WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Євген Фомін як дитячий письменник - Реферат

Євген Фомін як дитячий письменник - Реферат

гаю шумить,
У глухій пітьмі -
Радість.
- Спи, дитя, баю! -
Радість. (5, 21)
Орнаментуючи текст словом "радість" автор передає піднесеність душі жінки, яка всю свою любов переносить на крихітну істоту, що символізує саме життя, його неспинність і його щедротність. Контрастні штрихи ("у глухій пітьмі" - "в ясність"), наскрізний мотив дощу як життєдайного начала підсилюють відчуття святості й незглибимості материнської любові.
Монументальний образ матері постає у вірші "Зітхання над колискою" (1930). Героїня твору перебуває у двох вимірах: у реальності, побіля дитинчати, і в мріях, де її хлопчик уже виступає справжнім морським вовком ("син у неї відважний моряк, ген // пливе, пропливає чужі городи". Жінка сповнена ніжності й любові, відчуття втіхи за своє материнство, за свого пестунчика, що обов'язково "вийде в люди". Вона стоїть "величаво-щаслива і горда", і її безмежна любов розчиняється в прекрасному й гармонійному світі, додаючи йому особливої принади:
Кучерявиться ніч на деревах, домах
і в високому синьому небі.
Скоро ранок рожевий, щасливий
постука безмовно у дім. (17, 39)
Подібні мотиви і образи характерні також для поеми Є.Фоміна "Рафаель" (1937), героєві якої являється у видінні і сам знаменитий художник епохи Відродження, і його "замріяна Мадонна, Принадна й радісна, як сонце навесні", котра виступає символом жіночої самопосвяти:
Маля притиснувши до материнського лона,
Вона всміхалася, одкрита і жива,
В очах світилася любов її бездонна. (5, 147)
Поет схиляється перед хистом славетного Рафаеля Санті як гуманіста, що з допомогою пензля возвеличував загальнолюдські цінності, як дивовижного майстра, що "в натхнення мить усі частки зібрав У образ праведний Сікстинської Мадонни" і тим самим "красоту людську до вищого підніс".
Гімн жінці-матері й дитині сплітається в цій поемі з славнями на честь неньки-природи. Герой переживає почуття захопленості довколишністю, просторами рідного краю, його маєстатичною красою. Про це зокрема йдеться в таких хвилюючих терцинах:
Люблю я дивний світ безсмертної природи.
Завжди, розчулений, спішу забутись в ній
В хвилини радості й безжурної свободи.
В дитинства давній час, тривожний і сумний,
Знаходив спокій я на мальовничім лоні,
В красі чаруючій і вічно молодій. (5, 145)
Закоханість у довкілля пронизує вірші "Хмарина", "Море", "Яблуня", "Етюд" та інші ліричні зразки, які можуть принести естетичну насолоду як дорослому, так і дитячому читачеві. Малюнки в них надзвичайно виразні, легкі, прозорі, ніби схоплені уважним і досвідченим художником, достеменним майстром живопису.
Контрастністю образів та барв, подібністю ритмічного малюнку (використанням чотирьохстопного ямба з чергуванням жіночих і чоловічих рим у рядках), поезія "Море" Є.Фоміна мимоволі викликає в пам'яті ще один шедевр мариністики, що став хрестоматійним і добре знайомий юному читачеві, - "Парус" М.Лермонтова.
Ідея єдності людини і природи лягла в основу класично вишуканого твору "Асканія-Нова", написаного граціозними октавами. Автор поглядає на свій рідний степовий край і крізь призму сучасності, і через спомини про минуле:
Зринають спогади, і я од втіхи плачу…
Дитинство тут пройшло, тут перші птиці мрій
Родились і жили в уяві молодій. (5, 55)
Від споглядання любих серцю краєвидів героєва душа "незнаним трепетом горить". Твір насичений красномовними деталями, що символізують малу батьківщину Є.Фоміна - Таврію ("південний тихий степ, широкий, неоглядний", "принадний Чебрець між травами", "ромашок дим", "встають десь марева і гаснуть вдалині", "могили зводяться, мов серед моря скелі", "лункі сади, такі рясні і пишні"). Дитину-читача в поезії привабить як розмаїтий світ флори південноукраїнського степу і його перлини заповідника Асканія-Нова, так і місцева фауна. З тонким естетичним смаком автор живописує картини рідної землі, водночас дбаючи і про розширення розумового виднокола свого адресата, пересипаючи текст багатим пізнавальним матеріалом.
Окремі замальовки плантативного, анімалістичного, мариністичного характеру, якими помережані твори Є.Фоміна, можуть успішно використовуватись у дитячому читанні. Вони пробуджують відчуття краси, спонукають до спостережень над природними явищами, поглиблюють знання про світ. Ось лише деякі малюнки, скажімо, рослинної тематики:
Зацвітають абрикоси,
І в ласкавому цвіту
Власним дзвоном вкриті оси
Пломеніють на льоту.
("Зацвітають абрикоси");
Ти верхів'ями шумиш,
Кипарис пірамідальний!
Молодий, могутній ти,
Непоборно променистий,
Весь, немов стремління чисте,
В досяганні висоти.
("Кипарис");
От пейзаж: струнка сосонка
В піднебессі дзвонить тонко…
("Пейзаж");
У небі, у водах, у далях - прозоро,
Зелені обійми розкрила діброва,
І тихо, і ясно… Це ж ластівки скоро
Прилинуть, жадані, мов дружня розмова.
("Весняне");
Набігли од хмарок лякливії тіні,
І квіти схмурніли в їх бистрім тумані.
Пролинули тіні, і квіти весняні
Ще кращими стали в час світлої рані.
("Набігли од хмарок лякливії тіні…").
Одним з найбільш лагідних і ніжних творів Є.Фоміна, адресованих дітям, є поема "Палац" (1938). Це спроба автора в напівказковій формі показати щасливе дитинство радянської малечі. Для цього він послуговується традиційним прийомом сну, але чарівні візії, що заполоняють сплячого хлопчика Тараса, з часом переходять з ілюзорного мрійливого світу в цілком реальний і відчутний окіл. Ці дитячі сонні видіння, що здійснюються в житті, ніби збоку спостерігає й коментує батько юного героя - закоханий у все прекрасне поет. Такий незвичайний план розповіді дозволяє співставити минуле й сучасність. Якщо оповідач мав дитинство "тяжке, безрадісне і темне", то ровесники його сина "хором Вітають сонячне життя Палацу", стіни якого розпросторюються до обширів усієї радянської країни. Автор щасливий констатувати, що дітвора в цій державі звільнена від тягаря минулого несправедливого світу:
…Мрія бажана моя
Здійснилася в дитинстві сина. (5, 161)
Атмосфера казковості у цьому творі, заснована на реальних подіях з життя довоєнного Києва (відкриття Палацу піонерів) та родини письменника (роздуми Євгена Павловича і Тарасика Фоміних), забезпечується завдяки майстерному використанню гіперболізованих виразів ("палац понадхмарний, Ясніший ясної зорі", "на стінах сонце виграє, Переливається стоцвітно", "найтепліша на землі Дитини усмішка крилата", "тут і сонця, і тепла, І сяйва синього, як в морі!", синонімічних рядів ("все манить, закликає", "блискучі, сяючі такі", "примовк, притих"), антонімічних пар ("то не люди, а боввани", "малі й великі"). Яскравістю і розкішністю позначені авторські перифрази "брат мрії" (сон), "чарівний маг" (палац), "суперник райдуги" (павич), "вічності сучасник" (поет). Вишуканістю й водночас простотою полонять численні порівняння
Loading...

 
 

Цікаве