WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Я воскрес щоб із вами жити - Реферат

Я воскрес щоб із вами жити - Реферат


сценарій
Я ВОСКРЕС, ЩОБ ІЗ ВАМИ ЖИТИ
ПІД ШАЛЕНСТВОМ ВЕСНЯНИХ ЗЛИВ
В.Симоненко
(Літературно-музична композиція за творчістю В.Симоненка)
Я ВОСКРЕС, ЩОБ ІЗ ВАМИ ЖИТИ
ПІД ШАЛЕНСТВОМ ВЕСНЯНИХ ЗЛИВ
В.Симоненко
(Літературно-музична композиція за творчістю В.Симоненка)
Шкільний зал прибраний під українську світлицю - квітами, рушниками, вишивками. На стіні - портрет В. Симоненка, під ним - дати життя письменника: "1935-1963", a нижче - його слова:
Можна все на світі вибирати сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину
Учитель: В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля...
Нe дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
З такими словами перестороги звертався до українців великий Кобзар - Тарас Шевченко. Бо хто забуває свою рідну мову, свою культуру, той перевертень, адже мова, народна творчість, мистецтво - найдорожчий скарб кожного народу, який треба оберігати, леліяти, примножувати. І як болісно чути сьогодні, що такі гіркі слова докору про те, що ми зневажаємо самі себе, звучать нам, українцям, як гірко, що ми сьогодні змушені захищати від перевертнів нашу рідну мову, як гірко, що тільки в 90-x роках ми повернули Україні імена її найкращих синів, несправедливо забутих або напівзабутих, а то й зовсім категорично заборонених.
Але водночас теплотою і радістю наповнюється серце, коли звучить поезія Василя Стуса, Миколи Вороного, Богдана Лепкого, Олександра Олеся. Щодня нас чекає радість зустрічі з новими іменами.
Звучить лірична українська мелодія.
Через якийсь час музика поволі стихає.
Ведуча: Не шукаю до тебе
Ні стежки, ні броду -
Ти у грудях моїх,
У чолі І в руках.
Упаду я зорею,
Мій вічний народе,
На трагічний і довгий
Чумацький твій шлях.
Ведучий: Я живу тобою І для тебе,
вийшов з тебе, в тебе перейду,
під твоїм високочолим небом
гартував я душу молоду.
Ведуча: Народ мій! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ведучий: Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітер,
Здрастуй, свіжосте нив.
Я воскрес, щоб із вами жити
Під шаленством весняних злив.
Ведуча: Так писав Василь Андрійович Симоненко - великий син України, її геніальний поет.
Ведучий: Його палкому і ніжному слову присвячується наш вечір.
Ведуча: Давайте пройдемо сьогодні з вами дорогами Симоненка - важкими, трагічними і короткими. Безрадісним, осіннім, але не сльозливим було життя поета.
Учень: Починається Симоненкова дорога, звичайно, з Біївців - того невеличкого полтавського села, що єдиною зеленою вулицею біжить до великого людського океану. А на тій вулиці стоїть сиротою старенька селянська хата, де й народився майбутній поет Василь Симоненко. Через ту непомітну і печальну хату пройшли голод і холод, її не проминула велика війна і всі лихоліття нашого віку. Спасибі ж добрим людям, які зберегли і ту хату, і ту піч, що будуть найтеплішою згадкою у ранній творчості поета:
Ти приймала і щастя, і лихо,
Поважала мій труд і піт.
І з-під сірої теплої стріхи
Ти дивилася жалібно в світ.
А хіба ж то хата синіми вікнами "дивилася жалібно в світ"? Тож юний Василько своїми допитливими очима заглядав у тривожне людське життя.
Ведуча: Людині дана доля... Але погодьтеся, коли в маленької дитини немає батька - це біда. Василь ріс без батька. Він страждав. Про свій біль міг розказати не кожному, можливо, тому й вилив цю рану життя в маленькій новелці:
У Василя немає тата,
Не питайте тільки, чому.
Учениця читає новелу В. Симоненка
Кривда /"У Івася немає тата..."/
Ведучий: Плинули дні, Василько ріс, мужнів, як молодий дубок. Любив свого дідуся, бо він замінив батька, став найпершим І наймудрішим порадником у житті.
Учень: У мене була лише мати,
Та був іще сивий дід, -
Нікому не мовив "тату"
І вірив, що так і слід...
Я вірив, що краще всього
Пісні, які знав дідусь,
Вмощусь на коліна до нього
І в очі йому дивлюсь.
А він вимовляє, виспівує
Гарячі прості слова -
І все
В очах моїх ожива.
І плачу, було, й сміюся,
Як слухаю ті пісні...
Спасибі ж тобі, дідусю,
За те, що ти дав мені...
Ведуча: Так непомітно, так блискавично промайнуло дитинство, і ось уже Василь - студент Київського університету. А з серця просяться на папір, до людей щирі й привітні вірші. І увіковічнюються в них до щему рідні люди - родичі, односельці, краяни. Вони ж бо і є Народ.
Ведучий: У Симоненкових рідних Біївцях жила маленька, худенька, майже непомітна бабуся. Звали її Онисею. Жила сама-самотою. Трьох синів, як орлів, викохала вона - і всі троє полягли на фронті. І ось їй присвячує поет щирі скорботні рядки.
Учениця читає вірш "Баба Онися"
/У баби Онисі було три сини,
У баби Онисі синів нема.../
Звучить пісня "Рідна мати моя"
/Сл . А . Малишка , муз. П. Майбороди/
На сцену виходить Мати і назустріч Син. Він обіймає її, а потім читає вірш, присвячений матері:
/В хаті сонячний промінь косо
На долівку ляга з вікна.../
Мати: Спасибі
Loading...

 
 

Цікаве