WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Творчість письменників «Покутської трійці», проблема індивідуального стилю - Курсова робота

Творчість письменників «Покутської трійці», проблема індивідуального стилю - Курсова робота


Курсова робота з української літератури
Творчість письменників "Покутської трійці", проблема індивідуального стилю
ЗМІСТ
1. Вступ
Соціально-суспільне становище Західної України кінця ХІХ - поч. ХХ ст.
2. Життя і творча діяльність письменників "покутської трійці".
Володар дум селянських. (творчі надбання Василя Стефаника).
"Не для слави - а для людей" (творчий доробок Леся Мартовича).
Співець рідного краю (творчі надбання Марка Черемшини).
3. Висновок.
Спільне і відмінне у творчості Василя Стефаника, Леся Мартовича і Марка Черемшини.
Література 3
5
5
17
22
27
30
Вступ
Українська література, кінця ХІХ - початку ХХ століття на Західній Україні розвивалася в силу суспільних обставин. Галичина, Покуття були поневоленів цісарською Австро-Угорщиною. З 90-х років тут посилювалася боротьба трудящих проти поневолення та гніту цісаря, австрійських борців польської шляхти. Демократичні письменники Західної України гуртувалися тоді навколо славного письменника і мужнього революціонера Івана Франка, вважали себе його "наслідниками".
Серед таких демократичних письменників виділяються троє - так звана "покутська трійця" - Василь Стефаник, Лесь Мартович та Марко Черемшина. Їх літературна діяльність була ідейно співзвучна з діяльністю Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Архипа Тесленка, Степана Васильченка - письменників, що їх творчість живилася насамперед революційно-демократичними ідеями Тараса Шевченка. Творили письменники у надто важких умовах. Літературна творчість стала справжнім подвигом для передчасно зломленого безпросвітними злиднями талановитого сатирика Леся Мартовича. В селі Русові біля Снятина пров'ю власного серця писав свої новели Василь Стефаник. Іван Семанюк - Марко Черемшина половину свого творчого життя також провів по закутках Гуцульщини. Тільки сильні і самобутні таланти здібні були прорвати товсту кору косності, затхлості, що панувала в усіх сферах життя галицької провінції, і вийти на шлях творення демократичної літератури.
Внаслідок діяльності письменників - демократів українська проза кінця ХІХ - початку ХХ ст. піднеслась на новий, вищий, щабель. Захоплюючись цим, Іван Франко з гордістю говорив, що мати такі таланти не постидалась би ні одна далеко багатша від нашої література".
Великий Каменяр відзначав, що в галицькій новелістиці тих часів плідно працювала "різнобарвна китиця індивідуальностей - Стефаник, Мартович, Черемшина...". "... Яке широке поле, яка різнорідність, яка свіжість, що віє майже з кожної з цих фізіономій! - захоплено говорив Іван Франко. Література в її цілості чимраз більше починає ставити не подібною до школи, де все підігнано під одні правила, а чимраз більше подібна до життя, де ніщо не повторюється, де нема правил без виємків, нема простих ліній і геометричних фігур, де панує безконечна різнорідність явищ і течій".
"Переважно хлопські сини походженням, соціалісти з переконання, молоді письменники, - говорив про них Іван Франко, - взялися малювати те життя, яке найліпше знали, - сільське життя".
Творчість "покутської трійці" в своїй основі має багато спільного, але водночас кожен з письменників творча індивідуальність займає своє місце в літературі.
Вивчаючи творчу діяльність кожного з письменників "покутської трійці" - Василя Стефаника, Леся Мартовича і Марка Черемшини, я поставила перед собою завдання визначити те спільне, що об'єднувало їх творчість, знайти відмінне і описати це у даній курсовій роботі.
Отже, розглянемо творчість Василя Стефаника, Леся Мартовича і Марка Черемшини. Новелістів - своєрідного мистецького тріумвірату в нашій прозі, кожен з яких є самобутньою і цілком оригінальною творчою особистістю.
Людський біль цідиться крізь серце моє, як крізь сито, і ранить до крові.
Василь Стефаник
Творчість В.Стефаника талановитого українського письменника.
Творчість В.Стефаника талановитого українського письменника - реаліста, неперевершеного майстра стислої соціально-психологічної новели - припадає на кінець ХІХ та першу третину ХХ століття. Західна Україна в той час була гноблена то цісарською Австро-Угорщиною, пізніше Стефаників край став ареною кривавих боїв першої світової війни, згодом Західну Україну прихопила буржуазно-шляхетська Польща і боярська Румунія.
Василь Стефаник написав не так уже й багато - його художні твори, вміщаються в трьох томах. І все ж ім'я письменника стоїть поряд з іменами найвидатніших новелістів світу. Стефаникові новели вражають своєю виключною правдивістю, справжньою оригінальністю і художньою досконалістю. Вже спочатку, як тільки з'явилися перші реалістичні новели письменника, вони захопили і схвилювали читачів.
Іван Франко в 1901 році назвав Стефаника "може найбільшим артистом, який появився у нас вад часу Шевченка" і радів, що новеліст підносив світову славу нашої літератури. "Се, - писав Іван Франко, - правдивий артист... яким уже нині можемо повеличатись перед світом"
Майстерна і новаторська творчість Стефаника помітно впливала на дальший розвиток української прози, брала участь у підготовці того духовного плацдарму, на якому починали свою творчість західноукраїнські й східноукраїнські письменники.
Василь Стефаник народився в селі Русові на Івано-Франківщині. Дитинство його пройшло серед бідняцької дітвори, з якою пас худобу, серед наймитів, які розповідали малому Василеві багато казок. Любив пісні, що їх співала мати й сестра Марія. Коли підріс, допомагав влітку у роботі дорослим, а після закінчення польових робіт ходив до сільської школи.
Вчився у початковій школі в Снятині, де "..почув велику погорду для мене і для всього селянського від учителів. Тут зачали мене бити"
Ще гостріше відчув на собі хлопець соціальний й національний гніт, коли у 1883 році вступив до Коломийської польської гімназії. І вчителі, і гімнасти - паничики ставилися до мужицьких дітей з відкритою зневагою, глузували, знущалися і навіть били. Тоді селянські діти рідко потрапляли до гімназії, бо навчання вимагало великих витрат. "На послідній лавці, - згадував пізніше Стефаник, - сиділо нас кілька мужицьких хлопців в селянські одежі, і всі ми зазнавали такого трактування". Знущання одного з учителів мало не довели хлопця до самогубства.
У Коломийській гімназії вчилися селянський син і майбутній письменник-гуморист Лесь Мартович та гуцул Іван Семанюк, який увійшов у літературу під псевдонімом Марко Черемшина. Хлопців не задовольняла суха схоластична наука, і вони виявили великий інтерес до революційно-демократичних видань, що їх здійснювали Іван Франко і Михайло Павлик, до забороненої літератури. Допомагала їм у одержанні таких книг сестра. Михайла Павлика Анна.
Передові гімназисти утворили свій гурток, потай від учителів збиралися за містом, щоб послухати статтю, доповідь на політичну чи літератур
Loading...

 
 

Цікаве