WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Високе романтичне звучання п‘єси “Свіччине весілля” І. Кочерги - Реферат

Високе романтичне звучання п‘єси “Свіччине весілля” І. Кочерги - Реферат

нареченої Меланки весільну свічку і запалює від смолоскипа - світила повстань, говорячи при цьому:
Умерла ти… і твій убір чудовий
В крові й багні - як прапор на війні.
Та живі ми! До помсти, до будови,
Нам не потрібні шати осяйні.
Кіптявою укриті ми і потом,
В буденних свитах кинемось на бій,
А переможем - знову до роботи…
І ось тоді засвітим огник твій.
Це сприймається як знак того, що Меланка - теж борець за світло, що вона, дівчина, - в лавах повстанців. Що, нарешті, виборене право і для її особистого щастя! Однак вона цим правом уже не може скористатися. Драматург хотів підкреслити глибоку шану простих людей до своїх товаришів, загаблих у боротьбі за торжество спільних інтересів. Смерть Меланки не послаблює оптимістичного звучання твору, бо вогник весільної свічки, за який вона самовіддано боролась, переростає в полум'я народного повстання проти литовських експлуататорів.
Іншою особливістю "Свіччиного весілля" є те, що твір побудовано на зіставленні контрасних сцен, картин, портретів, образів. Наприклад, повсякденні розваги та оргії воєводи - безрадісне і нужденне життя ремісників; осяяний безліччю яскравих вогнів, наповнений співом панський палац на горі - повите мороком ночі приникле трудове Подольє; чисте й високе почуття кохання до Меланки в Івана Свічки - "нечисте" захоплення дівочою красою розбещеного Ольшанського. Так контрасні зображення, що допомагають кращомусприйняттю і глибшому усвідомленню як окремих подій, так і ідейного спрямування твору в цілому, втілилися в життя на сторінках драми, бо автор сприймав абстрактні ідеї в конкретних метафоричних образах, а в конкретних явищах і предметах вбачав символічний вираз більш загальних думок.
Неабияку роль у композиції відіграють пісні, яких нараховується у п'єсі понад двадцять. Частина з них народного походження, інші - створені самим драматургом. Використання пісень увиразнює народний обряд українського весілля ("Ой панове-сватове, просимо вас…", "Ой, робіть, ткачі, завіси.."), характеризує групові й окремі образи (дівоча пісня-гра про свічку на початку п'єси, застольна пісня литовських лицарів, куплетно-пиворізівські приспівки двох п'яненьких ченців, лірична пісня Івана Свічки). Різноманітні пісні, ніби романтичні оздоби, прикрашають диво-витвір руки письменника.
Поетичністю позначені окремі моменти драматичного цілого, які в драматичній системі Кочерги підпорядковані єдиному задумові за принципом, якщо не прямої залежності, то романтичного контрастування. Сценічна красивість не є самоціллю в п'єсі "Свіччине весілля", а лише способом конкретизації задуму. Так, пісні і танці подають образ "свічки" в новому аспекті.
На принціпі романтичної іронії і контрасту поезії і "прози життя", вживаному романтиками, будується у п'єсі Кочерги чергування сцен високої патетики з гротеском. Драматург охоче вдається до цього заходу, вводячи поряд з ліричними, комедійні сцени: п'яні ченці Симеон і Фока та змучена Меланка. Це чергування бузується, з одного боку, на згаданому принципі контрастного зіставлення "високого" і "буденнонизького", а з другого - на врахуванні психології глядача, на бажанні не перевантажувати видовище однотонними, трагічними чи патетичними сценами.
Поетична образність, як вже зазначалось, виявляється у творі і в будові в цілому, і в окремих елементах п'єси. Одною з найхарактерніших рис поетики є часте повторення образів чи лейтмотиву, покладеного в основу драми. Це повторення можна назвати обігруванням образу "свічки". Так цей образ фігурує як реальна свічка (зелена весільна свічка Меланки), як гра-пісня, світло в хаті умираючої (сцена смерті матері Меланки), як узагальнений образ світла в оселях робочого люду ("право на світло", "заборона світла"), образ кохання й відданості (вогник в руках Меланки в буряну ніч), образ повстання - Іван Свічка, гасло повстання - "за свіччине весілля - засвітимо весільні ми вогні!" - вигук ватажка повстанців, як символ народної душі, нарешті як символ влади:
В той самий час, кат там на горі
Пани вельможні чутно бенкетують
При грані сурм та полум'ї свічок -
Ми в темряві примушені томитись…
Ще одна ознака поетичного мислення Кочерги полягає в самому змісті і характері тих образів, які він кладе в основу своїх творів: його приваблює в людині сильне почуття, романтика, мрія, казка, краса зовнішня, як вияв внутрішньої. Вигук "яка краса!" вихоплюється часто з вуст героя, що бачить вперше Меланку.
"О, яка ж краса!" - вигукує Ольшанський, побачивши Меланку на весіллі.
"Яка ж краса!" - вигукує Кезгайло, коли Меланка скидає плащ і з'являється перед лицарями в замку у весільному вбранні.
"Яка ж краса, чудова та відмінна…" - повторює за ним воєвода.
До цього мотиву сяючої краси приєднується і мотив мрії, яку людська душа зберігає протягом життєвого шляху, до якої прагне, як до ідеалу щастя і добра. Такою мрією у творі являється світло, що невід'ємно асоціюється в уяві народу з волею.
Як бачимо, п'єса "Свіччине весілля" була справжньою перлиною і в творчості самого письменника, і в українській драматургії загалом. Показово те, за зауваженням Н.Кузякіної, в якому оточенні вона з'явилась на світ. "Позаду і поруч - "кооперативні" п'єси, і "Ліза ...", в яких немає ні правди характерів, ні краси, де поглядові ні на чому відпочити, а душі нічим захопитися, попереду - грубість "Ворога на сходах", безсила жорстокість вигадки "Коли сурми заграють", духовне сум'яття "Фаустини". А в центрі - як благодатна оаза - "Свіччине весілля"."
Отже, Іван Кочерга, створивши історичну драму "Свіччине весілля", залишив своїм нащадкам дивовижний скарб - багатство добра і правди, ідеї гуманізму і патріотизму, ідеали романтичного кохання, вірної дружби, любові до свого народу й України.
Використана література:
1. Адельгейм Є.П.
Два драматурги. - К.: Держлітвидав, 1938.
2. Андріанова Н.М.
І. Кочерга: Літературний портрет. - К.: Держлітвидав, 1963.
3. Голубєва З.С.
Іван Кочерга: Літературний портрет. - К.: "Дніпро", 1981.
4. Дробош П.М.
Вивчення творчості Івана Кочерги. - К.: "Радянська школа", 1981.
5. Кузякіна Н.М.
Нариси української радянської драматургії. - К.: "Радянський письменник", 1958.
6. Кузякіна Н.М.
Драматург Іван Кочерга. - К.: "Радянський письменник", 1968.
7. Мар'яненко О.О.
Минуле українського театру. - К.: "Мистецтво", 1958.
8. Старинкевич Є.Г.
Драматургія Івана Кочерги. - К.: "Мистецтво", 1947.
* *
*
Іван Кочерга "Свіччине весілля". - К.: "Дніпро", 1982.
Loading...

 
 

Цікаве