сяйві величних годин. Нині над ним перемога Ранком зійшла вогняна. Квітне твоя Україна Вільна, нова, весняна.
А семикласник А. Мулявка виконав в акварелі ілюстрацію до твору Шевченка "Мені тринадцятий минало".
57
Нікопольська двадцять друга школа відкрила сторінку Шевченківського альбому словами українського поета Володимира Сосюри:
Спи спокійно, поет! Ми, нащадки твої! Пронесем крізь віки твоє ім'я, Крізь колючі вітри, крізь жорстокі бої, Батьківщини сини незборимі.
Сторінка оформлена ілюстраціями до творів поета. Школярами зроблено це з любов'ю.
А ось сторінки, підготовлені'учнями дев'ятнадцятої школи. Відкриваються ювілейні добірки віршем десятикласниці Марії Тю-ріноі "З твоїми піснями":
Ти мріяв і боровся за світле майбутнє, Улюблений рідний Тарас. Бажання твоє полум'яне здійснилось, Коли вже залишив ти нас.
Дістати Де щастя вдалося нелегко, І кожен боровся, як міг. Вогонь твоїх віршів натхненних В усьому всім нам допоміг.
До волі лунали вірші ті крилаті, Наш рідний, наш любий Тарас. Тепер ми на волю по вінця багаті У цей неповторний і зоряний час.
Аматори мистецтва цієї однієї з найбільших шкіл міста здійснили виставу по п'єсі Марка Кропивницького "Невільник". Провадили і іншу різноманітну роботу на знак вшанування поета. А завершується альбом-естафета по цій школі віршем "Ми тебе не забудем, Тарасе!":
Спи спокійно, поет!
Україна твоя
Вже розправила крила
Орлині,
Так, як мріяв колись
Ти в жагучих пісках
На засланні
В тяжкій самотині.
Спи спокійно, поет!
Образ огненний твій
Не зітерти ні бурі,
Ні часу.
В українській сім'ї,
В славній, вольній, новій
Ми тебе не забудем,
Тарасе!
58
Шевченківський альбом - естафета з нагоди 130-річчя ніч дня народження поета- прекрасна пам'ятка про любоз нікопольських школярів до Великого Кобзаря.
Додамо до всього цього ще й такий відрадний факт. Баса І о представників учнівської молоді міста брали участь у республіканському конкурсі малюнків, котрий оголосила тодішня піонерська газета України "Зірка". Два малюнки семикласника шістнадцятої середньої школи Юрка Богуша, присвячені подорожі Тараса Шевченка по Україні в 1843 році, були вміщені в газеті "Зірка" 15 листопада 1964 року. А при підведенні підсумків конкурсу Юра " Богуш став одним з переможців цього дитячого творчого поєдинку. Від редакції "Зірки" він отримав премію - примірник шевченківського "Кобзаря".
Із того промовистого літопису про вшанування поета його вдячними нащадками в Україні, зокрема у нашому Подніпровському краї, варта уваги й така хвилююча подія. А мовиться про те, як відзначали роковини від дня народження Шевченка на Дніпропетровщині у 1942 році, в той страшний окупаційний період, коли на Придніпров'ї "хазяйнували" німецько-фашистські загарбники.
Біля пам'ятника поету у селі По-кровському співає нікопольський кобзар М. Д. Топчій.
У роки Великої Вітчизняної війни закличне Шевченкове слово теж було у строю захисників Вітчизни. Воно не тільки надихало бійців на подвиги, а й ставало кулею і гранатою, снарядом і бомбою. Твори поета друкувались маленькими кишеньковими книжечками, котрі доставлялись літаками у тили ворога, в тому
59
числі й на Нікопольщину. У книжечках поети і художники, письменники й актори доносили палке слово Кобзаря до українсько.Іч> народу. '
Фашистські загарбники боялися Шевченківського слова, як. кулі. Вони ненавиділи поета. Фашисти плюндрували 'Кобзареві святині, грабували майно шевченківських музеїв. Нищили експонати, котрі були гордістю українського народу. На території Канівського державного музею-заповідника "Могила Т. Г. Шевченка" окупанти створили концентраційний табір, обнесли йоп> кількома рядами колючого дроту.
Шевче"кове слово, як відомо, завжди допікало і пропікало. Так було
Loading...

 
 

Цікаве