WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Тарас Шевченко на Нікопольщині - Реферат

Тарас Шевченко на Нікопольщині - Реферат

матеріали про історичне минуле, народний побут, звичаї та природу України для задуманого періодичного художнього видання "Живописная Украйна". На гроші, виручені від розповсюдження "Живописной Украйни", Шевченко мав намір викупити з кріпацтва своїх родичів. Але мета була значно ширшою і глибшою.
Патріотичний, демократичний і реалістичний зміст "Живописной Украйни" та її плани Шевченко виклав у своїх листах до історика О. М. Бодянського 7 травня та 29 червня 1844 року, а також у заяві до Товариства заохочування художників - у жовтні 1844 року. Про це він розповідав і в листі до Чернігівського цивільного губернатора П. Гессе першого жовтня 1844 роїку та в повідомленні, надрукованому в газеті "Северная пчела" (1844 р., № 193).
"Живописная Украйна" мала виходити окремими випусками з пояснювальними текстами. До їх написання Шевченко мав намір залучити українських та російських істориків і літераторів О. Бодянського, П. Куліша, П. Буткова, О. Стороженка, польського письменника М. Гразовського. У листі до О. Бодянського 7 травня 1844 року Шевченко писав: "Що я хочу рисовать нашу Україну, коли не розказував, то слухайте. Я її нарисую в трьох книгах. У першій будуть види, чи по красі сво'ш, чи по історії прикметні, в другій - теперішній людський бит, в третій -історія. Три останні уже готові..." (Тарас Шевченко, Твори. Видав. АН УРСР, 1957, т. VI, стор. 32).
У газеті "Северная пчела" за 24 серпня 1844 року надруковано повідомлення про видання "Живописной Украйни", де зазначилося: "Сюда войдут рисунки по следующим предметам.
1. Види Южной России, примечательньїе по красоте своей или по историческим собнтиям. Все, что время пощадило от совершенного истребления, развалинн замков, храмн, укрепления, кургани найдут здесь себе место.
2. Народний бьіт настоящего времени, обряди, обьічаи, поверья, содержание народних песен й сказок.
3. Важнейшие собнтия известньї из бнтописаний Южной России, начиная от основания Києва, имевшее влияние на судьбу обитателей того края... "Живописная Украйна" продаваться будет в Петербурге, в магазинах Ольхина, Иванова й Плево, в Москве, в конторе Москвитянина, Києве, Харькове, Одессе, Варшаве".
Наприкінці 1844 року вийшов єдиний випуск "Живописной Украйни" з шести офортів у паперовій папці-обкладинці. У цьому випуску були офорти -"У Києві", "Судня Рада", "Дари в Чигирині 1649 року", "Старости", "Казка" та "Видубецький монастир у Києві".
Великий український народний поет, художник, мислитель, революцюнер-демократ Тарас Григорович Шевченко добре узнав життя і бойові подвиги прославленого полководця О. В. Суворова та поета-партизана Д. В. Давидова. Перебуваючи на Нікопольщині, Шевченко, безсумнівно, цікавився розповідями про цих видатних людей, котрі теж бували у цьому південному краї. Наприкінці червня 1793 року приїхав Суворов з Херсона в Грушівку. У своїй книзі "Встреча с великим Суворовнм" Д. В. Давидов згадує: ".. Приехал на простой курьерсікой тележке й осуановился в десяти верстах от нас в лагере одного из парков, куда приказал прибить всем прочим полкам на смотр маневров Дом, занимаемнй нашим семейством, бнл високий й обширний. Он вьістроенньш на скорую руку для императрицн ЕкатериньІ во время ее путешествия в Таврию. Лагерь полка отстоял от дома не далее ста шагов.."
Рано вранці дев'ятирічний Денис Давидов і його молодший брат Євдоким разом з матір'ю і вихователями виїхали в район військових маневрів, щоб побачити прославленого полководця Суворова. Тут, у степу, після маневрів, і відбулася перша зустріч Дениса Давидова з Олександром Суворовим. Денис Давидов розповідає "Поздоровавшись с нами, он'спросил у отца моего наши имена, подозвал нас к себе еще ближе, благословил нас весьма важно, протянул каждому из нас свою руку, которую ми поцеловали".
А на другой день в Грушівці, в будинку, де жив полковник, котрий став потім бригадиром, командиром Полтавського легкокінного полку Василь Денисович Давидов, гостинні господарі влаштували обід на честь великого гОстя Олександра Васильовича Суворова. В їдальні накрили стіл на двадцять дві особи. Давидов знову представив Суворову свою дружину і дітей. Після обіду Суворов відправився в табір, де оголосив наказ про наслідки огляду і маневрів, в якому особливо відзначив Полтавський полк. Денис Давидов згадує: "По чтении зтого приказа Суворов сел на перекидную тележку й поскакал обратно в Херсон".
Суворовська тема знайшла певний відбиток у творчості Шевченка' як прозаїка. У своїй повісті "Каїщтанша" Шевченко згадував Д. В. Давидова", "...в городе Муроме переведен бнл в наш полк за какието прокази капитан гвардии Й Й. лет двадцати пяти, красавец собою, богач й самой благородной, аристократиче-ской фамилии. Человек образованннй, деликатннй й самий бес-пардонннй кутила. А в то время ато била не последнчя добродетель, й Давьідов несправедлив, приписьівая зту благородную страсть одним гусарам - наши братья - пехотинцьі нисколько им не уступали..."
А в повісті "Прогулка с удовольствием й не без морали" Шевченко процитував рядки з "Современной песни" Дениса Давидова, у котрій Давидов викривав фальшивий дворянський лібералізм, Шевченко пише: "Кричит, распинается за новие идеи, за цивили-зацию, за человечество. А сам? Мужиков под пресе кидает вместе со свекловишей".
Суворовська тема знайшла певний відгук у творчості Шевченка і як художника. У 1842 році Тарас Шевченко виконав у Петербурзі тридцять дві ілюстрації до книжки "История князя италийского, графа Суворова Рьімникского, генералиссимуса рос-сийских войск. Сочинения Н. А. Полевого". (СПБ, 1843). Ця книжка у 1842 році вийшла кількома випусками, а в 1843 році - повним виданням. Гравірували книжку на дереві Енурю Брест і Леуор в Парижі та Г. В. Дерікер і Лав'єль - у Петербурзі. Крім Шевченка, книжку ілюстрували художники Рудольф Казимирович Жуковський (1814-1886) та Олександр Євстахович Коцебу (1815- 1889).
У цій книжці Шевченку належать ілюстрації жанрового характеру. Поет обрав для Ілюстрування епізодів, у яких Суворов виступав як полководець, пов'язаний з солдатською масою і простим народом. У ряді малюнків виявилася сатирична загостреність у зображенні Катерини II, Павла І, Людовіка XVIII. Деякі малюнки Шевченка, правда, не пов'язані зовсім з текстом видання і свідчать про те, що художника Шевченка не задовольняв текст Полєвого. І. Шевченко використав першоджерела.
В альбомі Шевченка 1834-1843 років, а також на окремих аркушах є кілька ескізів і начерків ілюстрацій "Смерть Потьом-кіна", "Арешт Пугачова", "Суворов і трутні" та інші. Один із ескізів- "Солдат рягує Суворова" - не був використаний для видання. Ескізи й начерки ілюстрацій свідчать про високу реалістичну майстерність Шевченка як малювальника, що не завжди передано в гравюрі. А оригінали, з яких було виконано гравюри, не знайдено. Видавцями книги були В. Семененко-Крамаревський та М.
Loading...

 
 

Цікаве