WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Тарас Шевченко на Нікопольщині - Реферат

Тарас Шевченко на Нікопольщині - Реферат

виконаний з натури, коли поет відвідав село Покровське. Нагадаємо, що у 1844 році в проспекті, надрукованому на зворотній стороні випусків "Живописной УкраиньІ", Тарас Шевченко обіцяв передплатникам у 1845 році представити краєвиди не тільки Чигирина, Суботова, Батуріна, але й Покровської Січової церкви. Значить, художник ці малюнки краєвидів уже мав.
Правда, ми Чигирин і Суботов знаємо з акварельних малюнків Шевченка, виконаних у 1845 році: "Чигирин", "З Суботівсько-го шляху", "Чигиринський діючий монастир", "Богданова церква в Суботові", "Богданові руїни в Суботові".
На жаль, малюнки Покровської Січової церкви, Чигирина і Суботова, намальовані Шевченком у 1843 році, до нас не дійшли. В альбомі 1839-1843 років їх немає. Тому ряд шевченкознавців, наприклад, Петро Жур, висловлюють припущення, що міг існувати ще один альбом з малюнками, виконаними Шевченком на Запорожжі, в Чигирині і Суботові. (Петро Жур- "Літо перше".-К. "Дніпро", 1979 р., сгор. 158).
Саме в цьому альбомі, на нашу думку, повинні бути малюнки Шевченка-дніпровських порогів, острова Хортиця, Нікополя, Капулівки, Покровського, перші могили Івана Сірка.Петро Жур зазначає: "У 1847 році під час арешту у Шевченка були вилучені два альбоми: 1). 1839-1843 роки; 2) 1845 року. Ці альбоми збереглися. Але відомі спогади П. Куліша про те, що у польського археолога Костянтина Свідзінського зберігалися якісь дорогі альбоми Шевченка".
Незадовго до смерті Свідзінського, в листопаді 1859 року, Куліш відвідав його в Києві. Через два роки після того Куліш писав:
"Дивним і небезпечним явищем було б для якого-небудь малоросійського пана умираючий поляк, католик і аристократ, оточений такими речами, як мідні дошки з українськими сценами, гра-фіровані поетом Шевченком, як його дорожні альбоми, набуті з "десятих рук за велику плату...".
Т. Г. Шевченко. На Орелі (село). (Олівець.)
А що в збірці Свідзінського були твори Шевченка, свідчать описи його бібліотеки та описи музею. Так, в описі, 'виданому Лоським 1857 року, ще до повернення поета із заслання, через два роки після смерті Свідзінського, в розділі "Гравюри і оригінальні рисунки", значиться: "Гравюри на міді Шевченка". У збірнику Свідзінського було близько 14 тисяч гравюр та оригінальних малюнків. Той же Лоський свідчить: "Серед сучасних творів малоросійських граверів показував мені Новаківський кілька мідних дошок, гравірованих талановитим тамтешнім поетом і гравером Шевченком. Ці мідні дошки являють собою переважно українські пейзажі, і, здається, до цього часу не були відтиснуті.. " (Петро Жур. "Літо перше. К. "Дніпро", 1979, стор. 158-159).
Рештки малюнків та мідних дошок офортів "Живописной Ук-раиньї", про котрі згадує Петро Жур, і котрі належали польському археологові та бібліографові К. Свідзінському, з 1855 року зберігалися у бібліотеці Краснінських у Варшаві. У роки другої світової війни бібліотека Краснінських повністю знищена гітлерівцями. У колекції К- Свідзінського, можливо, й знаходились малюнки і мідні дошки "Покровської Січової церкви".
