WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Василь Бобинський знаний і незнаний (пошукова робота) - Реферат

Василь Бобинський знаний і незнаний (пошукова робота) - Реферат

виїзді В. Вобинського до Радянської України. Влітку 1930 р. поет з родиною (дружиною та однорічним сином) був уже в Харкові, поселився в будинку по Сумській вулиці, прийняв радянське громадянство і включився в бурхливе життя столиці. Вступив до аспірантури при Інституті ім. Т. Г. Шевченка, а згодом увійшов до центральної управи Міжнародного бюро революційної літератури як експерт із слов'янських літератур. Брав участь у роботі ряду літературних організацій ("Західна Україна", ВУСПП) і їх друкованих органів - "Червоний шлях", "Життя і революція", "Західна Україна", в конференції революційних письменників світу, в польському секторі Оргкомітету по організації СП СРСР. Виступав на вечорах в Комуністичному університеті ім. Артема, на мітингах і перед робітничими аудиторіями, написав для радіо та кіностудії сценарії з життя західноук-раїнських трудящих, видав ряд збірок поетичних і публіцистичних творів.
Не забував В. Бобинський і про своїх західноукраїнських братів. Разом в Й. Бехером, Е. Кішем, Л. Ренном, А. Зегерс, Ф. Гладковим, І. Микитенком, О. Серафимовичем він у 1931 році підписав "Відкритий лист-звернення до письменників усього світу", протестуючи проти знущань над політв'язнями у луцькій тюрмі. Пильно стежив за всіма подіями в Західній Україні, діяльністю групи "Горно", журналу "Вікна", радив, як краще формувати журнал, які матеріали добирати, друкував на сторінках журналу твори "Впливологічний шкіц", "Рука на бруку", "Кайданницький аркан", "Розп'ятий скрипаль", фрагменти з "Поеми для дітей" та ін. У них різно виступив проти шляхетського режиму і всіх тих, хто прислужував йому. Поет вірив, що невдовзі і над західноукраїнськими землями майорітиме червоний прапор визволення.
На Радянській Україні, куди приїхав "з переконання на 337 % ", що "хоч житиме в матеріально важчих умовах, ніж на Західній Україні, зате стане безпосереднім учасником творення справді великої української культури, справді народноправної української Держави", В. Бобинський пише про побачене ("Молодь", "Жовтень") і про того, хто "окрилював велетнів світ" та "визначив шляхи людству" - В. І. Леніна (вірш "Сім років"), виступає проти паліїв нової війни ("Газетний газ", цикл "Стрільниця"), а поряд
з цим багато уваги приділяє змалюванню революційних подій в Західній Україні (поеми "Народження республіки", "Запалюєм вогні", "Маршал", "Метафори" та ін.).
Твори ці - глибоко художні і з'явились з природних органічних джерел таланту, виросли з авторського засіву, як виростає пшениця на полі, як вибухає вулкан чи спадає на землю рясний ДОЩ.
Ліроепос займає особливе місце в поетичному набутку В. Бобинського. Крім уже згаданої "Смерть Франка", його перу належать поеми "Пісня про пісню", "Запалюєм вогні", "Поема про дітей", "Народження республіки", складні ліро-епічні структури, як "цикл поем" - "Маршал", "Der Bluthund", "Метафори" та ін., частина яких дійшла до нас в уривках чи "ескізах". Глибоким поетичним чуттям пройняті дві перші поеми. Вони в ніби ліричною сповіддю автора, виразом його сподівань і надій, його ліричним кредо.
Про зміст циклу поем В. Бобинський у листі до М. Тарновського в Нью-Йорк від 9 грудня 1931 р. писав: "...у мене назбирався цикл поем, яскраво політичних своїм вмістом, у яких я розкриваю обличчя польського фашизму і боротьбу західноукраїнського індустріального та сільського пролетаріату з капіталом..."13 Головним пафосом цих творів є утвердження героїчного початку, уславлення людей міцних духом, гордих і привабливих. Вони виявляють себе як герої, і то герої активні. І хоч показані часом у трагічних ситуаціях, та трагізм цей дещо інший - героїчний.
