WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Тарас Шевченко на Нікопольщині - Реферат

Тарас Шевченко на Нікопольщині - Реферат

проханням до Катеринославської земської управи допомогти їм організувати в гімназії навчання українською мовою.
Збереглася постанова селянського з'їзду Катеринославського повіту від 7 жовтня 1917 року. У ній говориться:
"Екатеринославский уездннй комитет Совета крестьянских депутатов сообщает управе о том, что на ее запрос от 7 октября на каком язнке проводить обучение детей в Томаковской земской гимназии сьезд крестьян Екатеринославского уезда от 7 октября с. г. постановил: г
1. Требовать от Е-катеринославской земской управи, чтобн обучение в Томаковской земской гимназии проводилось обязатель-но на украинском язнке.
2. Название зтой средней школьї должно бьіть такое: "Тома-ковская имени Тараса Щевченко гимназия".
3. Требовать от Екатеринославской земской управн, чтобьі обучение детей в украинских селах Екатеринославского уезда во веех школах велось на украинском язнке.
4. Просить управу, чтобн зтот вопрос она вннесла на обсуж-Дение чрезвнчайного земского собрания, которое должно состоять-ся 18 октября 1917 года.
Председатель уездного Совета крестьянских
депутатов (подпись)
("Октябрь в Екатеринославе" Сборник до-
кументов й материалов
Днепропетровское областное яздательство
1957, стр. 165).
Нині ми є свідками того, як збулися мрії Тараса Шевченка на нашій оновленій землі. Сьогодні Томаківка - добре впорядковане селище міського типу. Діти колгоспників, робітників і службовців навчаються у новій, світлій триповерховій школі та в двох початкових школах. У селищі діють Будинок дитячої творчості, дитяча музична школа, районний Будинок культури, кінотеатр,' кілька бібліотек з багатотисячними книжковимифондами, професійно-технічне училище, краєзнавчий музей... Та всього не перелічити, що зроблено для духовного розвитку простої людини! А до всього цього додамо, що майже в кожній квартирі є твори улюбленого Кобзаря.
Свою творчість присвячувало улюбленому поетові у всі часи міське та районне школярство. Пам'ятна подія в освітянському житті міста, що сталася у березні 1964 року. За ініціативою вчителів та учнів Нікопольської школи-інтернату № 1 було створено шевченківський альбом-естафету з нагоди 150-річчя від дня народження Великого Кобзаря.
52
А відкривався той альбом такою відозвою: "Шановні друзіГ Заповнюйте сторінки альбома малюнками, віршами, оповіданнями присвяченими життю і творчості видатного українського поста. Цей альбом повинен побувати в усіх школах нашого міста. Розмістіть, друзі, свої матеріали на двох-трьох листах. Сплетемо вінок, гідний Великого Кобзаря!"
На першій сторінці альбома вміщено рапорт учнів школи-інтернату в котрому сповіщалось, що школярі розпочали активну підготовку до 150-річчя від дня народження Шевченка. Працюють постійно діючі виставки, присвячені Кобзареві. Оголошено конкурс на кращий малюнок, вірш, на кращу вишивку, на краще ліплення тощо. Члени учнівського лекторію прочитали лекції на такі
^'
Меморіальна дошка встановлена ч o - . o
на будинку середньої школи їм. Т. Г. Шевченка в м. Нікополі.
теми, як "Великий український Кобзар", "Атеїзм в творчості Т. Г. Шевченка", "Співець дружби народів" та інші. Учасники художньої самодіяльності дали кілька лекцій-копцертів для трудящих міста та в гуртожитку металургів Півдешютрубного заводу. Піонери виготовили на республіканський конкурс історико-літера-турну карту "Подорож Т. Г. Шевченка по Придніпров'ю у 1843 році". А зробили це школярі загону імені Фіделя Кастро - Сашко Дудник, Таня Орленко, Світлана Залізняк з допомогою вчителів Павла Михайловича Богуша і Тамари Федорівни Гуд. Сповіщалося й про те, що в школі готується літературний вечір, присвячений
53-
великому співцеві українського народу. А гуртки художньої самодіяльності готують репертуар до весняної олімпіади про життя і творчість Шевченка. Десятикласник В. Пилюк намалював тушшю два портрети Кобзаря. Школяр В. Онищенко створив картину "Прикутий Прометей"
Учениця одинадцятого класу Лідія Человань написала вірш "Відповідь на "Заповіт", в котрому з дитячою безпосередністю оспівується загальнонародна любов до улюбленого поета. Вірш цей не тільки прикрасив учнівський альбом, а й неодноразово звучав на шкільних шевченківських вечорах.
На високій горі,
Що стоїть на Дніпрі,
Сонцем світиться серце Тараса.
На могилі його,
Як до батька свого,
Від душі ця розмова велася.
Ми кайдани порвали,
Нові дні збудували,
Наше слово тверде і ясне.
Пом'януть обіцяли
І з любов'ю згадали
В сім'ї вольній і новій тебе.
Словом тихим, не злим, Вічний наш побратим. Будем всі ми тебе пам'ятати І сьогодні, як всі, На портрети твої Рушники вже повісила мати.
Подивися в маю
На Вкраїку свою -
Не погасне над нею зоря.
А у нашім краю,
Від усіх говорю,
Не затиснуть слова Кобзаря.
Те, що від серця висловила Лідія Человань, доповнює дев'яти-аЛІасниця Світлана Смольникова у своєму вірші "До Кобзаря":
Встань, Кобзар, із могили, Подивись навкруги - Ти побачиш Україну, Вільну від недуг.
Нема рабства на Вкраїні, * Нема і панів, Ти побачиш милу волю І зелень ланів.
154
Подивися, вільнодумцю,- В даль, яка ясна! На Вкраїну завітала Радісна весна.
З одного учбового закладу в інший подорожував альбом-еста-фета. ВІсе новими і новими повідомленнями заповнювались його сторінки. Все багатшим за змістом ставав цей своєрідний літописець учнівського життя того шевченківського шістдесят четвертого року. З рапорту вихованців школи-інтернату № 2, записаного в альбомі, довідуємось, що тут вийшов перший номер стінної літературної газе І й "Струни Кобзи", що школярі написали листи праправнукам поета Тамарі і Федору Шевченкам та правнукові Д. Ф. Красицькому, що учні школи створили карту оновленого Дніпра під назвою "Оживуть степи, озера", що в школі готують літературно-музичну композицію "На оновленій землі слово Тараса лунає", з якою юні гуртківці виступатимуть перед колгоспниками району і трудящими міста. А шестикласник Сашко Шлепак вмістив в альбомі свій вірш "Він жив і живе з народом". Ось як висловив свої думки про Кобзаря маленький школярик
Якби рука плуїатаря Тоді піднялась на царя, Шевченко всіх би кріпаків Повів би прямо на катів
Шевченко бачив чорні муки, Що гризли мозолисті руки, Ту долю гнівно проклинав Й до боротьби всіх закликав.
Тяжка та доля вже минула. Ми пам'ятаєм Кобзаря, Нам хочеться, щоб і в майбутнім Над світом всім зійшла зоря.
Учениця цієї ж школи Лера Бундименко, восьмикласниця, теж. залишила овій вірш "На землі Тарасовій" в альбомі-естафеті:
У Каневі над рікою Голубінь небесних хмар, Вкритий славою гучною, Спить безсмертний наш Кобзар.
Так, Тарасе,
Loading...

 
 

Цікаве