WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Життєвий шлях Валер’яна Підмогильного - Реферат

Життєвий шлях Валер’яна Підмогильного - Реферат

на талановитого юнака і в якому колі він обертався. Факт той, що ота тоненька, друкована на поганому папері книжечка в сірій обкладинці може по праву вважатися однією з найцікавіших книжок, що вийшли в роки революції і громадянської війни. Тут наявна свіжість письма, небуденність ситуацій, слово дихав енергією І своєрідним "ароматом" - дебют, скажемо, був багатообіцяючий. Книжечка вийшла в Катеринославі чи, як тоді його звали, Січеславі, а юний письменник незабаром переїжджав, як ми вже казали, до Києва. В журналі "Шлях мистецтва" (1921.- № 2) уже побачила світ повість "Остап Шептала". Його ім'я з'являється у збірниках"Вир революції" та "Жовтень" (1921), а в 1922 ропі згадана нами повість "Остап Шавтала" виходять у Харкові. Вона стала нібм рубіконом між ранньою, хоч якою цікавою, а все-таки учнівською прозою, що зібрана в першій книжці, і майстерними, блискучими оповіданнями "В епідемічному бараці", "Собака", "Проблема хліба", які датуються 1920-1921 роками..
Повість годі назвати бездоганною: почасти схематичні обравм, ще невправні діалоги, власне, не так невправні, як штучні, але попри те - це вже нове слово в творчості письменника. Всі згадані твори цього часу можна б назвати класичними зразками екзистенціалізму - течії сучасної філософії та літератури, що особливо яскраво оформилася в 20-ті роки І набула поширення у Франції та Німеччині.
Нагадаємо коротко П постулати, бо без того важко зрозуміти творчість В. Підмогильного. Основною категорією у філософії екзистенціалізму (термін походить від латинського ехяіяіепйа - існування) є поняття існування, яке ототожнюється з індивідуальним переживанням людини, що в первинним. Людина створює світ, яким хоче його бачити. Зовнішній світ без людини - абсолютне ніщо, людина ж у світі перебував зі своїм буттям. Закинута у вир Ірраціонального, недоступного розумові буття, вона шукає в ньому свою сутність. ЦІ шукання викликають жах, відчай, відчуття трагедії буття, які й становлять головний зміст особистого життя людини. Суспільство для екзистенціалістів - щось
чуже, яке руйнує внутрішній світ індивіда. В поглядах на мистецтво екзистенціалісти наголошують на ірраціональності змісту художніх обравів; мистецтво, зрештою, мав впливати на почуття. Значну увагу екзистенціалісти приділяли так званому "пафосу смерті", бо вважали, що смерть - центр розумових спрямувань. Вони заперечували релігійну ідеологію в ортодоксальній формі - тут класичними зразками є "Добрий Вог" та "Іван Босий" В. Підмогильного,- але саму релігію не заперечували. Вони вважали Богом ірраціональну, иезбагнену роаумом надприродну Й над-реальиу силу, ту^аап, що такий погляд на Бога зустрічаємо і в Григорія Сковороди.
Загалом, у повісті "Остап Шаптала" можна віднайти ряд ре-мінісценцій іа Сковороди, творчість якого В. Підмогильннй напевне добре знав. Аби переконатися, що це справді так, досить пригадати "Сон" Г. Сковороди - те місце, де мислитель уявляв собі простолюддя, яке йде вулице", гомонячи й веселячись: "В один ряд поставили жіночу, а в другий - чоловічу стать. Хто гарний, хто на кого схожий І кому гідний бути чоловіком чи жінкою - солодко вони те справляли". Приблизно таке саме видіння бачить Галай в "Остапі Шапталі", коли згадує маніфестацію, на яку потрапив. Запитуємо це місце: "З незграбного тупотіння він виловив ритм і од себе вклав гармонійність у рухи людей. Перед замкненими очима йому була вже не різнобарвна юрба з гострими рухами, а величевний к&зкрвнй балет, люди в убраннях... жінки Й мужчини наближалися одні до одних і, як хвилі, зливались, шалено крутились буйним виром і враз, як бризки, розсипалися знов - жінки з блудливими посмішками, Й мужчини з полум'ям незадоволення на обличчях. І знову починалося повільне, жагуче наближення".
Певна неприродність образів повісті зумовлена їхньою символічною заданістю, використанням поетики притчі, яку, до речі, так любив Г. Сковорода, тобто це не живі образи з життя, а образи-символи з притчі. Найцікавіший з образів-символів повісті, він же центральний - це сестра Олюся. Зв'язок брата з сестрою майже неприродний. Сестра всю себе віддає братові, зрештою, вона вмирає. Сестра - це мрія, що вселилась у душу і все скорила. І герой доходить разючого одкровення: "Чуєш мене, далека сестро? Я дізнався, що ти смерть. Смерть, що запалила в душі моїй смолоскип, то ти, сестро. Як чудово мати смерть за сестру". Образ сестри-смерті відтак став наскрізний у цій цікавій філософічній повісті. Відчувати присутність смерті для героя - це відчувати сестру. "Це коливання, як оманливі хвилі невидимої води, змивало з нього тіло, і він відчував себе вільним як ніколи. Він почув, що з'єднується з повітрям і лише в обіймах смерті
серед кімнати, напахченої квітами і воском. "Сестро кохана,- шепотів він,- я піду до тебе, бо в тебе воля, а тут в'язниця..." Виразна декларація ідей екзистенціалізму.
І тут спадав на думку запитання. Чи справді двадцятилітній юнак у провінційному Катеринославі міг ознайомитися з філософією екзистенціалізму? Французьку літературу він знав добре, але філософія ця стала особливо популярна аж після другої світової війни, в двадцяті роки вона тільки зачиналася, хоч її предтечні течії відходять аж у середньовіччя. Окрім того, в час революції й громадянської війни або невдовзі після них навряд чи нова європейська література доходила в Україну. Здається, розгадка тут простіша: ідеї екзистенціалізму, як то кажуть, "витали тоді в повітрі", з'яві їхній передували певні морально-суспільні обставини. Коли так, то перед нами знову-таки унікальне явище: майже геніальне прочуття одного з мислительських комплексів людини XX століття. Зрештою, екзистенціальні мотиви відчутні в усій творчості В. Підмогильного, в вони Й у "Третій революції", й у "Військовому літуні", Й у "Проблемі хліба", а особливо "В епідемічному бараці". Очевидно, такий тип мислення був органічно властивий письменникові. Цікаво й те, що В. Шдмогиль-ний зі своїм екзистенціалізмом був неодинокий в тодішній українській літературі; може, через особливий зв'язок екзистенціалізму із символізмом, у ті часи модним. Ці мотиви фіксуємо в Євгена Плужника, Михайла Івченка, Миколи Хвильового та інших, але загалом поширення він на Україні не дістав - удержавлення й політизадДя літератури Й мистецтва швидко вбила ці проблиски вільного естетичного мислення. Культура загнана була в прокру-стове ложе офіційної заангажованості.
Усі екзистенціалісти за своєю природою були моралістами. Французи Сент-Екзюпері, Мальро, Сартр, Камю виходили з моралістичної практики Монтеня, Паскаля, Вольтера, Дідро та Руссо. Валер'ян Підмогильний також класичний мораліст, який виходив не тільки з моралістичного досвіду французької
Loading...

 
 

Цікаве