WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → ІПровідні мотиви лірики Ліни Костенко - Реферат

ІПровідні мотиви лірики Ліни Костенко - Реферат

але все .як слід.
Вона росте ще, завтра буде вишенька.
Але печаль приходить завчасу.
Це ще не сльози - це квітуча вишенька,
що на світанку струшує росу.
Вона в житті зіткнулась з неприємністю:
хлопчина їй не відповів взаємністю.
І то чому: бо любить іншу дівчину,
а вірність має душу неподільчиву.
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Як пощастило дівчинці в сімнадцять!
- Чому поезія має саме таку назву?
- Що таке сонет? Доведіть, що цей твір є сонетом.
- Чи можна твердити, що поезія "Світлий сонет" має обрамлення?
- Якою постає головна героїня твору? Як ставиться авторка до своєї героїні?
- Чи є у вірші докір юнакові, який не відповів на першу закоханість ровесниці? Чому?
- Чи подобається вам головна думка твору? А як ви розцінюєте право на нерозділеке, кохання? Чи варто в такому випадку боротися за своє щастя, зробити все для того, щоб ваш обранець відповів на почуття? Як ви вважаєте, взагалі це можливо зробити? І ви переконані, що людина, в яку ви закохані, буде щаслива, що все не обернеться взаємним розчаруванням, претензіями і горем?
У віршах Ліни Костенко про любов передано весь діапазон цього найвищого і найсвятішого людського почуття; від потаємного спалаху душі, виокремлення коханої людини з тисячі інших людей, появи довір'я до обранця, наснаги й вершини почуттів до розумного усвідомлення кохання як щастя і як випробування.
Як холодно! Акація цвіте.
Стоїть, як шостра, над сирки асфальтом.
Сумної зірки око золоте,
І електричка скрикнула контральто,
Я тихо йду. Так ходять скрипалі,
не сколихнувши музику словами.
Єдина мить - під небом на землі
отак побути наодинці з Вами!
Ви теж, мабуть, десь тихо ідете.
Страждання наше чисте і терпляче.
Як холодно!- Акація цвіте.
Як холодно! Душа за вами плаче.
- Для чого служить антитеза у першому рядку?
- Зробіть словесний малюнок розквітлого дерева акації на освітленій міській вулиці після дощу. Які рядки вірша підказують вам саме таку, як ви описуєте, картину?
- Як ви розумієте фразу:
Єдина мить - під небом на землі
Отак побути наодинці з Вами?
- Про холод у природі чи про холод від неможливості щастя бути разом з коханим йдеться в останній строфі?
- Чому авторка вживає займенник "Ви" з великої букви?
Осінній день березами почавсь.
Різьбить печаль свої дереворити.
Я думаю про тебе весь мій пас.
Але про це не будем говорити.
Ти прийдеш знов. Ми будемо на "ви".
Чи ж неповторне можна повторити?
В моїх очах свій сум перепливи,
Але про це не треба говорити.
Хай буде так, як я собі велю.
Свій будень серця будемо творити,
Я Вас люблю, о як я Вас люблю!
Але про це не будем говорити.
- Що спільного між цими двома віршами?
- Як ви вважаєте, справжнє почуття сором'язливе і потаємне, чи відверте Й амбітне, самовпевнене? Чому?
- Для чого у цьому вірші служить рефрен, яким е останній рядок кожної строфи?
* * *
Не треба класти руку на плече.
Цей рух доречний, може, тільки в танці.
Довіра - звір полоханий, втече.
Він любить тиху паморозь дистанцій.
Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.
Він дивний звір, він любить навіть муку.
Він любить навіть відстань і розлуку,
але не любить на плечі руки.
У цих садах, в сонатах солов'їв
Він чує тихі кроки браконьєра.
Він пастки жде від погляду, від слів,
І цей спектакль для нього не прем'єра.
Душі людської туго і тайго!
Це гарний звір, без нього зле живеться.
Але не треба кликати його.
Він прийде сам і вже не відсахнеться.
- Як в цій поезії сказано про довір'я?
