WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Середні віки Л. Українки - Реферат

Середні віки Л. Українки - Реферат

консерватизмом - джерелом однобічно-умовних схем речей. Ці принципи-типи культур Ніцше намагається "сублімувати" й гармонізувати в "цілісній . культурі" й "цілісному колективі" на засадах антимасовости, інди-відуального вибору етичного кодексу та культу форми, яка прямувала б до рівня "прекрасного".
Отим стимулом, внутрішньою енергією, яку Шопенгавер зве {раціональною "волею", Гегель "розумовістю", Ніцше "гоном" до влади. Шов жіночою "життєвою силою",- в Лесі Українки є своєрідний антитетичний сплав вольовости й емоційности з перевагою останнього. З одного боку, вчинками її героїв керує містичний принцип, що не піддається людській дефініції й логіці (Дольорес), а з другого-оте "contra spem spero" і "незламний" віталізм, який авторка окреслює "жіночою провербіяльною живучістю" (Анна). Поруч і над ними існує скептицизм драматурга, та етичний і пізнавальний принцип, що має паралелі у філософії Сковороди, й концепція ідеального, реального й того, що мало б бути у постулятах Юркевича й українському світосприйманні.
"Серце" пронизує всю драму й виявляється в різних формах самореалізації героїв. У Командора й Анни воно прагматичне і є запорукою громадської "почесности" й закріплення влади; в Дон Жуана це почуття стихійне, що на кінці драми переходить в "одчай", а в Дольорес це неокреслене почуття, що веде до самопожертви. Спільним знаменником цих виявів "серця" є відсутність взаємности й гармонійної завершености.
Колективно "persone dramatic" "Камінного господаря" творять макросвіт ідей і їх колізій, а індивідуально кожний з персонажів є мікросвітом, в якому схрещуються й зударяються основні концепції драми - свобода, влада й закон з однією підкресленою домінантою. В не надто глибокого "мислителя" Дон Жуана наголошена абсолютна, до меж анархічности, свобода, з претензіями Ніцшевої "надлюдини"; в Донни Анни вперте й безоглядне стремління до влади, що розумом, хитрощами й своїм жіночим чаром підпорядковує громадські правила своїй концепції волі, а воля це - влада й "потрібен камінь, коли хто хоче будувати міцно своє життя і щастя". В Командора акцентоване "камінне" служіння громадській етикеті та державному й Божому законові, а в Дольорес - іраціональне серце й містична надзаконність.
Авторове згущування барв і драматична загостреність світосприймання героїв випливає з двох джерел - суб'єктивного й об'єктивного, які зливаються в одне психологічне й мистецьке русло. В ньому автобіографічний первень безнастанної боротьби чутливої душі драматурга зі своєю чорною долею і зневірою в осягнення повної любови та розумове зусилля поетки перемогти в собі ці почування і вбрати їх в об'єктивне, віддалене від себе філософічне уза-гальнення трагедійности. Тут намагання Лесі
Українки пізнати й синтезувати своє особисте страждання й іронію свого життя та перекласти біль на мову мистецтва.
В дусі концепцій Сковороди, Юркевича, Ніцше й інших, у підтексті "Камінного господаря" приховане стремління драматурга до "сублімації" й естетизації серця, просвіченого етичним розумом, відромантизування серця, як основи внутрішньої й зовнішньої гармонії; авторове й людське шукання доріг до себе, свого щастя й того, що "повинно" або могло бути, значить, до моральности людських стосунків, етичної влади та "живої" любови - "дитини волі".
У драмі є намагання наблизити, згармонізувати світ "діонізіянський", що в Дон Жуані, Дольорес і, до значної міри, в Донні Анні, зі світом "аполлонівським", що в Командорі Дон Гонзаго, та осягнути, наскільки він об'єктивно можливий і реальний, ідеал "цілісного суспільства" й "цілісної культури" Ніцше. Значить, ідеться про "приручення" анархічної стихії Дон Жуана, егоїзму й гордовитого гону до влади Донни Анни, "камінности" етики Дон Ґонзаґо та екзальтованости Дольорес. Передумовою для досягнення цього мала б бути узгодженість "серць", але в драмі вона недосяжна, як і в житті автора драми. Леся Українка вирішує це питання трагедійно - перемогою "камінної" своєї долі.
В моменті, коли між Дон Жуаном і Анною починає народжуватись любов, як наріжний камінь "нової" влади, яка мала б "скріпляти й руйнувати всесвітні трони". Командор .камінною правицею заморожує Дон Жуанове серце, а "лівицею ставить Донну Анну на коліна". Перемагає, отже, не "серце", а "камінність", як драматургова метафора реальности, влади консервативного закону над свободою та іронії людської віри в ідеал.
Ця трагедійна розв'язка колізій драми, як і ціла драма, є відкритою для багатьох можливих інтерпретацій чи спекулювань, але одночасно вона створює ряд труднощів, що випливають з драматургового комплексного відчування й мис-лення, в якому світи бажання й дійсности, мислі й чуття, стихії і порядку, суб'єктивного й об'єктивного, так антитетичне й нероздільно сплетені, що їх важко розглядати з однієї площини чи філософічної системи, їх розуміти неможливо, а треба радше відчувати, емоційно поринувши у світ автора "Камінного господаря".
Отже, своїм філософічним трактуванням творчої фактури й стилістично-комунікативною манерою, "Камінний господар" є складовою частиною процесів і творців українського аван-гарду. Він є тим, чого своєю творчістю досягнув Ніцше в німецькій літературі-жанром, що об'єднав у собі філософічну й мистецьку функцію. До Лесі Українки, мабуть, можна віднести слова Фройда про Ніцше, коли він каже, що не знає людини, яка мала б такий вникливий і повний вгляд у себе, як мав Ніцше. Ця прикмета характерна теж авторові "Камінного господаря".
Заключення.
Великий митець належить не лише своїй епосі. Художні образи, ідеї переживають автора і стають надбанням поколінь, цілих народів, які кожного разу прочитують їх по-своєму, з точки зору свого часу, його завдань і потреб, щоразу відкривають нові пласти закладених там думок, почуттів,проблем.
До митців, що пережили свій час і їхні твори збагатили скарбницю духовної культури, належить Леся Українка. її творчість стала однією з вершин художньої свідомості українського народу в. його історичному поступі і водночас видатним явищем світової літератури, адже криє в собі невичерпні джерела високих людських ідеалів добра і справедливості, сповнена пафосом революційного оновлення світу, гуманізму, свободи і братерства народів.
Ім'я поетеси овіяне особливою всенародною любов'ю. Сама постать Лесі Українки як людська особистість має колосальну притягальну силу, якусь магічну привабливість. Це була людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування. Великий поет України і жінка з трагічною долею, вона ввійшла в свідомість поколінь як символ незламності і боротьби. До когорти сильних духом її прилучив здійснений нею життєвий і творчий подвиг.
Талант Лесі Українки поєднав пристрасть Прометея, мудрість філософа і хист художника-майстра.
Використана література.
1. Ломонос Е. Вивчення творчості Л. Українки. - К., 1987.
2. Міщенко Л. І. Леся Українка. - К. - 1986.
3. Розумний Я. Українськість Дон Жуана в "Камінному господарі"//Дивослово. - 1995. - №2. - С. 22-24.
4. Степанишин Б. Дивоцвіт України. - Рівне, 1997.
5. Ткаченко О. Іноземний світ Лесі Українки//Культура слова. Збірник. - К., 1990. - С. 10-20
Loading...

 
 

Цікаве