WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Василь Бобинський знаний і незнаний (пошукова робота) - Реферат

Василь Бобинський знаний і незнаний (пошукова робота) - Реферат

зарубіжних прогресивних митців, заповнювали літературну частину журналу. В. Бобинський опублікував тут вірші "Рубін", "Спів крилатих кентаврів", уривок з поеми "Смерть Франка", переклади з В. Гюго, А. Франса, А. Рембо, Е. Верхарна, О. Блока, В. Брюсова, В. Маяковського, В. Луговського, низку публіцистичних та літературно-критичних праць.
Видавати комуністичний журнал за жорстоких умов окупаційного режиму й воєнного стану на всій території Західної України, пропагувати марксистсько-ленінські ідеї, обстоювати гідність і права поневолених мас, надихати їх на революційно-визвольну боротьбу - було справою сподвижнжцькою. В. Бобинського в листопаді 1923 року втрете заарештувала поліція. Підстава - антиурядові виступи та належність до Комуністичної партії. Після півторамісячного посиленого бадання (допитів) у львівській тюрмі Баторія, поета в середині грудня "за відсутністю доказів" звільнили з-під арешту.
У художніх творах, літературно-критичних працях тих років (і в статті "Від символізму - на нові шляхи", опублікованій у журналі "Митуса" в 1922 p.), y рецензіях на книги побратимів по перу та ідейних супротивників В. Бобинський категорично заперечує графоманську халтуру, клерикальне фарисейство, декадентські антиреалістичні "вибрики", відстоює тісний зв'язок літератури з життям народу, вважаючи літературу формою суспільної свідомості, а на землях поневоленої Західної України ще й одним з важливих засобів революційної боротьби. Він поборник прогресивних ідей в літературі, бо вони несуть у собі нове, сприяють рухові вперед, служать інтересам трудящих мас і правдиво відображають західноукраїнську збурену дійсність.
У 1923-1924 роках у видавництві "Молошний шлях" виходять друком дві поетичні книжки В. Бобинського - "Ніч кохання" і "Тайна танцю", до яких включено твори, написані в перші роки окупації панською Польщею західноукраїнських земель. Переважна більшість із них друкувалася на сторінках таких видань, як "Митуса", "Світ" та "Літературно-науковий вісник". У цих творах поетове суто інтимне, особисте переплелося з болями і радостями його земляків.
У серце й свідомість ліричного героя жорстокий окупаційний режим ("жахна ніч, що саваном накрила все кругом") вливався тривожною хвилею; розуміння неможливості нагло розірвати "скуті руки" викликало гнітючі, болісні роздуми, які поет наповнив глибоким почуттям і переплавив у образи яскраві, майже фізично відчутні. Вони й тримають читача в магічному полоні, примушують стежити за їх динамікою.
М. Качанюк, І. Коломийців, Д. Рудик, В. Державін та ін., не вивчивши всіх, розкиданих по різних періодичних виданнях творів поета тих років (йдеться про тижневик "Земля і воля", нью-поркські "Українські щоденні вісті" ("УЩВ"), журнал "Нова культура" (і "Культура"), календар "Впереду"), оголосили лірику з названих книг "поспіль індивідуалістською", "модерно-символі-стською".
Ідейний зміст творів із названих збірок, на жаль, однобоко визначали й деякі сучасні літературознавці. Так, С. Трофимук, шукаючи "окружні дороги", ладен був зарахувати В. Бобинського до прихильників польського "Авангарду" чи "Скамандера", хоч водночас не зміг не визнати, що поет на "сто поверхів вищий" від представників названих груп, що він "ніколи не втрачав почуття перспективи", що і в "цей сумний період" (І пол. 20-х pp.- M. Д.) його не полишала свідомість великих суспільних завдань"6.
