WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Вивчення в школі творчості Григорія Косинки (Григорій Михайлович Стрілець (пошукова робота)) - Реферат

Вивчення в школі творчості Григорія Косинки (Григорій Михайлович Стрілець (пошукова робота)) - Реферат


Пошукова робота з української літератури
Вивчення в школі творчості
Григорія Косинки (Григорій Михайлович Стрілець)
Програма Інституту літератури ім. Т. Шевченка для вивчення творчості Г. Косинки пропонує орієнтовно відвести З години. Для текстуального вивчення передбачені такі твори письменника: "На буряки", "На золотих богів", "Політика", "Гармонія", "За земельку".
На першому уроці ознайомлення з життям і творчістю Г. Косинки вчитель покаже портрет письменника, зверне увагу на високе чоло цієї людини, гострі, але добрі очі, глибокий погляд, на рішуче підборіддя, що свідчить про твердий характер. Далі розпочне сумну розповідь про трагічну долю Г. Косинки, блискучого новеліста, автора безсмертних творів про українське село 20-х років нашого століття.
Григорій Косинка (Григорій Михайлович Стрілець) народився 29 листопада 1899 року в селі Щербанівці Обухівського району на Київщині в селянській родині. Нужденне життя рано привчало селянських дітей ставати до роботи, бути помічниками старших. Пішов на заробітки й малий Григо-рій. Спочатку працював у панській економії, на чужих ланах, а потім - на цукроварні. Сім'я жила бідно. Мати наймитувала, бо не мали власної землі. Батько щоліта мандрував на заробітки аж у херсонські степи, а пізньої осені наймався на цукроварню. У 1908 році постійні нестатки погнали сім'ю шукати кращої долі. Кілька місяців поневірялась родина поміж Амуром та Байкалом, а потім повернула додому, так і не знайшовши свого щастя на чужині. Батько знову пішов на цукроварню, а син - поденщиком до панської економії.
Та злидні не вбивали людського потягу до краси, до мудрого слова, чарівної пісні, "Дитячі літа ще й досі стоять мені перед очима,- писав Григорій Косинка в "Автобіографії",- тільки час, здається іноді, заткав їх на якусь хвилину синьою наміткою,- так врізались вони в пам'яті". Пізніми зимовими вечорами, коли всі збиралися до хати, оживала пісня, чулося художнє слово - то дід Роман читав при каганці безсмертний "Кобзар". І Григорій зачудовано ловив кожне його слово.
Хлопець рано навчився читати. До книжки заохочували його дід і батько, вони вірили, що тільки освіта може вивести їхню дитину зі злиднів. Як не тяжко було, проте батько віддав сина до школи в сусіднє село Красне. Вчився хлопець старанно. Велике бажання до науки спонукало п'ятнадцятирічного підлітка помандрувати до Києва. Там працював на різних роботах. Потім пощастило - його взяли до земської управи писарчуком, ще й влаштували на вечірні курси до гімназії. Згодом він екстерном склав іспити за шість класів.
Ще у гімназії учитель словесності помітив талант у Григорія, похвалив його за учнівський твір "Дитинство - золота пора" і порадив більше читати, серйозно займатися літературою.
Незабаром у періодичних виданнях з'являються невеличкі нариси, ескізи, фейлетони. Друкує Григорій вірш "Крик боротьби". А весною 1919 року виходить перше оповідання "На буряки", підписане ім'ям Григорій Косинка,
З цим поетичним псевдонімом він і ввійшов у літературу. Писав оповідання легко, бо перед очима стояли дитинство, рідна Щербанівка, ніжна і мила мати. Y пам'яті злинули почорнілі від праці руки неньки, нелегка робота на чужому полі, юнацькі мрії і надії. Пригадалися непоказні польові квіти, але такі привабливі, тендітні - косинці. Отож і поставив їх в кінці оповідання замість власного прізвища.
В цьому ж році в газеті "Більшовик" було надруковано ще кілька оповідань: "В хаті Штурми", "Сходка", "Перед світом", "На золотих богів", а в альманасі "Гроно" з'явилися оповідання "Під брамою собору", "Мент", "За земельку".
З 1921 року Г. Косинка навчається в Інституті народної освіти (так називався тоді Київський університет). Та після третього курсу через матеріальні нестатки змушений залишити навчання, довелося йти працювати. Рано помер батько, мати лишилася з п'ятьма дітьми на руках. Майбутній письменник мусив допомагати чим міг, адже був у сім'ї старшим.
Перша збірка творів під назвою "На золотих богів" вийшла у 1922 році. У цей час Григорій вже працював у газеті "Вісті Київського губревкому", потім у журналах "Нова громада", "Всесвіт", диктором Республіканського радіо Л
Письменник вмів талановито відтворювати написане: любив як справжній артист читати зі сцени власні новели.
...Говорив правду, як було у житті. І писав чисту правду. Недаремно М. Рильський відзначав, що твори Г. Косинки "гарячі й трепетні, як те життя, по свіжих слідах якого вони писалися".
Тільки ця правда не всім була до вподоби, та й не всі розуміли її або ж розуміли по-своєму, виходячи з власних світоглядних позицій. Ще донедавна декому здавалося, що перші твори Г. Косинки привели письменника "до об'єктивізму і навіть до певної "поетизації" чужих, реакційних сил". У 30-ті роки критики почали цькувати, оббріхувати кращі оповідання Косинки, часто ототожнюючи світогляд письменника з літературними героями, докоряли йому за невміння бачити в житті основні прикмети тогочасного життя. Його зробили трибуном заможників, дезертирів, бандитів апологетом "власницького націоналістичного світогляду". З приводу цього М. Рильський у передмові до творів Косинки, які вийшли в світ у 1966 році, після реабілітації письменника, справедливо писав: "Треба було бути не те що вульгаризатором, а просто людиною, яка не хоче бачити очевидного, щоб закидати Косинці якусь ідеалізацію чи романтизацію куркулів". Хоча й сам не утримався, щоб не кинути докір: "...майже чужим залишилось його бистрому оку місто, і звуженості творчих та ідейних обріїв Косинки не можна заперечувати". Відсутність у його творах образу робітника чи опису сучасного міста,- чи то ж може бути підставою говорити про звуженість "творчих та ідейних обріїв"? Г. Косинка - співець села, українського села напередодні і в дні подій 1917 року .^Бо сам вийшов з нього, бо його коріння глибоко проросло в чорнозем рідної землі, щоб бачити і відчувати кожним порухом душі, кожним нервом всю правду і кривду того збуреного часу. На кожне явище письменник дивився очима народу, кожну подію вимірював чистотою душі трудящої людини. І тому немає тут фальші, немає лакування, а є чисте золото народної правди. Варто тільки глибоко вчитатися в його твори, співставити з тогочасною дійсністю не. з заданих наперед позицій, а йдучи від правди життя.
Восени 1924 року Косинка одружується. Тамара Михайлівна Мороз стала його дружиною. Десять щасливих років минуло мов одна мить, а потім вона розділила долю вдови репресованого, по-злодійськи розстріляного Григорія Косинки. Після його арешту конфіскували майно, відібрали паспорт і викинули дружину на вулицю. І потяглися страшні часи поневірянь, тяжкі безсонні ночі, смутні дні в самотині і в чеканні справедливості.
Після вбивства С. Кірова
Loading...

 
 

Цікаве