WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Символіка кольорів у новелістиці М. Хвильового - Реферат

Символіка кольорів у новелістиці М. Хвильового - Реферат

самого творчого процесу, фіксації потоку свідомості митця, напівусвідомлених ідей та образів, "безшумних шумів моїх строкатих аналогій і асоціацій". Через авторську свідомість примхливо пропускаються картини дійсності, реальні епізоди: "Усе, що тут, на землі, загубилося в хаосі планетарного руху і тільки ледве-ледве блищить у свідомості", "і герої, і події, і пригоди, що їх зовсім не було, здається, ідуть і вже ніколи-ніколи не прийдуть".
Прекрасним картинам "голубої Савойї", "легко-синьої далі надзвичайного минулого", "феєрверкам гіперболізму" - всім цим незрівнянним видивам минулого або майбутнього протиставлено в "Арабесках" приземлено-реалістичні картини сучасної дійсності.
Марія - Божа й вселюдська мати - центральний гуманістичний символ новели "Я (Романтика)". У цьому високотрагедійному творі, чи не найсильнішому у прозовому доробку письменника, автор безстрашно аналізує одну з основних колізій часу - колізію гуманізму й фанатизму. Розкривається суперечність між одвічним ідеалом любові - і тим фанатичним служінням абстрактній ідеї, доктрині, яке, мов ненаситний молох, зрештою, вимагає зректися всього людського.
Література осмислює дійсність у художніх образах, тому під час аналізу основну увагу треба приділити саме характеристиці образів і не лише героїв твору, а й образів предметів, природи, явищ і т.п.
Ідею твору, ставлення автора до зображеного ми можемо осягнути повною мірою, лише уважно проаналізувавши поетику тексту. Єдність художніх деталей, символів зацікавлює читача, створює психологічнуатмосферу прилучення його до світу письменника, цілісно й глибоко розкриває головну думку.
Цінність твору вимірюється його художнім рівнем і значимістю ідеалів, проголошених у ньому.
Мотив ночі, тьми увиразнює враження про чорну, диявольську роботу трибуналу комуни, а отже, й усієї більшовицької системи, яка створила трибунали. Тьма панує над світом після вбивства героєм матері, темним і жорстоким буде майбутнє, яке будується такими як він.
Кольорова деталь - "чорний".
"Це новий синедріон, це чорний трибунал комуни.
"Мої товаришці сидять за широким столом, що з чорного дерева.
"Чорний трибунал у повному складі".
"Темним волохатим силуетом стоїть на сході княжий маєток, тепер - чорний трибунал комуни.
"Тільки біля чорного трибуналу комуни стоїть гнітюча мовчазність".
"Я" про Андрюшу: "Він хоче подалі від цього чорного брудного діла?"
"Чорний трибунал комуни збирається до побігу".
Кольорова деталь "чорний" від побутової (стіл з чорного дерева) трансформується у символічну. Разом з епітетом "волохатий" вона створює образ страшного звіра-сатани ("темний волохатий силует... чорного трибуналу комуни"), який знищує на своєму шляху все живе і світле.
У тексті новели письменник акцентує час розгортання подій - ніч, що символізує невідворотний жах того, що відбувається: "темної ночі в моєму надзвичайному кабінеті збираються мої товариші", "Північна тьма", "Сонце зайшло. Конає вечір. Надходить ніч". Незмінні атрибути ночі - зорі і місяць - підтримують ідейне навантаження "ночі". Образні контексти з цими словами лейтмотивом проходять через усю новелу: "Город мертвий і йде в дику середньовічну даль. На небі виростають зорі й поливають на землю зелене болотяне світло"; "Місяць стояв у зеніті й висів над безоднею. Далі відходила в зелено-лимонну безвість мертва дорога", "Навкруги пусто. Тільки місяць ллє зелений світ з пронизаного зеніту".
Письменник ніби грає словом, як умілий віртуоз, химерно перепідпорядковує колірні слова: зорі зелені, місяць - зелено-лимонний, місяць - зелений. Акцентування образу місяця в нічному пейзажі невипадково: нічне небесне світило уособлює ідею смерті, розстрілу в контексті новели. Якщо на початку твору місяць асоціюється з мертвим городом, мертвою дорогою, то в кінці неважко помітити логічне завершення цієї образної теми: "Тихо вмирав місяць у пронизаному зеніті".
Як контраст до нічного пейзажу в новелі постає вишуканий поетичний образ перламутрового ранку, який уособлює світле, життєствердне начало. У тексті цей образ контактує з тими структурами, що втілюють напруженість трагічної ситуації, і на цьому тлі настрій тривоги особливо вражає читача: "За вікном ішли росяні ранки і падали перламутри. Проходили неможливі дні", "Це чіткий перламутр на бенкеті голодної країни", "...А ранки цвітуть перламутром, і падають вранішні зорі в туман дальнього бору. ...А глуха канонада росте".
У новелах переважають зорові, кольорові образи: "гаптований захід", "червінькова революція", "бузинковий погляд", "зелена революція".
Отже, стильова манера новел Хвильового близька до імпресіоналістичної. Митці цього художнього напряму відтворювали світ у його миттєвій видозміні. Картини художників-імпресіоналістів вражають легкістю, прозорістю, нечіткими, розмитими лініями, мазками. Загалом колорит їх, наприклад, полотен К. Моне, світлий, теплий, сонячний. Так і новели Хвильового: його герої осяяні романтичним піднесеним серпанком мрії.
Література
1. Агеєва В. Автор і герой у структурі новели Миколи Хвильового // Слово і час. - 1993. - № 12.
2. Гроно нездоланних співців. - К., 1997.
3. Мукомела О. Невідоме: Сторінки літературної дискусії // Слово і час. - 1990. - № 1.
4. Савицька Л. Лінгвоестетичний аналіз новел М. Хвильового "Я (Романтика)" // Дивослово. - 1998. - № 11.
5. Хвильовий М. Твори у 2 т. - К., 1990.
Loading...

 
 

Цікаве