М. Ірчан, рецензуючи збірку В. Бобинського "Поеми і памфлети", зазначав, що її автор не обмежується окремими картинами з тогочасної західноукраїнської дійсності, він робить глибокий аналіз того ладу, суть якого вдало передає в рядках:
Сплелися цупко меч і хрест, Священний знак пацифікацій,- Благословенний богом трест Есконтування крові й праці.
Відомий В. Бобинський і як прозаїк. Особливо цікаві його но" вели "Гість із ночі", "Страх", повість "Над Збручем сходило сонце" та фрагменти з роману "Львів".
Ще в статті "Від символізму - на нові шляхи" В. Бобинський вимагав від "молодої прози" багатоплановості конфлікту й асиметричності будови, ліричного начала і психологічної складності, соціальної гостроти, точності й стислості. Саме цим вимогам і відповідала його власна художня практика. Вже перша, "експериментально закроєна" прозова річ - новела "Гість із ночі", що з'явилась друком у 1927 p.,- дає відчути читачеві ті якості й особливості молодого прозаїка, які дістали глибше виявлення в його пізніших творах. Це, насамперед, увага до животрепетних, суспільно значущих проблем, актуальність. По-друге, незмінна активна позиція митця, полемічна загостреність його творів.
В основу новели "Гість із ночі" покладено вірогідний факт: простий робітник, йдучи на самопожертву, проникає в охоплений полум'ям паровоз і зупиняє поїзд, рятує життя сотень людей. Побудована новела на різкому контрастному зіставленні: головному героєві твору - робітникові Мартину - протиставляється пихатий, "грубий панисько".
Лаконізм, драматичні ситуації, майстерно виписані діалоги у новелах В. Бобинського наближають його до творчої манери В.Стефаника: така ж напруга почуттів, психологізм, такий же вражаюче несподіваний фінал. Для прикладу згадаємо новелу "Страх". Автор знайомить у ній з образом червоного комісара. Екзекуції, що їх застосував до комісара сотник, не поставили його на коліна. Червоний командир переміг - і поведінкою, і вчинками, і своєю правдою.
Пережите, виболіле в серці лягло в основу повісті "За Збручем сходило сонце", твору раннього, не у всьому рівного й однаково викінченого. І в цій повісті В. Бобинський все ж зумів узагальнити явища тих буремних, тривожних років, задушевно розповісти про звичне і буденне, трагічне й героїчне, насичуючи твір яскравими деталями воєнного побуту і тогочасної політичної обстановки. У тому, як нагло гине батько Михася і сам він, як лишаються напризволяще його побратими по зброї, ошукані проводом, як нарешті вони знаходять ясну мету і проклинають своє "минуле", відчувається фальш і злочинство тих людців, перед якими тривалий час схилялись рядові воїни, в жертву за брехню яких віддали життя тисячі галицьких юнаків, одягнутих в строї австро-угорської армії.
Рукопис великого прозового твору "Львів", про тематику якого В. Бобинський сповіщав з Харкова у листі до М. Тарновського від 9 грудня 1931 року ("Через кілька місяців я закінчу нову більшу річ - роман про останні кілька років з західноукраїнського життя. Друкуватиму його в ЛіМі в 1932 р. З того роману я міг би кілька уривків послати Вам, будуть вони малювати найяскравіші моменти з класової боротьби пролетаріату: касарня, школа, класова диференціація села, відношення буржуазії до мас трудящих, тюрма, спогади з радянсько-польської війни 1920 p., праця компартії і т. п."), не зберігся. На сторінках періодики в 1932 році надруковано лише три розділи з нього. Але й ці фрагменти свідчать про значні можливості Бобринського романіста. Вони виявилися і в доборі життєвого матеріалу, і в сюжетній місткості, у виписуванні внутрішнього портрету персонажів, змалюванні побутових і пейзажних картин. Не можна не відчути тонкого ліризму,
Loading...

 
 

Цікаве