WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Загальнолюдські цінності в поезії Ліни Костенко (Контрольна) - Реферат

Загальнолюдські цінності в поезії Ліни Костенко (Контрольна) - Реферат

рота". Божа заповідь "не убий" близька і дорога серцю письменниці. Тому вона засуджує класову і національну ненависть, що призводить до втрати духовності, людяності, викликає руйнації і смерть.
Багато написано поетами про кохання. Прекрасне і могутнє почуття, воно підносить людину, робить її вищою, благороднішою, хоча часто приносить із собою муки і страждання. Чудові поетичні шедеври про кохання створили Пушкін і Леся Українка, Франко і Тютчев, Байрон і Шекспір. Перу Ліни Костенко належить ряд прекрасних творів про одне з найнеповторніших людських почуттів. Кожен із цих віршів можна назвати справжнім ліричним шедевром. Любовна лірика Ліни Костенко вражає чистотою і ніжністю, якоюсь особливою цнотливістю почуттів. Зачаровують її вірші про кохання із збірки "Неповторність". Ось назви деяких із них - "Напитись голосу твого", "Я дуже тяжко Вами відболіла", "І як тепер тебе забути", "Десь проходила ніжність між нами", "Розкажу тобі думку таємну", "Осінній день березами почавсь". Вірші про кохання завжди важко аналізувати. Та й чи потрібно? Дуже добре сказав про це літературознавець В. Брюховецький: "Як говорити критикові про таку лірику? Як "розшифрувати" її чаруючі диференціали почуттів? Яким інтегралом "стиснути" цей непіддатливий логічному аналізові вир пристрастей? Найкраще - читати самі вірші". Отож чи-таймо любовну лірику поетеси. У ній розкривається вся краса душі Ліни Костенко, у чиєму поетичному голосі поєдналися, здається, непоєднувані речі: жіноча таєм-ничість, незбагненність, емоційність, розвихреність і філософська глибина, рельєфність, ясність думки.
Одна з найбільших людських чеснот - пошанування батьків. Це відбито в десяти Божих заповідях: "Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі". Любов до батьків - це одночасно і любов до отчого дому, до Батьківщини, це нерозривний духовний зв'язок поколінь. Немає цієї любові - і на зміну їй приходять історичне безпам'ятство, зрада рідній мові, культурі, землі, духовна пустота і, зрештою, моральне виродження. Ці вічні істини талановито осмислює Ліна Костенко у своєму іс-торичному романі у віршах "Маруся Чурай".
Нелегкою виявилася доля цього видатного твору. Звинувачення політичного характеру затримали вихід роману на кілька років. Лише після спеціальної ухвали президії правління Спілки письменників України твір був виданий 1979 р.
В основі роману - відома в багатьох країнах світу балада "Ой не ходи, Грицю...". Знаменитий сюжет про кохання, зраду і отруєння Гриця понад 100 років розробляється письменниками. Але Ліні Костенко вдалося написати новаторський твір, у якому вона не лише дала своєрідне трактування взаємовідносин Гриця і Марусі, а й відобразила широку панораму життя і боротьби українського народу в один із важливих періодів XVII століття.
У романі органічно переплітаються дві головні сюжетні лінії. Одна з них пов'язана з долею Марусі, друга - з долею України. Письменниця не просто показує особисте життя героїні, а відображає його на фоні складних суспільно-політичних подій XVII століття. Маруся Чурай виявилася причетною до подій, пов'язаних з боротьбою українського народу за свою незалежність. Головна героїня роману у трактуванні Ліни Костенко - це не просто красива дівчина, прекрасна співачка. Це образ, що зливається з образом самої України. За словами обозного полтавського полку Івана Іскри, Маруся - це голос України, душа її. "Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах", - каже він. На суді, де вирішувалась доля дівчини, Іван пристрасно доводить суддям:
Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це - голос наш. Це - пісня. Це - душа.
Що нам потрібно було на війні?
Шаблі, знамена і її пісні.
