WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Леся Українка – геніальна донька українського народу - Реферат

Леся Українка – геніальна донька українського народу - Реферат


Реферат на тему:
Тема уроку. Леся Українка - геніальна донька українського народу.
Мета. Збагатити знання учнів про Лесю Українку, підвести їх до цілісного уявлення про неї як людину, митця, громадянина. Удосконалювати навички виразного читання і мовлення. Розвивати мислення за допомогою логічних операцій узагальнення, аналогії та ін.
Виховувати інтерес до знань.
Обладнання. Портрет Лесі Українки у рушнику, плакати із записаними на них темою та епіграфом уроку, фотоматеріали, твори письменниці, критична література, касети із записами класичної музики.
Хід уроку
Оргмомент.
I. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація вивчення теми.
II. Актуалізація опорних знань.
1. Вступне слово вчителя.
Ці слова Лесі Українки:
Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні! -
можна вважати девізом всього її життя. Чому?
Домашнім завданням до уроку було самостійно вивчити біографію Лесі Українки, скласти хронологічну таблицю життя і творчості письменниці.
2. Бесіда.
- Що в біографії письменниці вас найбільше вразило і схвилювало? Які твори Лесі Українки вам відомі? Якою постає в них авторка?
3. Підсумки роботи.
III. Вивчення нового матеріалу.
Вчитель. І. Франко оцінив Лесю як "...чи не одинокого мужчину на всю соборну Україну". Що він мав на увазі? (Відповіді учнів). Але ж великий Каменяр відзначав і ніжність, і ліризм, її творів. Так, Леся Українка - філософ, геніальний митець і водночас жінка.
Ніхто не може правдивіше розповісти про неї, ніж родичі, друзі, знайомі... Отож час запросити до слова сучасників поетеси. (Виступи учнів, що виконують ролі сучасників Лесі).
Вчитель. Як людина і як митець Леся була дитям Волині. У Звячелі вона народилась, у Луцьку написала свій перший вірш.
Ольга Косач-Кривинюк. Ми, діти, так органічно зрослися зо всім колодяженсько-поліськоволинським, що уважали себе тоді й потім усе життя не за чернігівців, як батько, не за полтавців, як мати, а за волиняків-поліщуків.
Вчитель. Лесі пощастило з родиною. Мати - відома письменниця Олена Пчілка. Батько - юрист, людина прогресивних поглядів. У сім'ї виховувалось шестеро дітей, яких єднала не тільки велика любов, а й дружба, спільні духовні інтереси. А все починалося з дитячих ігор... Дуже часто це було перевтілення в казкових, літературних та історичних персонажів, організація вистав - з музикою, костюмами, декораціями. Ставили навіть оперу "Коза-дереза". (Інсценізація уривку з вистави).
Лисичке ходить з віником, обмітає навкруги, чепурить свою хату. Лисичка.
Я Лисичка, я сестричка,
Не сиджу без діла:
Я гусятка пасла,
Полювать ходила.
А тепер мені в неділю
Треба відпочити,
Свою хатку гарнесенько
Треба прикрасити.
А щоб краща, щоб краща
Була моя хатка,
Піти треба у гайочок
Квіточок нарвати.
Кладе віник і біжить веселенько до лісу по квіти.
Другою стежкою вискакує несамовита Коза, перелякана, облуплена, озирається на всі боки.
Коза (плаче).
Горе мені, горе!
Що маю робити?!
Як дожене старий дід,
Буде знов лупити.
Куди ж мені, бідній,
Куди заховатись?!
Бо так сором
І людям добрим показатись.
Побачивши лисиччину нору, радіє.
А тепер я нікого не боюсь,
Я в цю нору схоронюсь, схоронюсь.
Ховається в лисиччину нору, товчеться й тупоче.
Тим часом Лисичка прибігає з квітками з лісу і чує, що хтось товчеться у неї в хатці.
Лисичка (хитро питає).
Ой, хто, хто
В лисиччиній хатці?
Ой, хто, хто
Прийшов сюди в гості?
Коза (стукотить ногами, стукотить рогами).
Я Коза-дереза,
Півбока луплена,
За три копи куплена,
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Хвостиком замету,
Ніжками затопчу,
Тут тобі й смерть.
Лисичка.
Ой лишенько, ой горенько!
Бідна моя голівонька!
(Утікає до лісу).
Коза (вискакує з нори, пританцьовує).
Я коза-дереза,
Хитра та лукава,
Я лисицю дурну
Добре налякала.
Остап Лисенко. Леся, наша Леся! Здається, зовсім недавно прибігала вона до нас, вигадувала такі ігри, від яких ходором ходив увесь дім. Мила сусідка, перша царівна дитячих лірій і наш перший режисер.
