WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Творчість письменників «Покутської трійці», проблема індивідуального стилю - Курсова робота

Творчість письменників «Покутської трійці», проблема індивідуального стилю - Курсова робота

побудови частин фрази тощо.
Новели Стефаника не без підстав називають "психологічними студіями". Іван Франко писав про Стефаника. "З великою. Майстерністю він проникає в душу галицького селянина і вміє малювати тяжкі психічні драми там, де інші бачать тільки буденнийфакт економічного соціально життя". Письменник був не стільки побутописцем, скільки майстром глибоко психологічних новел. Його твори - драматичні і здебільшого мають трагічну розв'язку. Тому-то Максим Горький говорив, що новеліст пише "коротко, сильно і страшно", а Марко Черемшина називав його "поетом мужицької розпуки".
Історичний злам у долі селянства, що відбувався наприкінці ХІЗ ст., був дуже драматичним.
Тому твори Стефаника звучали як крик болю і страждань у буржуазному суспільстві. Вони були спрямовані проти ілюзорних уявлень ліберально-буржуазних письменників про народ. "Серед мужиків усього світу, - писав Марко Черемшина, наш мужик у найгіршім положенню... Його трагічність знайшла у творах Стефаника свій величний вислів".
Сатиричними серед творів Василя Стефаника є лише "Побожна" та "Такий панок".
Простежимо за тематикою новел Василя Стефаника:
Новели про рекрутчину. "Виводили з села" і "Стратився". - Автроугорська цісарська рекрутчина була великим тягарем для народу і завдавала йому багато горя. Важке казармине життя, криваві війни, смерть і каліцтво солдатів, їхній сум за домом, за звичною працею стали темою багатьох народних пісень, віршів і поем Ю. Федьковича, С.Воробкевича та інших письменників.
Василь Стефаник почав свою новелістичну творчість із теми, висвітлення якої вже мало чималу традицію (Ольга Кобилянська "Земля"). Але письменник підійшов до неї по-новому. Зокрема, у новелі "Виводили з села" змальована картина проводів одинака старими батьками й сусідами. У всіх настрій важкий як на похоронах. Ще й природа підкреслює гнітючий настрій: хмара у проміннях сонця нагадує закривавлену голову, у цих же променях стрижена голова хлопця теж здається кривавою. Крають серце слова - голосіння батьків:
- А ти ж на кого нас покидаєш?
- Воліла бих ті на лаві лагодити!
- Відки тебе візирати, де тебе шукати?!
Мати в горі б'ється головою об одвірок, батько плачучи труситься, сестри золотили руки, сусіди плачуть.
Новеліст не дає докладних описів зовнішності людей, а обмежується вказівками на окремі характерні деталі: обстрижена голова рекрута в кривавому освітленні, бліде, як крейда, обличчя матері... Усе у творі повите гнітючим настроєм, підсилене зловісним пейзажем. Опале листя "по занепалося у мідяні човенця, аби з водою осінньою поплисти у ту Дору за рекрутом.
У новелі "Стратився" говориться, як бідняцький син Миколка, не витримавши знущань у війську, повісився. Стефаник не показує, як це сталося. Він лише розповідає, як сивоголовий дід іде залізницею до міста, щоб поховати сина, плачучи, згадує зловісні сни, розмовляє сам з собою. І з цих розмов дізнаємося всю трагедію цієї сім'ї: батьки загиблого солдата дуже бідують, мати не має чобіт, тож бігла за чоловіком боса, аж "ноги і посиніли від снігу". Батькове горе посилюється тим, що син наклав на себе руки і "душу стратив". Плачучи, батько одягає на мертвого сина той одяг, що приготували йому на весілля. Контраст - юнак у весільному вбранні і студена мармурова плита", на якій він лежить у крові.
2. Тема еміграції із західноукраїнських земель за океан. До цього призвели зубожіння широких мас селянства і відсутність заробітків у рідному краї. Селяни вірили брехливим розповідям еміграційних агентів про "американськи1 рай", продавали свої господарства та вирш3али до Канади, США, Аргентини або Бразилії, Протягом 1890-1910 років із Галичини емігрувало близько 212 тисяч українців (7 відсотків українського населення).
Новела "Камінний хрест" з'явилась внаслідок глибокого вивчення економічного становища західноукраїнського селянства і долі емігрантів, багатьох зустрічей і розмов з ними на Краківському вокзалі, листування. Не випадково у підзаголовку письменник визначив жанр твору словом "студія" (дослідження). Персонажі мають прототипів: Стефан Дідух з Русова. Названий у творі Іваном, "дуже не хотів покидати свого каміннистого гнуту, та діти, невістки та доньки не давали йому жити, і він тому лише втік до Канади, щоб могли жити дальше".
Персонаж оповідання "Камінний хрест" - узагальнення багатьох життєвих спостережень, це образ - тип, у якому втілені риси й переживання багатьох емігрантів. Картина, коли Іван, запрягшись разом із конем, тягне навантажений віз, перетворюється на символ каторжної праці бідноти у буржуазному суспільстві. Образ Івана Дідуха доповнюється в оповіданні образами таких ж передчасно постарілих бідняків-жінки Катерини, старого Михайла та інших сусідів.
3.Тема зубожіння широких мас селянства відображена Василем Стефаником у новелах "З міста йдучи", "Підпис", "Осінь", "Май", "Сон", "Давнина". Бідняки тішаться мріями про краще майбутнє: про власну землю (і вона їм сниться), про заробітки.
Жахливі побутові явища, родинні сварки і бійки причини крайнього зубожіння. Нужда перетворює рідних людей у ворогів.
4.Твори про дітей "Кленові листки". "Похорон", "Лан", "Новина", "Катруся".
Письменник дуже любив дітей, йому завдавало болю важке дитинство, а й часто служить бездоглядних малюків у бідних родинах.
У оповіданні "Кленові листки" Василь Стефаник узяв виключну ситуацію: у жнива жінка заробітчанина Івана народила ще одну, четверту, дитину, а сама важко захворіла. Пізно ввечері батько покликав кумів, охрестили дитину, і Іван скаржився на важку роботу, на свою долю й на дітей, який дуже любив і за них переживав.
Хоча жінка помирала, Іван не міг удень лишитися з нею. Він, плачучи, спорядив її на смерть, обклав зеленими вербовими галузками, залишив дітям свічку й пішов на косовицю. З великою любов'ю у творі змальовано шестилітнього Семенка, який з гордим почуттям "дорослості" все бігав, все робив, що мама казала". Його інтереси ще по-дитячому нестійкі, увага мимовільна, а поведінка зовсім безпосередня. Він по-дитячому сприймає хворобу матері, йому хочеться погратися (малює колесо зі спицями, тішиться, як пес ловить мамалигу...).
В останньому епізоді мати просить Семенка пестливими, голублячими словами захищати молодших від мачухи, а помираючи, співає, щоб заспокоїти маля, пісню про кленові листочки, що розвіялися по пустому полю і ніхто їх не може позбирати, і ніколи вона не зазеленіють. За допомогою парафрази тужливої народної пісні про оплаті кленові листки письменник показав жахливу долю дітей - сиріт.
Долю дівчат - наймичок (підростаючих дітей бідняків) Василь Стефаник зобразив у новелі "Катруся", Катруся була робітницею на все село. Батьки покладали на неї великі надії, але вона захворіла; з осені до весни не встає вже. До того ж їсти нічого.
Лікування дороге,
Loading...

 
 

Цікаве