Варто відзначити, що "Живописная Украйна" Т. Г. Шевченка- твір новаторський не лише ідейним спрямуванням, а й реалістичною художньою формою. Вона відразу здобула схвальну оцінку. Ось як відгукувався про це журнал "Мистецтво". Створена Шевченком-художником у 1844 році "Живописная Украйна" за глибиною ідейного змісту, рівнем художньої майстерності, національною своєрідністю належить до справжніх перлин нового класичного українського й російського образотворчого мистецтва першої половини XIX столітя. У Вітчизняному образотворчому мистецтві минулого століття важко знайти твір української тематики, може за виключенням рєпінських "Запорожців", котрі здобули собі таку широку-популярність, як "Живописная Украйна" Шевченка". Так писав шевченкознавець Я. Затенацький у статті "Полум'яний поборник народності й реалізму", надрукованій у книзі "Тарас Шевченко - художник" ("Мистецтво", Київ, 1963р., стор. 8).
Працюючи над картиною "Запорожці", видатний російський художник І. Ю. Рєпін у чеірвні 1880 року разом зі своїм учнем В. О. Сєровим прибув на Нікопольщину і відвідав місця, пов'язані з історією колишньої Запорозької Січі - Нікополь, Микитин Ріг, села Капулівку, Чортомлик, Покровське, Грушівку. Репін малює ті історичні місця і пам'ятники, котрі у 1843 році заносив у свій дорожній альбом Шевченко. Репіна, як і Шевченка, зацікавила Покровська Січова церква. Художник змалював її внутрішній вид на полотні олією. Репродукція цієї картини вміщена в книзі "Новое о Родине", виданій у Ленінграді у 1969 році. Як і Шевченко, Репін назвав цю церкву Запорозькою.
Репін змалював також той куток церкви, де стояли запорозькі реліквії - хоругви, дискоси на спеціальній підставці. На стінах видно ікони XVII-XVIII століть, скриня, столи. Видно підлогу з широкими плитами, а також сходинки, що ведуть на клірос, де співає церковний хор. Внизу, ліворуч, Репін написав: "Покровское, 1880, июнь". Де знаходиться цей етюд,- невідомо. Пізніше, коли Репіну було вісімдесят два роки, художник у листі до письменника С. М. Сергєєва-Ценського, згадуючи про свою подорож по Нікопольщині, писав: "Останні місяці останньої Запорозької Січі. Покровське - це цілий храм пам'ятний в ім'я Покрови пресвятої Богородиці. Як вибиті плити полу чоботами! Та ще ціле місце добрих, тобто славних старих, поштових козаків. Це вони стояли в церкві - як я розумно зробив, що написав етюдик з цього місця..." (С. Сергеєв-Ценський. Моє знакомство с Решшьім. "Советский Крим", сборник, 1949, № 2, стр. 262).
Ще раз нагадаємо, що Тарас Шевченко в 1843 році, а Репін у 1880 році церкву в селі Покровському, котра була збудована в 1798 році і простояла до 1955 року, називали-Запорозькою Січовою церквою, хоча насправді вона не була Січовою.
Якщо вже говоримо про Рєпіна, додамо ще й такий факт, котрий підтверджують історики. У селі Покровському І. Ю. Рєпін недалеко від церкви зробив малюнок аквареллю "Могила отамана Івана Капіса в селі Покровському". (Збірка Дурханека, видана у Празі). Намалював він також чудову картину "Українська хата". На ній внизу ліворуч підпис художника: "Покровське, 1880. Й. Репин". Посередині внизу напис: "Всеволоду Михайловичу Гаршину. 1884 р." Нині ця картина прикрашає зал Київського державного музею російського мистецтва. За переказами, у цій хаті, котра привабила художника, запорозькі козаки збиралися на наради.
У Покровському І. Ю. Рєпін та В. О. Сєров прожили майже місяць і багато малювали.
Але повернімось до подальшої долі Великого Кобзаря як художника. На початку лютого 1844 року Т. Г. Шевченко виїхав з України до Петербурга через Москву, де перебував один тиждень. Тут поет назавжди здружився з М. С. Щепкіним, зустрічався з Істориком О. Бодянським.
Повернувшись з подорожі по Україні в 1.843-1844 роках, Шевченко опрацьовує свої літературні та образотворчі
Loading...

 
 

Цікаве