WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Євген Гуцало – життєвий і творчий шлях - Реферат

Євген Гуцало – життєвий і творчий шлях - Реферат

торба", "Клен"). Є серед оповідань Є. Гуцала й твори меншою мірою медитативно-настроєві, з чіткіше вираженим зовнішнім сюжетом, подієві, більш драматичні за самою напругою розповіді. Головною віссю тут виступає якщо не факт виразно морально-етичного плану (напр., "Полювання з гончим псом", "Спадщина", "Хто ви?"), то цікавий, іноді, може, й дивакуватий, але неодмінно незвичайний, хоч і вірогідний, натуральний людський характер ("Вась-Вась", "У Вовковиях", "Виїзний товариський суд", "На лиці землі"). У деяких із них, а особливо в таких творах, як "Самонавіювання", "Умовна міс-Кукурудза", "Травматизм", "Прокурорський нагляд", автор вдається до іронії, іноді й злої, а то й до шаржу.
Бачимо в збірках 70-80-х (зокрема в названих та ще в творах "Пісня про Варвару Сухораду", "Пісня про Максима", "Несамовитий шалений Кирик", "Пісня про Карпа Окипняка") поглиблення доскіпливого психологічного аналізу, зміцнення художньої реа-лістичності, достеменності авторової й особливо діалогічної мови. Бачимо - народне велелюддя, значні, непересічні й "незначні", непоказні характери, поламані долі й постаті незігнуті, згордістю й без неї, ті, що примирилися і "обтесалися", ті, що ніяк не знайдуть притулку своїй душі, а загалом - наш український люд в злетах і падіннях.
У 80-х роках Є. Гуцало дивує читача й критику ще одним новим і несподіваним поворотом - осяжним фольклорно-міфологічним романом-трилогією "Позичений чоловік", "Приватне життя феномена", "Парад планет". У центрі цього розгорнутого сміховинно-гротескового дійства Хома Прищепа, дивак і мудрець, на всі руки майстер, "найвидатніший характерних колгоспної епохи" - талановита Гуцалова спроба народного образу, на кшталт Енея чи козака Мамая.
Химерна проза 70-80-х років, як це ми зараз чітко бачимо, приховувала намагання письменників уникнути нав'язуваної звідусіль "робітничої" чи "колгоспної" тематики (з неодмінними ідейними атрибутами й ієрархією образів, наперед заданими "художніми" висновками) та ввести в українську прозу національні характери й національну проблематику, протягнути лінію тяглості між минулими, традиційними цінностями українського народу й сучасним життям, розгортати в умовно-алегоричній формі заборонене тоді національне "етнознавство". Як і раніше за срібним інеєм на чорній ранковій ріллі, за жайворонками над сивим житом, наша .критика (її кон'юнктурна, естетично глуха частина) не побачила глибинного національно-духовного, патріотичного пафосу, так і зараз навіть проникливі дослідники не поцінували належно цей вихід прозаїка на цілком інші ідейні й художні виміри й терени.
А проте в трилогії "Позичений чоловік" викликало справжнє подивування й захоплення безмежне буяння українського народного слова - мабуть, тільки Є. Гуцало в нашій літературі міг відтворити отой безмір приказок, прислів'їв, повір'їв, загадок, давніх і найновіших фразеологізмів і новотворів, настільки оригінальне переплавлених, огранених, вживлених в авторову розповідь, що для цього йому, здавалося, треба було перелаштувати саму свою художню свідомість, саме художнє мислення - тобто знову ж таки бути цілковито новим, залишаючись самим собою.
З настанням нових часів, початком демократизацій-них процесів в Україні Є. Гуцало не пішов, як багато його колег-шістдесятників, у політику, але й від боротьби за незалежну українську державу, за державність української мови, від творення нової України не відсторонився - як письменник і громадянин, син своєї землі, він усім серцем і конкретним ділом підтримував національно-духовне відродження, виступав у пресі, далі працював, окрилений вільними умовами для творчості, переймаючись ширшими роздумами про свій народ, його історичну й сучасну долю.
Написані ним в останній час були твори "Блуд", "Імпровізація плоті". Написано цикл гострих і точних статей (друковані в "Літературній Україні"), про який він на врученні йому премії Антоновичів незадовго до своєї смерті сказав: "...Гріх було не задуматися над співжиттям, з дозволу сказати, російського та українського народів на українській таки землі, гріх було не .задуматися над російською ментальністю, яка не є такою сама в собі чи сама по. собі, а яка силоміць заклала в свою дуже специфічну структуру нашу українську ментальність, нашу по-своєму дуже специфічну структуру української вдачі.
Силою агресії, силою зброї, силою патологічної брутальності й патологічного розбою нам постійно нав'язувався культ російського народу, нам постійно нав'язували цивілізацію брехні, пияцтва, ненависті до праці, нав'язувалася цивілізація безгосподарності, хаосу, безперспективності, цивілізація мародерства. Зрештою, ота війна в Чечні, яку бачимо сьогодні. Така сама чеченська війна велася в Україні завжди. Тут завжди вистачало отих контрактників, які прибували на заробітки, як нині приїжджають контрактники з усієї Росії на заробітки - вбивати! - в Чечню. І хіба Україну не закладено в цю страхітливу цивілізацію постійного пограбування й мародерства, геноциду, хіба сьогодні, як і завжди, Україна не е отією шевченківсь-кою покриткою? Україна була і є. "раба рабів", бо такою "рабою рабів" є Росія, іншою вона бути не здатна, але чи можемо ми змиритися й сьогодні з роллю "рабою рабів" - України? І чи може тут наша література грати пасивну роль?"
Це лише схематичний літопис літературного життя Євгена Гуцала, лише пунктири етапів його неспинної творчої еволюції, за якою - велика кількість чудових творів, різні жанри, форми, стильові видозміни, безліч характерів, сюжетів, зафіксованих ним психологічних, емоційних, настроєвих миттєвостей нашого життя. За цим - думи, почування, вболівання, нові підходи, пошуки, експерименти нашого незабутнього, видатного майстра прози.
Подвижництво - іншого означення, співмірного тому, що зробив у літературі Євген Гуцало, не віднайти.
Loading...

 
 

Цікаве