WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Вивчення в школі творчості Григорія Косинки (Григорій Михайлович Стрілець (пошукова робота)) - Реферат

Вивчення в школі творчості Григорія Косинки (Григорій Михайлович Стрілець (пошукова робота)) - Реферат

прийшли чорні дні терору і в Україну. Одним із перших під ніж катівні потрапив Григорій Косинка. Його заарештували на початку грудня 1934 року, а 13-15 грудня присудили Григорія Косинку і ще 27 таких "терористів-білогвардійців"до розстрілу. Серед них - пись-менники Д. Фальківський, О. Близько, К. Буревій, сини А. Крушельницького... Вони були розстріляні як організатори терористичної групи 18 грудня 1934 року, реабілітовані після 1957. Дякуючи Тамарі Михайлівні, її настирливості, невтомній наполегливості, повернулися до читача, спочатку частково і, нарешті, у 1989 році майже всі твори Г. Косинки. Вона зібрала і видала спогади про письменника, а також надрукувала власну книгу спогадів про Косинку та інших діячів української культури, з якими він був зв'язаний дружніми й творчими стосунками. Про цю книгу літературознавець В. Яременко писав: "Ціни їй немає... Це книга болю, що кладе найглибші карби на душі... Це книга-сповідь про власне життя і спільне життя із Григорієм Косинкою. Коротке, але . яскраве, щасливе, хоча й не влаштоване та трудне, як і життя цілого народу, мільйонів таких, як Тамара .Михайлівна Косинка".
Учителю варто прочитати цю книжку, як і книжку спогадів про Г. Косинку літераторів, діячів культури й мистецтва, щоб побачити й уявити цю справжню, непідкупну, чесну і щиру людину. Саме крізь призму цих спогадів-документів і крізь глибоке прочитання творів самого письменника у нашій уяві постане правдивий образ митця, його характер, його світогляд, його бачення і розуміння тих подій, які відбувалися в Україні, щоб назавжди відкинути безпідставні звинувачення в тому, що "свою "селюцьку" (а часом і національну обмеженість), свою відчуженість від пролетарського міста Косинці... довелося витискувати з себе по краплі"2 впродовж усього короткого життя (Л. Новиченко).
Запропонуємо учням прочитати спогади про Г. Косинку.
На наступному уроці пригадаємо життєвий шлях письменника, послухаємо кілька спогадів і перейдемо до аналізу творів прозаїка.
Після короткого вступного слова прочитаємо і прокоментуємо або уривки, або повністю окремі новели письменника.
Українська класична література має багату спадщину майстрів новелістичного жанру. Це В. Стефаник і Марко Черемшина, М. Коцюбинський і С. Васильченко. Г. Косинка - прямий їхній продовжувач, але своєрідний і неповторний, як і кожен із них.
Тонкий психолог селянської душі, життєлюб, оптиміст, вірний правді й красі, він має величезну силу емоційного впливу на читача. Непідробна, природна народність надавала його творам особливої принадності. Кожне суспільне явище письменник розглядав з позицій людини, очима трудівника чи через призму заможника або дезертира. Він разом з героями шукав правду, істину. А істина не відразу відкривалася кожному. Тому інколи виникали сумніви, не все вдавалося легко й відразу.
Письменник настійно і послідовно розкривав процес зростання людської гідності в середовищі українських незаможників. Його герої сильні і вольові, багаті і красиві душею, завжди дійові й життєво правдиві, переконливі. Процеси, що тоді відбувалися на селі, не такі прості й однозначні, як нам до цього зображували в історичних працях. Справедливо зазначає М. Жулинський: "Григорій Косинка... ці складні незрідка драматичні процеси на селі прагнув відтворити правдиво, з максимально можливим морально-психологічним "забезпеченням" характерів. А ці явища і процеси були складні, неоднозначні, симпатії письменника, звісно, були на боці бідних, безземельних". Все, про що писав Косинка, не видумане, а відібране, виношене, виважене, вкарбувалося у його свідомості. Він добре знав психологію заможних селян, бо самому довелося з дитячих літ поневірятися на чужих землях. Його герої - живі, пристрасні, колоритні фігури. Були вони страшними, часто жорстокими, немилосердними і цинічними, але не здатними протистояти руху часу. Такими виступають Андріян Кушнір у новелі "Політика", Кирило Смолянчук та штабс-капітан у "Гармонії".
Потім учитель перейде до аналізу творів, передбачених програмою для текстуального вивчення. На цьому ж уроці доцільно розглянути новелу "На буряки". Тематично вона близька до розповіді про дитинство самого письменника, адже твір певною мірою автобіографічний.
Учитель виразно прочитає новелу. Варто поставити перед учнями кілька запитань:
Про що розповідається у творі? Чим прочитане нагадує дитинство самого письменника?
Якими художніми засобами письменник розкриває психологію юнацької душі?
Про що мріяв юнак? Яким уявляв він своє майбутнє?
Не поспішаймо відразу починати бесіду. Зробімо паузу, щоб дати можливість учням ще трохи залишитися під враженням прочитаного. Потім пропонуємо школярам запитання:
- Так про що ж розповідає автор у своєму творі?
Звичайно, відповіді будуть найрізноманітнішими. Учитель дещо виправить, уточнить. А потім підсумує.
У багатьох творах Г. Косинки відчутний подих майстрів слова минулого, але передусім наявна глибока індивідуальність творчого обдаровання митця. Не встигаєш збагнути, як нестримно і владно поглинає тебе життєво-правдива атмосфера твору, земна сила відточеної фрази, образне багатство мови, уміння створювати яскравий художній тип, зібравши в ньому найістотніші, найхарактерніші риси певного життєвого явища.
Простежимо в новелі "На буряки", як легко й невимушене нанизує автор слово до слова, неначе вдова Марта, що сидить під хвірткою та "в'яже свої думки, мов осіннє сонце бабине літо на стерні". Тче письменник барвисту гаму, створюючи зриму картину з селянського життя: "Літо. Починає благословитись на світ. Мати рве на городі росисту цибулю, меле пляшкою сіль і кладе з сухою паляницею до торби-рукава..." Короткі, скупі фрази. А кожна деталь малює нам точну епічну картину. І та "росиста" цибуля, і пляшка, якою мати розтирає дрібку солі, щоб покласти синові на обід в "торбу-рукав". За цими тихими, лагідними словами письменника відразу постає у нашій уяві страдницьке життя матері-вдови... Вона стоїть в узголів'ї сина, якому "страшенно хочеться спати, аж пахне і сниться: біліє полями туман, а росою - молоко, холодне і смачне-смачне". Розкрила свитку, глянула на порепані ноги...: "О діти, діти! На буряки, пузатим служить, весь вік поневірятися... За що? Де ж тоді Бог? Ні, далі цього не буде, люди..."
Так думає мати-вдова. В її свідомості прокидається надія, що "далі цього не буде..." А поки що вона стоїть у вікні, "молиться до кривавої сонячної смуги" і плаче. А "сльози, як золото, котяться по блідих щоках і падають росою на жовту долівку..."
Письменник не тільки відчуває найтонші порухи юнацької душі, він як великий психолог художніми засобами вміє передати їх так, щоб захопити, схвилювати читача, перейнятися його думками, діями,
Loading...

 
 

Цікаве