WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Слово Тараса Шевченка і Святе Письмо - Курсова робота

Слово Тараса Шевченка і Святе Письмо - Курсова робота

земнородним,
І землі, і людям, -
Отак братів благих своїх
Господь не забуде,
Воцариться в дому тихім,
В сім'ї тій великій,
І пошле їм добру долю
Од віка до віка.
-15-
На думку В. Скуратівського, Шевченко синтезує народну пісню ізмсалмом. І це природно для поета. З однієї сторони самобутній лірик-українець, з іншої-людина, що прагне християнської довершеності, він легко і вільно викладає свої думки - пісні на папір. У переспіві відображається велика туга за Божим раєм на землі, де люди жили б у правдивій братній любові, адже для цього вони створені Богом.
Псалми (грецьк. psalmos - пісня) - пісні релігійного змісту, створені біблійним царем Давидом (VII, 2).
На текст псалмів композитори писали твори для хору або для одного голосу з інструментальним супроводом.
Пальма - духовна пісня - гімн та текст, запозичиней із біблійних псалмів.
Тарас Шевченко "Неофіти".
Тарас Шевченко зумів створити галерею літературних пророків, зумів стати пророком свого народу. Особливо пристрасно й однозначно виголошується жага пророкування у поемі "Неофіти":
Подай душі убогій силу,
Щоб огненно заговорила,
Щоб слово пламенем взялось,
Щоб людям серце розтопило…
Поема з "огненними словами" є грізним малюнком культурного побуту з перших часів християнства. Вона говорить полум'яно, розтоплює і підкуповує серця, манить щирістю чуття, думки і слова. Адже написані "Неофіти" потягом чотирьох днів (4-7 грудня 1857 р.). Очевидно, народжувалась поема з якоюсь неземною вибуховою силою.
Безперечно, високою є історико-етична сторона твору з її часовими нашаруваннями: перші християни, декабристи, кирило-мифодіївці.
На фоні історії неофіта Алкіда і його матері поет гранично стисло викладає євангельську вість. У коротенькому другому розділі (всього 18 рядків) він вміщає історію народження, смерті і воскресіння Ісуса Христа записані у Чотири євангіліях. Перетворюючу силу христового вчення, або народження, формування і становлення християнина, проілюстрував Шевченко через образи головних героїв твору. Про вплив слів Христа на переродження людини можна прочитати у біблійній книзі "Дії святих апостолів".
Особливо вражаючою є історія витворення пророка з "кроткої" жінки, матері Алкіда, на тлі катування її сина-християнина. Саме мученицька смерть сина відкрила їй уста для продовження його справи:
І на торжища, і в чертоги
Живого істиного Бога
Ти слово правди понесла.
Слова, що понесла у світ мати Алкіда, є продовженням слів правди Ісуса Христа і виконання слів правди пророка Ісайї, якого цитує автор в епіграфі.
-17-
Ісайа починає класичний період пророчого слова. Часто, говорячи від імені Бога, він супроводжує свої вістки словами: "Так говорить Господь", що надає його пророкуванням авторитетності й особливої довіри читача. В епіграфі вибраному поетом до твору, міститься наказ, попередження, обітниця:
Так говорить Господь:
Бережіть правосуддя й
Чиніть справедливість,
Незабаром бо прийде спасіння
Моє,
І з'явиться правда Моя
(Іс. 56:1)
Власне цю Божу правду й понесла замість сина новонароджена християнинка, одна із тисяч, перероджених словом Христовим. Замість прокльону з уст матері понеслася перша молитва до Христа. "З поклонниці Венери стала вона проповіднецею сміливою, істиного Бога".
Своєю молитвою Великий Кобзар заперечує ненависть і стверджує любов. Щоб ворога полюбити, треба простити йому його гріхи, треба забути кривду, яку він заподіяв. Цю ідею він розвиває на основі Нагірної проповіді Ісуса Христа: "Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує…". Поет навчився цьому сам і заохочує до християнського прощення своєю поемою читача.
У своїй книзі "Про життя і твори Тараса Шевченка" Богдан Лепкий, наголошуючи на християнській поезії поета, посилається на твердження Євгенія Згарського: "… поет поставив нам великим, святим приміром образ терплячих за віру мучеників, християнських нововірців. Ні жовчю, ні помстою не дише зболіле серце нашого віщого. Не зазиває він земляків своїх до кривавої помсти розпинателям, а до непохитної віри в правду". У творі проявляється
-18-
непохитність ідеї всепрощення, на що вказував Єфремов у збірці "Шевченко" та в "Історії українського письменства". Ця думка підкреслюється також в словах, викладених поетом в уста Алкіда:
Молітесь, братія! Молітесь
За ката лютого. Його
В своїх молитвах пом'яніте.
Перед гординею його,
Брати мої, не поклонітесь.
Ворогові найлютішому, навіть "деспотові скаженому", можна і треба простити, та невільно поклонятися перед ним, служити його гордині.
Молітесь Богові одному,
Молітесь правді на землі,
А більше на землі нікому
Не поклонітесь…
"Неофіти" вражають своєю релігійною насиченістю, молитовністю, силою біблійного слова і духу. "І на торжища і в чертоги" поет закликає нести проповідь любові і всепрощення, братання.
Особливої уваги заслуговують псалом і молитва Алкіда. "Це перлини не тільки української думки й серця, а й найчудовіші перлини нашого слова". (Богдан Лепкий, "Про життя і твори Тараса Шевченка").
-19-
Тарас Шевченко. "Ісаія. Глава 35"
В останній період творчості за мотивами Біблії Шевченко написав такі поезії, як "Подражаніє 11 псалму", "Ісаія. Глава 35", "Подражаніє Ієзекіїлю. Глава 19", "Осії. Глава XIV". Разом з переспівами псалмів вони становлять високий зразок громадської лірики. З поетичної точки зору подражанія псалмам і пророкам чудесні. Шевченко надає біблійному тексту музичну риму і крилатий ритм і при тому майже не відступає від першоджерела. Мова творів то дзвенить, як ліра, то гримить наче труба архангельська, то лине величними звуками, як орган. Шевченкові подражанія пророкам не мають рівних за силою слова і близкістю до оригіналу.
Будучи речником українського народу, Т. Шевченко добре знав життя і пророкування своїх біблійних предтеч. Адже вони виступали глашатаями Божого слова.
Пророки - це божі посланці, святі мужі, яких Бог час від часу посилає до народу, щоб звіщати свою волю, попереджувати про майбутнє, застерігати від гріха. Перебуваючи в богонатхненному стані, старозавітні пророки описували свої видіння. У Біблії записані пророкування так званих великих (Ісая, Єремія, Єзекіїль) та малих (Даниїл, Осія, ЙОіл, Амос, Овдій, Йона, Михей, Наум, Авакум, Софонія, Огій, Захарій, Малахія) пророків у циклі книг під загальною назвою "Книги пророцькі". У них різний стиль, книги неоднакові за обсягом, писалися вони в різних місцях, але мета їх одна: зупинити народ у його гріховному житті й навернути до Бога.
Пророчі книги справили на Шевченка таке глибоке вражання, що він часто бачив себе в образі одного з них, здебільшого - пророка Єремії, чиї особисті переживання, поставу, жести і дії
Loading...

 
 

Цікаве