WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Символіка кольорів у новелістиці М. Хвильового - Реферат

Символіка кольорів у новелістиці М. Хвильового - Реферат


Реферат на тему:
Символіка кольорів у новелістиці М. Хвильового
Багатогранна творчість, незвичайна постать М. Хвильового мали величезне значення в літературному процесі 20-х років, справляли значний вплив на розвиток українського письменства, культури, суспільно-політичної думки всього XX ст. Неперевершений майстер малої прозової форми, М. Хвильовий після М. Коцюбинського й В. Стефаника витворив у нашому письменстві власний стиль, своєрідний різновид лірико-романтичної, імпресіоністичної новели. Уже вихід першої новелістичної збірки "Сині етюди" засвідчив непересічність таланту молодого прозаїка, а на середину двадцятих років він став визнаним лідером цілого літературного покоління.
Новели прозаїка приваблювали не лише тематичною злободенністю, а й стильовою, мистецькою самобутністю, засвідчували утвердження нової манери письма. М. Хвильовий починав як неоромантик, хоча в новелістиці легко знайти і впливи імпресіоністичної поетики, і елементи експресіонізму, навіть сюрреалізму. Виражальність у його ранніх творах відчутно превалювала над зображальністю, це була проза музична, ритмізована, навіть незрідка алітерована, з дуже сильним ліричним струменем. Роль сюжету тут дуже незначна, композиція досить хаотична. Послаблення структурних зв'язків на композиційному рівні натомість зрівноважується ритмічною організацією тексту, введенням наскрізних лейтмотивів, виразних символічних деталей. Письменник був неперевершеним майстром у передачі безпосередніх вражень, миттєвих настроїв через предметну чи пейзажну деталь, через ланцюг асоціацій, через символіку кольорів.
Колористичне сприймання дійсності, що відображається в конструкціях мови, є одним із оцінних елементів будь-якої культури. Словосполучення типу білий як сніг, біла сорочка, сіра свита, чорна година - це усталені фразеологізовані звороти, які активно функціонують у живому мовленні і, зокрема, виступають у ролі знакових, національне зумовлених елементів української культури. У художніх текстах кольористичні епітети виконують різноманітні стилістичні функції. Без них важко уявити пейзажний опис, зовнішні і внутрішні характеристики персонажів. Одна із показових стилістичних функцій колористичних епітетів у новелах М. Хвильового - розкриття сутності зображуваної доби.
Збірка "Сині етюди" - визначне явище не лише у творчості Миколи Хвильового, а й в усій пожовтневій українській літературі. Олександр Білецький у 1926 p. назвав цю книжку "першим етапом ... розвитку" сучасної прози. Новели письменника зустріли із захопленням і читачі, й колеги. Хоча й не обійшлося без закидів у дусі часу: синій колір у назві збірки декому видався занадто націоналістичним. Пилипенко у відповідь написав "Червоні етюди", назва яких не залишала сумніву в істинно більшовицькій орієнтації їхнього автора. Ось такі політично-літературні анекдоти породжувала доба ідеологічних протистоянь та звинувачень. Подібних прикладів можна навести чимало. Так, у цей періоду були створені "Блакитний роман" і "Червоний роман". Тут теж кольори не випадкові. Однак теза про націоналізм збірки "Сині етюди" була безпідставною. Діяли на сторінках новел самовіддані революціонери, переконані комуністи.
Здавна в мистецтві кольорів синій, блакитний уособлюють прекрасну мрію, порив до чогось нездійсненного, далекі обрії щастя. Так, синій птах - романтичний образ жаданого щастя, прекрасної фортуни. Упіймати синього птаха - стати щасливим.
Пристрасність, бурхливий темперамент, романтичне захоплення революційними ідеалами, віра в світле гармонійне комуністичне майбутнє були притаманні переконаному українському комуністові Хвильовому. Доба революції та громадянської війни захоплювала його своєю героїкою, самопожертвою, невідомим, але, вірилося, прекрасним блакитним завтра, до якого вона начебто повинна була привести.
Однією з найважливіших для Хвильового впродовж усієї його творчості була проблема розбіжності мрії і дійсності. А звідси у його новелах майже завжди два часові плани: брудне сьогодення, всі вади якого він аж надто прозірливо помічає, - і протиставлене йому омріяне майбутнє або манливе минуле. Основним композиційним принципом таких кращих новел, як "Синій листопад", "Арабески", "Сентиментальна історія", "Дорога й ластівка" (частково й повісті "Санаторійна зона"), є бінарне протиставлення сцен реальних і вимріяних, уяви і дійсності, романтичних злетів і прикрих приземлень. Усе високе, романтичне, гарне співвідноситься з минулим або майбутнім. Звідси й нестримний політ фантазії, ностальгічні згадки про "тіні середньовічних лицарів" в "Арабесках", і печально-похмурий колорит колись величного князівського палацу, який стає тлом трагічних і жорстоких подій у новелі "Я (Романтика)", і нестримно-наївні мрії Б'янки в "Сентиментальній історії". В ряду цих символів і такий дорогий для Хвильового образ "загірної комуни", яка небагато мала спільного з суворою й непривабливою реальністю будованого комунізму. Письменникові боліла зрада високих ідеалів революції, він намагався застерегти сучасників від поступового зміщанення, здрібнення прагнень і мрій.
Новелу "Арабески" (1927) можна вважати своєрідним ключем для розкриття стильової магії Миколи Хвильового. Тут знайдемо чи не всі основні ідеї, колізії, навіть типи героїв, характерні для його прози.
Основний композиційний принцип "Арабесок" - протиставлення уявних і реальних епізодів. Новелу можна прочитати як психологічний етюд, як спробу відображення
Loading...

 
 

Цікаве