- Чи погоджуєтеся ви з думкою поетеси, що довір'я треба заслужити, а не добиватися його розв'язною поведінкою? Чому?
- Які рядки вірша вам найбільше подобаються і чому?
Ліна Костенко віртуозно описує не тільки передчуття любові, а йапофеоз щастя. Лавина почуттів у цьому випадку могутня і сильна:
* * *
Спини мене отямся і отям -
така любов буває раз в ніколи.
Вона промчить над зламаним життям,
за нею будуть бігти видноколи...
Вона ж порве нам спокій до струни,
вона ж слова поспалює вустами.
Спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє.
Ще поки можу але вже не можу -
настала черга й на мою зорю.
Чи біля тебе душу відморожу,
чи біля тебе полум'ям згорю
- Пригадайте вірш В.Сосюри "Так ніхто не кохав". Що спільного між віршем цього поета й щойно прочитаною поезією Ліни Костенію? Хто з авторів, на вашу думку, сильніше емоційно передає почуття закоханого серця?
Божевілля моє, божемилля,
Богомілля моїм сльозам!
Один-єдиний дотик абсолютного -
моя душа відкрилась, як Сезам.
Сама не знаю, що в ній за скарби,
якого серце зберігало джина.
Там, може, пограбовані гроби
і заржавіла лампа Алладіна.
А може, й ні. Не відаю. Ти теж ні.
Моя душа відкрилась, як Сезам...
Які у тебе руки обережні,
які слова ласкаві, як бальзам!
- Як називає свій стан закоханості лірична героїня і чому?
- Проаналізуйте зміст другої .строфи. Чи завжди людина певна, що кохання принесе їй щастя, що вона зможе відповісти любов'ю на любов?
* * *
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
такої спраглої жаги,
такого зойку у мовчанні,
такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші,
такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
а квіти, кинуті тобі.
- Яку роль відіграє риторичне запитання на початку вірша?
- Що саме підсилює анафора?
- Чи можна два останні рядки вважати, на "більшим сплеском емоції ліричної героїні?
- У інтимній ліриці Ліни Костенко жінка виступає шляхетною, інтелектуальною і високодуховною особистістю. Дуже часто вона наділена рисами середньовічної прекрасної дами. Як ви вважаєте, така іпостась доречна чи ні?
- Прочитайте уривок з поезії;
І хоч в'яжіть, хоч плітку або клітку,
хоч бозна-хто розкаже бозна-де,
якщо він лицар, - жінка кине квітку,
на все життя очима проведе.
- Чим ці рядки перегукуються з попереднім віршем?
Доба емансипації і фемінізму все-таки завдає відчутного удару по жіночності, по ставленні до жінки як до істоти тендітної, делікатної. У багатьох віршах Ліни Костенко відчувається туга за тим історичним часом, коли жінка була насамперед Жінкою:
Пелюстки старовинного романсу
Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.
Він був старий і плакав не про нас.
Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.
На голови, де, наче солов'ї,
своє гніздо щодня звивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні -
Він цей вокал підносив, як бокал.
У нього був метелик на маніжці.
Якісь красуні, всупереч вікам,
До нього йшли по місячній доріжці.
А потім зникла музика. Антракт.
Усі мужчини говорили прозою,
Жінки мовчали. Все було не так.
їм не хотілось пива і морозива.
Старий співав без гриму і гримас.
Були слова палкими й не сучасними,
О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути не прекрасними.
- Чи можна сказати, що розповідь у цьому вірші нагадує стиль ретро? Чому?
- Яким постає старий співак і про що саме він співає?
- Як впливає старовинна пісня на сучасних жінок, виведених у поезії?
- За допомогою яких слів передано іронічне ставлення до чоловіків, які не вміють вести себе по-джентельменськи?
- Чи поділяєте ви думку, виражену словами;
Жінки втомились бути не прекрасними ?
Loading...

 
 

Цікаве