За ставленням до Марусі та її пісні всі герої поділяються на два протилежні табори. Одні, як Горбань, зневажливо знизують плечима: "При чому тут пісні?". Інші ж, високо цінуючи талант Марусі, роблять усе, щоб урятувати її від смерті. Глибоке розуміння того, що важить для держави пісня, а значить, і духовність, культура, проявляє Богдан Хмельницький. "Таку співачку покарать на горло, - та це ж не що, а пісню задушить", - обурено пише він у своєму універсалі, що дарує дівчині життя.
У нашій свідомості образ Марусі є своєрідним символом України ще й тому, що в ній втілено найкращі моральні якості народу. Перейнята болями і страждання-ми Вітчизни, легендарна співачка не мислить свого особистого щастя без щастя рідної землі. Її серце сповнене глибокої любові до України, гніву і презирства до тих, хто плюндрує і зраджує П.
Твір Ліни Костенко пронизують ідея незнищенносп українського народу, глибока віра у його духовну силу і могутність. Як Маруся Чурай, творячи свої пісні, залишається жити в них, стає воістину безсмертною, так і народ, для якого духовні цінності є важливішими за матеріальні, ніколи не загине, бо його душа житиме у витворах мистецтва, у незвичайної краси пісенних шедеврах. Смерть може забрати кращих синів і дочок нації, таких, як Гордій Чурай, Лесько Черкес, Чураївна, але їй ніколи не вдасться подолати народ, що до кінця боронить свої знамена і пісні.
Уславлюючи вірність Батьківщині, безкомпромісність, козацьке лицарство, Ліна Костенко гостро засуджує убогих духом, заражених життєвим прагматизмом людей, що все звикли вимірювати матеріальними благами. Символом продажності і зради -став відступник Ярема Вишневецький. У П Вишняках, Бобренчисі, Горбаневі впізнаємо сучасних манкуртів, що "за шмат гнилої ков- o баси" готові й матір продати, а на заклик відроджувати рідну мову, культуру відповідають питанням: "При чому тут пісні?".
Роман "Маруся Чурай" став одним із найбільших досягнень української літератури нинішнього століття. Відзначаючи художні достоїнства твору, Микола Бажан свого часусказав: "Щедрі, але й не надмірні розсипи народних приказок, ідіом, прислів'їв оздоблюють і авторську мову, і бесіди дійових осіб твору. Це не поверхові оздоби, не прийоми стилізації, а заглиблені пошуки і переконливі здобутки поетичного стилю твору, в якому елементи стародавньої розповіді органічно сплелися з сучасною формою авторських висловлень, їхніх неповторних тропів, метафор, епітетів, динамічних перебоїв ритму-ж
"Спочатку було Слово, і Бог було Слово", - сказано в Біблії. Людина високодуховна, Ліна Костенко шанує слово, закохана у його красу, вона не любить пустих, "необов'язкових" слів, за якими приховуються фальшивість, поверховість думок і почуттів. Письменниця безмежно віддана своєму творчому покликанню, без поезії не уявляє свого життя. У неї можна прочитати: "болить душа словами", "люблю слова", "потреба слова, як молитви". В одному із своїх віршів поетеса написала про те, як важко інколи знайти слова, які б не "були уже чиїмись". Так, і справді, багато що повторюється у цьому світі - краса і потворність, зрада і самопожертва, "асфальти й спориші", навіть слова втрачають свій первозданний смисл, запозичені нами один у одного. Але поезія Ліни Костенко є по-справжньому неповторним явищем духовного життя української нації. Торкаючись наших душ, вона пробуджує у них світлі і радісні почуття, робить їх благороднішими, чистішими.
В усьому і завжди залишатися людиною - це життєве кредо поетеси. Одна з головних умов цього - правдивість, чесність перед собою й іншими:
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутку, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш - то уже навіки.
В одному із віршів Ліна Костенко з болем написала:
Усі усіх не люблять. Це біда.
Це чорний дим невидимого пекла.
Ми вчаділи за декілька століть.
В цій п'єсі диригує сам диявол.
Просніться, люди! Це погані сни.
Нове століття в шибку заглядає,
Закінчується "зосереджене, як вартовий" XX століття. Відходять у небуття роки репресій, двоєдушності і словоблудства, забуваються сповнені озлобленості старі класові лозунги. І нам разом із Ліною Костенко так хочеться вірити, що в новому столітті, яке "в шибку заглядає", всім стануть близькими загальнолюдські цінності і люди на найвищий п'єдестал піднесуть Любов - до Бога, людини, природи, істини.
Loading...

 
 

Цікаве