Уважний аналіз опублікованих і неопублікованих віршів В. Бо-бинського 1921-1924 pp. свідчить про те, що поет, тонко відчуваючи "віяння літературного поступу", акумулював досягнення поетики й найвишуканішу техніку кращих представників української, російської й світової поезії початку XX ст., і як наслідок - з такою розмаїтою, витонченою гамою нюансів - інтонацій, оригінальних тропів, строфічною розмаїтістю, досконалим почуттям ритму - передає в своїх, на перший погляд, найінтимніших твоpax "найгостріші соціальне й виразні Ідейною позицією болячки дня" 7.
Не поспіль темна барва і трагічні мотиви характерні для збірки "Тайна танцю". Так, у заголовному вірші книжки В. Бобин-ський ставить перед тогочасною поезією логічне запитання: "Грядеши. Камо?" А далі всім змістом збірки відповідав на нього: поет не має права відвертатись від контрастів життя, тремтіти перед "сліпою пітьмою", "ховатись у нетрі", коли "багрянить груди" кров братів. Він мусить "сліпнути від болю", але бути в передніх лавах; не здаватись утомі, запалювати зневірених власним прик-ладом:
Я розвію, спалю вашу в'ялу печаль,
Ваші згорблені спини розігну.
Я скую з мого блиску невблаганну сталь,
Громом радості в вічі вам мигну.
"Як свічада"
Не відчай, не розслабленість, не скепсис міщанина, а рух, воля, заклик до боротьби, віра в кінцеву перемогу - провідні мотиви лірики В. Бобинського 1921-1924 років.
"Ще мент - і прокинуться всі з остовпіння тупого",- заявляє поет і весь час акцентує, що в полі його художнього зору - тогочасна соціальна дійсність. Так, у вірші "Гробокопателі у митрах" читаємо:
Світла не бачимо, сонця не знаємо,-
Порване прядиво пісні...
На купних цвинтарях ями копаємо,
Ями могильної плісні.
Саме вона, ота жорстока окупаційна "ніч", спонукає його кинути чітке й виразне гасло боротьби:
Браття! Покиньте ідолів непрошених! Браття! В заступи власні повірте!
У вірші "Крайка" В. Бобинський умотивовує дві частини ("крайки") дійсності поневоленої шляхтою Західної України - застрашеного "вчора" і збуреного революційним завзяттям "нині". А в творах "Сліпнути од світла", "Усміхи на зорях" і особливо "З вихрів-вихрів", "Легенда про смерть бога", "Ранок", "Рубін", "Нова мить", "Спів крилатих кентаврів" (вони склали в збірці цикл "Скиби", присвячений П, Тичині), "Літо", "Стріла" та ін. поет намагається пробудити віру народу в неминучість соціальних змін. Впевненість у прихід бажаної волі висловлює він у вірші "Тюремна колисанка", написаному під час ув'язнення в 1922 році:
Спи, сусідко, темінь ночі Обгортає цілий світ. Але вже вродитись хоче Воля - дивний огнецвіт. Мрій про волю...
Сподівання волі поєднується тут із закликом до боротьби за неї, з розумінням того, що "щастя з муками сплелось".
Про волю - "дивний огнецвіт", "вільний дім", про те, що "завтра належатиме усім", про "метеори, що спалахнуть, займуться ось", пише В. Бобинсышй у вірші "З-заґрат".
У посланнях "Проклятий той час...", "Кую той день..." поет проклинає той день, коли трудящим західноукраїнських земель "заарканено руки", коли польська шляхта узаконила тут "знущання і грати", а у творах "Ми вийшли до праці на лан" та особливо "Майбутнє" свою (і тисяч борців) програму визначає так:
Минулих мрій не перетчем,
Майбутніх днів не застановим,
Порвем окови ми мечем,
Не зичним словом,-
А молотом та блискодум дощем.
Заліза розкуєм,
І землю переорем, перетворим,
Від бігуна до бігуна провертим,
І захвилюєм морем.
І бурі громами поборем,
І світ обновим...
І вінок сонетів "Ніч кохання" в піснею здорової любові молодих сердець, які на хвильку відійшли від "вуличного гаму", аби дати "новому дню нове життя". В пластично відчутних пастелях на фоні завжди розбурханого, лайливого міста ліричний герой, як людина, якій ніщо людське не чуже, поспішає допити свій золотий келих щастя і мріє про красу й добро "дня, що має народитись" і
Loading...

 
 

Цікаве