Вчитель. Леся змалку була незвичайною дитиною.
Ольга Косач-Кривинюк. У 4 роки вона вже зовсім вправно читала... Найулюбленішими книжками .. були ... міфи стародавніх греків та ще книжка про подорожі різних славних мандрівників... Леся зовсім маленькою, в 6 років, навчилася шити й вишивати, а літом з трави робила прехороших зелених "мавок", убираючи їх в одежу з листя та пелюсточками квіток.
Вчитель. А ще ця білява дівчинка любила співати й танцювати, була від природи дуже музикальною, швидко освоїла фортепіано...
Олена Пчілка. Леся дуже здібна як до науки, так і до мистецтва. Вона дуже добре грає на фортепіано. І це ж тільки одну зиму бравши уроки музики.
Вчитель. Коли Леся захворіла, то не змогла більше грати. Тоді вона звертається до свого друга у вірші. Леся. (Читає поезію "До мого фортепіано"), Вчитель. Які почуття превалюють у поезії? Доведіть це слова-ми тексту. Які художні засоби поетеса використовує для цього? (Відповіді учнів).
Ольга Косач-Кривинюк. ...Леся була подібна до батька ... вдачею... Вони обоє однаково були лагідні і добрі безмежно, однаково обоє бували здатні страшенно скипіти, коли їх дійняти чимось особливо для них дошкульним. Обоє були надзвичайно стримані, терплячі та витривалі, з виключною силою волі. Обоє були бездоганно принципові люди...
Обоє вони... були однаково делікатні у відносинах з людьми, на-магаючись нікого собою не затруднити... І... ще одна спільна ... риса: вони на диво високо цінували людську гідність у всякої людини.
Вчитель. Мати ж не лише сприяла загальній та літературній освіті Лесі, а й була першим критиком її творів, плекала юний талант. Не дивно, що в них є твори на спільну тематику.
Леся та Олена Пчілка (читають кожна "свої" поезії "Колискова" і "Люлі, люлі").
Люлі, люлі...
Спи, моя доненько, спи, моя доленько!
Я колишу на руках:
А як заснеш, моя ясная зоренько, -
Сяду в тебе в головах.
Ласка ж та пильная, чула, прихильная
Буде твій сон стерегти,
Мати глядить тебе, квітко похильная, -
Щиро впевняйся їй ти.
І все життя твоє буду, дитя моє,
Серцем тебе пильнувать,
І спочування повік таке самеє Буду тобі уділять.
Як не вграватиме, світлом сіятиме,
Радістю серце моє, -
Горе голубки його розбиватиме,
Радість журбою пов'є!...
Вгляджу в очах твоїх щастя блискучеє,
З любкою я обіймусь,
І задавлю в собі горе пекучеє,
І до тебе усміхнусь!...
Спи ж, моя доненько! Спи, моя зоренько!
Спи, моє щастя ясне!
Хай обмина тебе лихо і горенько,
Ти на грудях у мене!
Вчитель. Чи ці дві поезії такі вже однакові?
- Знайдіть відмінності і прокоментуйте їх. Відповіді учнів.
Так, були в дочки й матері деякі розходження в поглядах. Це неважко пояснити: великі письменниці належали до різних поколінь. Але Ольга Петрівна була не лише надзвичайно вимогливим учителем доньки, а й безмежно люблячою матір'ю. Вона була поруч зі своєю геніальною дочкою в найсвітліші і в найтяжчі моменті її життя. А останніх було дуже багато...
Оксана Старицька-Стешенко. Леся ж була надзвичайно терпляча і до фізичних страждань. Пригадую, як колись прийшла до неї., і випадково натрапила саме в той час, коли професор Сапежко зробив Лесі укол е ногу. Це надзвичайно болюча операція. Але Леся без анестезії переносила її стоїчно. Сапежко говорив, що такого витривалого пацієнта він у своїй практиці не зустрічав:
- У мене при такій операції пацієнти-мужчини ведмедем ревуть, а тут тендітна жінка зціпила зуби і мовчить.
Вчитель. Через хворобу вона була змушена покинути навчання у школі, але самоосвіта, великий інтерес до науки допомогли їй стати однією з найосвіченіших жінок світу.
Оксана Старицька-Стешенко. Яскраво постає в пам'яті 1893 рік... Цю зиму Леся прожила у Києві, і ми з нею часто бачились... Леся саме в той час студіювала англійську мову. Вона була надзвичайно здібна до вивчення іноземних мов. Тоді Леся вже володіла німецькою і французькою мовами, непогано знала латинь та грецьку. Між іншим, вона робила підрядковий переклад Гомера для матері, коли та бралася .перекладати його.
Вчитель. У Києві, куди особливо часто наїжджали Косачі в 90-х роках, молодь збиралася вечорами в гуртку "Плеяда". Леся ніколи не
Loading...

 
 

Цікаве